Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої
в середині XVII ст. (1648 – 1657рр)
(«Хмельниччина»)
Передумови
Засилля в Україні польських магнатів і шляхти
Перетворення козацтва у провідну політичну силу українського суспільства
Причини національно-визвольної війни
Гострі протиріччя між польсько-щляхетською владою і широкими соціальними верстами українського суспільства, що вступило в стадію формування ранньої нації, були основною причиною Національно-визвольної війни українського народу в середині XVII ст.
«Причиною, яке спонукала козаків піднятися війною проти ляхів було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й домівки, не те, що позбавляли їх земної батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те , що ляхи змуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ»
Б. Хмельницький
«Острожчина» - володіння князів Острозьких 30% Волині, 38 міст, 620 населених пунктів
«Вишневеччина» - володіння князів Вишневецьких = 56 міст, 396 селянських дворів
За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним та антифеодальним.
Рушійними силами визвольної війни були: козацтво, селянство, міщанство, частина українського православного духовенства, дрібна та середня православна українська шляхта.
Богдан-Зиновій Хмельницький (1595-1657)
Б. Хмельницький мав шляхетське походження, був сотником реєстрових козаків, брав участь у боротьбі проти турків і татар, перебував у турецькому полоні. Одного разу на його хутір напав польських шляхтич Чаплинський, захопив його наречену й до смерті побив молодшого сина. Б. Хмельницький звернувся в польський суд, але там йому не захотіли допомагати. Тоді він поїхав на Запорізьку Січ, де підняв козаків на боротьбу проти поляків, щоб помститися за особисту трагедію.
Перший етап війни – 1648 рік, рік найбільших успіхів і найбільшого розмаху повстання
Другий етап війни – 1649-1653 роки, коли точилася боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом
Третій етап війни – 1654-1655 роки, війна України проти Польщі в союзі з Росією
Четвертий етап війни – 1656-1657 роки, після виходу Росії з війни (1656) Б. Хмельницький укладає союз зі Швецією та Трансільванією і продовжує війну з Польщею
На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок із козаками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. Його обрали гетьманом Війська Запорозького.
Ці події стали початком Національно-визвольної війни українського народу
Заручившись підтримкою Туреччини, в лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали угоду з Кримським ханом Іслам-Ґіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої. (Тугай-бей = 4-6 тис.)
У такий спосіб гетьман розв’язав проблеми:
відсутності власної кінноти;
уникнення несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі (уникнення війни на два фронти).
Воєнні дії 1648 – 1653 рр.
Битва під Жовтими Водами квітень-травень 1648 р.(5-6 травня)
Битва під Корсунем травень 1648 р. (16 травня)
У травні 1648 р. на чолі 19-тисячного війська Б. Хмельницький вступив у Білу Церкву. З Білої Церкви він розіслав універсали по всій Україні, у яких закликає селян та міщан приєднуватися до козацького війська.
В липні 1648 р. в бою під Староконстянтиновом козацько-селянське військо під проводом черкаського полковника Максима Кривоноса розгромило військо князя Яреми Вишневецького
11-13 вересня 1648 р. відбулася битва під Пилявцями, яка закінчилася перемогою козаків і нищівною поразкою 60-тисячного польського війська під командуванням Заславського, Остророга і Конецпольського (“перини”, “латини” і “дитини” за висловом Хмельницького). Ця перемога відкрила українському війську шлях у Галичину.
У жовтні-листопаді 1648 р. українське військо взяло в облогу Львів, а потім і польську фортецю Замостя. Але, дізнавшись про вибори нового польського короля Яна Казимира, Богдан Хмельницький дав згоду на перемир'я і повернув козацьку армію назад в Україну
23 грудня 1648 р. козацьке військо Богдана Хмельницького урочисто вступило до Києва, де гетьмана вітали як українського Мойсея. Саме в грудні 1648 р. Б. Хмельницький оголосив, що його метою є творення незалежної козацької держави, а не лише помста за трагедію особистого життя.
Назустріч українським полкам вийшли Єрусалимський патріарх Пасій, який перебував тоді у Києві, і Київський митрополит Сильвестр Косів.
В липні-серпні 1649 р. оточили частину польських військ на чолі з Яремою Вишневецьким у фортеці Збараж.
1649 р. (11 липня 1649) –Б. Хмельницький був змушений відправити козацьке військо на чолі з київським полковником М. Кричевським до Білорусі, щоб зупинити наступ на Україну литовських військ. Наступ було зупинено, але козаки зазнали тяжких втрат, загинув і М. Кричевський (битва під Лоєвим, у бою загинуло біля 20 тис. козаків і селян. )
серпня 1649 р. під м. Зборів відбулася битва козаків з головними частинами польської армії на чолі з королем Яном Казимиром. Козаки практично здолали поляків, але союзники козаків – татари – вимагали, щоб Б. Хмельницький заключив мирний договір з полякам. У результаті між козаками і поляками був підписаний Зборівський мирний договір.