Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ПРОЕКТ ПРОСВІТНИЦТВА ТА ПОСТІСТОРІЯ

КОМПЛЕКС

навчально-методичних матеріалів з дисципліни

для студентів філософського факультету

Харків

2012

Затверджено на засіданні кафедри теоретичної і практичної філософії

Протокол № від __________ 2012 р.

Проект Просвітництва та постісторія : комплекс навчально-методичних матеріалів / Укладач О.М. Перепелиця. – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2012. – 16 с.

У комплексі навчально-методичних матеріалів з курсу Проект Просвітництва та постісторія розкривається специфіка дисципліни, роз’яснюється її предмет, вказуються цілі та задачі курсу, основні поняття, категорії, визначаються напрямки, версії розвитку просвітницької думки. Розглядаються актуальні проблеми філософії історії Просвітництва та подальші рефлексії щодо них у філософському дискурсі ХХ – початку ХХІ століть. Таким чином, концептуалізується і аналізується доля проекту Просвітництва та встановлюється характер її зв`язку з сучасністю і постсучасністю. Комплекс навчально-методичних матеріалів призначений для студентів філософського факультету. Надано стислий опис змісту лекцій, тематика семінарських занять, творчі завдання, контрольні питання до курсу, список джерел, основної та додаткової літератури.

Розділ I. Цілі та задачі курсу

У межах даного курсу запропоновано розглянути можливі відповіді на питання «Що таке Просвітництво?», яке було поставлено Й. Ф. Цьолльнером у 1784 р. і відповіді на яке були надруковані у «Berlinische Monatschrift». Саме ця дискусія, до якої були залучені такі знакові мислителі, як І. Кант та М. Мендельсон, започаткувала критичну традицію проблематизації Просвітництва як певного проекту, долі розуму, можливостей суб¢єкта, розвитку західної цивілізації в цілому. Таким чином, від часів Канта питання «що таке Просвітництво?» і яка доля його спонукала, по суті, як зазначав двісті років потому М. Фуко, є основним питанням сучасної філософії. Проте саме наприкінці ХХ століття постає питання про долю Просвітництва, питання, чи закінчився Проект Просвітництва, чи він набув якихось нових форм реалізації, тобто питання про кінець історії, або постісторію, як вони передбачались Просвітництвом і як вони «здійснились» у становищі постмодерну. Таким чином, йдеться про можливі перспективи проекту Просвітництва, проекції, версії, сліди, які ми можемо виявити і сьогодні, виходячи з явної неоднорідності або амбівалентності Просвітництва.

Вивчення цієї проблематики безумовно сприяє усвідомленню сучасних тенденцій розвитку філософії, адже між питаннями «що таке Просвітництво?» і «що таке сучасна філософія?», як зауважив Фуко, існує прямий зв¢язок. Тому у межах курсу йдеться про Просвітництво як історичну долю людства – ідею, яку конституював Кант і якій пізніше завдали критики Т. Адорно, М. Хоркхаймер, П. Слотердайк та інші видатні філософи. Отже, запропоновано розглянути Просвітництво як певну тенденцію, що виражено у концепті «діалектика Просвітництва», а разом з тим відрефлектувати Просвітництво як модель або проект, поєднавши такий погляд з розумінням Просвітництва як епохи і визнанням історичності Просвітництва.

Виходячи з постулату про неоднорідність, множинність Просвітництва, у курсі запропоновано деякі можливі версії або проекції розгортання просвітницької позиції чи критики Просвітництва. Таких версій висувається п¢ять: «екологія Просвітництва» М. Гайдеггера; генеалогія Просвітництва М. Фуко; діалектика Просвітництва Т. Адорно, М. Хоркхаймера; деконструкція Просвітництва Ж. Дерріда і обсценація Просвітництва. Подібні версії розглядаються у контексті найпринциповіших просвітницьких проблем, які подані у вигляді екскурсів-розвідок до виявлення співвідношення гуманізму і Просвітництва, обговорення критики як аналізу кордонів просвітницького суб¢єкта, деконструкції поетичного і політичного, етичного й естетичного, розриву між чуттєвим і раціональним.

У другій частині курсу проблематизуються трансформації Проекту Просвітництва від Проекту Модерну до стану постмодерну або можливості іншого (інших версій) Модерну. Таким чином, розглядається історичність Просвітництва, що конкретизується завдяки розкриттю сенсу

концептів «історія» та «постісторія». У центрі зазначеної трансформації стоїть конституювання суб¢єкта історії та його подальша критика, представлена колом постмодерних маніфестацій смерті або розсіяння суб¢єкта, що корелює зі ствердженнями про кінець історії або стан постісторії. При цьому постісторія постає як просвітницький фантазм бажання. В історико-філософському сенсі мова йде про розгортання трьох історичних сюжетів, заявлених як юдео-християнський есхатологічний сюжет, просвітницький прогресистський сюжет і постмодерністський номадичний сюжет. Проте увага акцентується не тільки на епохальних розривах між цими способами розгортання історичного сюжету, але нагалошується зв'язок або певне конструювання цих сюжетів у єдину (але поза межами есенціалізму, провіденціалізму, детермінизму) модель історії, де кожний з сюжетів розгортається на різному рівні, даючи нові можливості Просвітництву.

Метою курсу є ознайомлення майбутніх фахівців з просвітницькою філософією історії, а також поглиблене розглядання долі цього філософського проекту в стані «постісторії».

Викладання спецкурсу «Проект Просвітництва та постісторія» передбачає:

• ознайомлення студентів з основними тенденціями просвітницького сценарію історії та його розв`язанням у ХХ – на поч. ХХІ ст.;

• формування у студентів цілісного бачення динаміки західної філософської думки в її розвитку від просвітницького проекту до стану постмодерну.