2.4. Визначення віку людини за скелетною зрілістю
Опорно-руховий апарат має велике значення для фізичного розвитку дитини. Високі темпи росту та перебудови кісткової та м’язової тканини в дітей раннього віку, що відбуваються на фоні функціональної недосконалості багатьох органів і систем, можуть призводити до високої частоти уражень опорно-рухового апарату. Кісткові зміни, які найчастіше розвиваються в періоди інтенсивного росту дитини, можуть негативно впливати на стан її здоров'я в подальшому. Від правильного та своєчасного становлення й розвитку всіх морфо-функціональних структур опоно-рухового апарау залежить успішне оволодіння дитиною різноманітними рухами.
Залежність росту та ваги людини в залежності від віку зображено на рис. 2.1.
На момент народження опорно-руховий апарат дитини, є досить не досконалим. Тому кістки і м’язи дітей потребують бережного ставлення до них і забезпечення оптимальних гігієнічних умов для нормального їх розвитку [11, с. 99]
Особливості формування кісткової системи у дітей визначаються динамічним самовдосконаленням структури та функції в перинатальному та постнатальному періодах. Переважання у хімічному складі кісток органічних складових забезпечує їх гнучкість, що полегшує саме появу на світ новонародженої дитини.
Рис. 2.1. Залежність росту та ваги людини в залежності від віку
А надалі, з ростом малюка, відбувається зміна хімічного складу кісткової тканини на користь збільшення неорганічних складових, оскільки динамічно й гармонійно з фізичним іде психомоторний розвиток (у т.ч. становлення статичних та моторних функцій).
Отже, кісткова система в постнатальному періоді зазнає суттєвих кількісно-якісних змін, що мають різну інтенсивність у різні періоди дитинства.
Найбільш відповідальними є періоди прискореного росту: до 1 року, пре- та пубертат (9–17 років). У перший рік життя скелет дитини зазнає істотних видозмін: інтенсивний ріст кісток черепа (до 6 місяців об’єм подвоюється) із закриттям великого тім’ячка, формування фізіологічних згинів хребта (3–4 місяці — шийний лордоз, 6–7 місяців — грудний кіфоз, 9–12 місяців — поперековий лордоз), ріст грудної клітки, нижніх кінцівок, збільшення передньозаднього розміру тазу, поява перших ядер окостеніння та інші. Процеси росту та мінералізації кісток у дітей визначаються динамізмом та зміною домінантного фактора регуляції.
Кісткова тканина постійно оновлюється завдяки процесам моделювання та ремоделювання. Мінералізація кісткової тканини впродовж дитинства відображає морфологію формоутворюючих процесів в організмі, що є нестабільними. Зокрема, швидкість накопичення кісткової маси в дівчаток 4–8 років та хлопчиків 4–12 років визначається сталими показниками, тоді як вік 10–15 років є критичним для формування кісткової тканини: щорічно кісткова маса збільшується в середньому на 7–8 %.
Тому при досягненні дівчатками 17 років щільність кісткової тканини становить 93 % (порівняно з дорослими жінками), а у хлопчиків — 86 % (порівняно з найвищими показниками у дорослих чоловіків). Максимум формування кісткової тканини припадає на перші два десятиліття життя, що визначає швидкість її втрати у зрілому віці. Доведена зворотна залежність між щільністю кісткової тканини у віці 18 років та ризиком остеопоротичних переломів після 70 років, оскільки зміна кісткової маси на клітинному рівні є процесом перемоделювання кісткових елементів: співвідношення кількості остеокластів (активність яких визначає резорбцію кісткової тканини) та остеобластів (що формують кісткову тканину) регулюється складною взаємодією між генетичними факторами й факторами зовнішнього середовища через комплекс місцевих і системних гормонів, забезпечуючи якість та тривалість життя в дорослому віці. [10]
Важливе значення для міцності кісток має їх хімічний склад. Вони містять мінеральні й органічні речовини в співвідношенні 2/3:1/3. Перші додають їм твердість, другі - пружність. Неорганічні з'єднання кістки утворені в основному солями кальцію. На поперечному розрізі кістки добре помітна більш щільна її частина, що розташовується зовні і називається компактною речовиною кістки. Внутрішня частина кістки зовні схожа на губку, й називається губчаcтою речовиною. Тут в осередках між щільною речовиною знаходиться кістковий мозок, що бере участь у кровотворенні. Співвідношення компактної і губчатої речовин у різних кістках залежить від їхнього функціонального значення.[9, с. 265]
Молоді кістки ростуть у довжину за рахунок хрящів, розташованих між їхніми кінцями і тілом, у товщину – за рахунок окістя. Ростуть кістки тільки до 20 -25 років ( у чоловіків – до 25 років, у жінок – до 18 -20 років). Ріст кісток регулюється гормоном росту (соматотропіном), який виробляє гіпофіз і залежить від обміну мінеральних речовин, насамперед кальцію й фосфору та вітамінів D і А. На ріст, розміри й форму кісток впливає також тривала дія певного фізичного чинника. Активно працюючі скелетні м’язи стимулюють ріст кістки, до якої вони прикріплені.[12, с. 66]
М'язові волокна в новонароджених тонші, ніж у дорослих. Вони мають добре розвинену інтерстиціальну тканину, багаті на саркоплазму, але містять мало міофібрил. М'язові волокна в дітей короткі й ніжні, бліді, мають слабко виражену посмугованість. У них міститься менше, ніж у дорослих, скоротливих білків – міозину й актину, вони більш еластичні, краще розтягуються, збільшуючись у 2 рази порівняно зі своєю початковою довжиною.
У м'язах дітей міститься мало неорганічних речовин і міоглобіну, але багато води.
Для новонароджених і дітей перших місяців життя характерний значний гіпертонус м'язів. Це зумовлено переважанням функціональної активності палідарної системи над стріарною. Гіпертонус м'язів-згиначів на верхніх кінцівках утримується до 2-3-місячного віку, а на нижніх – до 3-4-місячного. [20, с. 552 ]
Скелетні м'язи у новонародженого анатомічно сформовані і порівняно добре розвинені, їх загальна маса становить 20-22% маси тіла. До 2 років відносна маса м'язів трохи зменшується (до 16,6%), а потім у зв'язку з наростанням рухової активності дитини знову збільшується і до 6 років досягає 21,7%, до 8 - 2728%, а до 15 - 3233%. У дорослих вона складає в середньому 40-44% маси тіла. У загальній складності маса м'язів за період дитинства збільшується в 37 разів. [22]
До моменту народження кількість волокон, які входять в перший етап диференціювання складають в середньому 43% . Диференційні процеси різко посилюються у віці від 1 до 2 років. До кінця цього терміну уже можна виділити волокна з «швидким» міозином (наприклад, у чотириголовому м’язі стегна їх 15%), з «повільним» (61%) і з проміжним (24%).
У віці від 5 до 10 років у співвідношені між волокнами різного типу встановлюється відносна стабільність, але потім у віці 11-12 років настає хвиля пубертатних перемін. Це проявляється у збільшені кількості волокон з «швидким» міозином (тип IIB). У віці 14 років спостерігається збільшення відносної кількості волокон І типу. На цьому етапі всі м’язові структури різко збільшують темпи росту.
До 17-18 років окислюючі можливості м’язової тканини і відносна кількість волокон І типу знижуються. Встановлюється дефінітивне, характерне для дорослих, співвідношення м’язових волокон різного типу. До цього віку досягають властивого дорослим рівня і поперечні розміри м’язових волокон.
Старіння (70 років і старше) призводить до значних змін м’язових структур. До цього віку знижується кількість «сильних» волокон типу ІІВ і більшу половину об’єму м’язів складають найбільш універсальні проміжні волокна типу ІІА.
Диференціювання скелетних м’язів – складний багатоетапний процес, в якому рівень дефінітивної (зрілої) організації м’язових структур досягається тільки після завершення статевого дозрівання. У процесі онтогенезу розвиваються не окремі м’язові волокна, а суперструктури - рухові одиниці, в яких зміни стану м’язових волокон визначаються в першу чергу розвитком відповідних мотонейронів. [4. c. 201-203]
Кістково-м'язова система підтримує людину у вертикальному положенні (кістки хребта і нижніх кінцівок). Захисну функцію виконують кістки черепа, хребта, грудної клітки, таза, а також м'язи живота, захищаючи від впливу зовнішніх факторів головний і спинний мозок, легені, серце та органи черевної порожнини. Рухову функцію виконують кістки і м'язи кінцівок, хребет, м'язи спини і грудей.
Кровотворну функцію виконують переважно плоскі кістки, в яких міститься червоний кістковий мозок. Як депо деяких мінеральних солей і мікроелементів, скелет бере участь у мінеральному обміні (солей кальцію, заліза, фосфору), а м'язи, депонуючи глікоген, - у вуглеводному обміні.
Висновки
Біологічний вік ─ фундаментальна характеристика індивідуальних темпів розвитку. Він відображає рівень морфофункціонального дозрівання організму на тлі популяційного стандарту. За цим критерієм індивід може відповідати популяційної нормі свого хронологічного (паспортного) віку, випереджати його в тій мул іншою мірою або, навпаки, відставати.
Хоча будь-яка ознака, закономірно мінливою з віком, може розглядатися як критерій біологічного віку, існують певні додаткові умови, яким повинен задовольняти такий показник. Оскільки різні системи та органи дозрівають нерівномірно, основне значення набуває вибір найбільш інформативного, "ведучого" для даного етапу (етапів) онтогенезу критерію; дуже важлива його скоррелірованность з іншими параметрами морфофункціонального статусу і однаковість (тотожність) стану ознаки по завершенню процесів розвитку.
Основні критерії біологічного віку можуть бути морфологічними, фізіологічними, біохімічними, психофізіологічними, почасти психологічними. Основне значення на практиці мають критерії "морфологічної зрілості" (скелетний і зубний вік, статевий розвиток), які найбільшою мірою відповідають наведеним вище умові.
Основними критеріями біологічного віку рахуються:
статева зрілість, яка оцінюється за ступенем розвитку вторинних статевих ознак;
скелетна зрілість (порядок і сроки окостініння скелета);
зубна зрілість (сроки прорізування молочних і постійних зубів).
Статеве дозрівання - це морфофункціональна перебудова організму в ході індивідуального розвитку в зв'язку з надбанням іми здатності до продовження роду.
Послідовність статевого дозрівання дівчат відбувається у наступній послідовності :
збільшення розмірів таза;
закруглення стегон;
розвиток молочних залоз;
поява рослинності на лобку;
обволосіння підпахвинних западин;
перша менструація
Найбільш чітким показником статевого дозрівання жіночого організму є перша менструація (менархе). Вона звичайно починається після того як пройдений максимум швидкості роста тотальних розмірів тіла.
Статеве дозрівання хлопчиків відбувається у наступній полідовності:
збільшеня статевих органів;
оволосіння лобку, початок перелому голоса (мутація);
короткочасне набухання грудних залоз;
виступання щитоподібного хряща і завершення мутації;
оволосіння верхньої губи, підпахвинних западин і перші поллюції.
Неоднаковий характер продукування гормонів у підлітків різної статі зумовлює відмінності у статурах хлопчиків і дівчат. Наприклад, 17-18-річ ні юнаки виглядають більш підтягнутими і мускулистими, ніж дівчата, оскільки естрогени стимулюють накопичення підшкірного жиру, а тестостерон - ріст м'язів.
Розвиток зубних дуг триває до повноліття, причому воно йде нерівномірно. Посилення енергії росту проявляється на початку і в кінці зміни молочного прикусу, потім в так званому перехідному віці, тобто у дівчаток в 14-15 років і у хлопчиків в 15-16 років. Останній поштовх до зростання зубні дуги отримують під час прорізування зубів мудрості, що збігається зазвичай з завершенням зростання всього організму.
Список використаної літератури
Антропологія, навчальний посібник І.Є. Лук'янова, В.А. Овчаренко. - М.: ИНФРА - М., 2008. - 240с.
Антропологія. Хрестоматія. Т.Є. Россолімо, Л.Б. Рибалов, І.А. Москвіна-Тарханова. - М.: Изд-во "Інститут практичної психології", Воронеж: Изд-во НВО "МОВЕК". - 1998. -416с.
Антропологія: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2003. - 272с.
Безруких М. М., Сонькин В. Д., Фарбер Д. А. - Возрастная физиология (физиология развития ребенка). – М.: Академия, 2003. – 416 с.
Бєлік А.А. Культура і особистість: Психологічна антропологія. Етнопсихологія. Психологія релігії: Навчальний посібник. - М., 2001 - 378с.
Білозьорова Л.М. Онтогенетический метод визначення біологічного віку людини. / / Російський біомедичний журнал Medline.ru. - Т. 4. - Березень, 2003. - С.108-112.
Богатенка Д.В., Дробишевський С.В., Алексєєва Т.І. Антропологія. - Http://www.ido.edu.ru/psychology/anthropology/index.html.
Бочаров В.В. Антропологія віку. - СПб.: Держ. університет, 2001. - 196с.
Ермолаев Ю.А. - Возрастная физиология. — М.: Высшая школа. — 1985. — 384 с.
«Здоровье ребенка» 6 (9) / Н.В. Банадига.- Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, 2007.
Кисельов Ф. С. – Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни. – Київ, 1967. – 312 с.
Маруненко І. М., Неводомська Є. О., Бобрицька В.І. – Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: Курс лекцій. – К.: Професіонал, 2004. – 480 с.
Павловський О.М. Біологічний вік людини. - М: изд-во МГУ, 1987. - 454с.
Психофізіологія. Словник / Авт. М. М. Безруких, Д. А. Фарбер / / Психологічний лексикон.Енциклопедичний словник в шести томах / Ред.-сост. Л. А. Карпенко. Під заг. ред. А. В. Петровського.- Київ., 2006. - 128с.
Слободчиков В.І., Ісаєв Є. І. Основи психологічної антропології. Психологія розвитку людини. - Видавництво: Шкільна преса, 2000. - 416с.
Соколов П.М. Старечі зміни морфологічних ознак у жінок / / Арх. біол. наук. - 1935. - Т.39. - Вип. 2. - С.421-425.
Тегако Л. Антропологія: Учеб. посіб. / Л. Тегако, Є. Клементінскій. - М.: Нове знання, 2004. - 400с.
Хрісанфова Є. І., Перевізників І. В. Антропологія: Підручник. - 3-е вид. - М.: Изд-во МГУ: Вид-во "Вищ. Школа", 2002. - 400с.
Хромов-Борисов М.М. Біометричні аспекти популяційної генетики / / Л.З. Кайданов. - Генетика популяцій. - М., 1996. - С. 251-299.
Тяжка О.В. – Педіатрія: навчальний посібник. – Нова Книга, 2008. – 1096 с.
Хорошилкина Ф.Я. Руководство по ортодонтии. М. 1999. 2. Смоляр Н.Ї., Масний З.П., Полiканова Л.Г. Профiлактика стомато- логiчних захворювань у дiтей —Львiв: Свiт, 1995. 3. Григорьева Л.П. Прикус у детей.- Полтава, 1995.
http://www.medmoon.ru/rebenok/d_bol58.html