4.1 Органи управління та їх взаємозв’язок

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (Див.додаток 1) керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правління Пенсійного фонду України:

1) визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України;

2) приймає у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України;

3) заслуховує звіти керівників територіальних органів;

4) затверджує положення про територіальні органи Пенсійного фонду України;

5) затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України, контролює додержання їх вимог;

6) приймає рішення з інших питань діяльності Пенсійного фонду України.

Засідання правління Пенсійного фонду України скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. Правління є правомочним приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин від його складу. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.

Голова правління Пенсійного фонду України призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра соціальної політики.

Голова правління Пенсійного фонду України:

1) забезпечує виконання Пенсійним фондом України та його територіальними органами вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України, та доручень Міністра;

2) вносить на розгляд Міністра соціальної політики пропозиції щодо формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування і розроблені Пенсійним фондом України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України;

3) звітує перед Міністром соціальної політики про виконання річного плану роботи Пенсійного фонду України та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

4) вносить на розгляд Міністра соціальної політики пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади своїх заступників;

5) затверджує за погодженням з Міністром соціальної політики структуру апарату Пенсійного фонду України, положення про структурні підрозділи апарату Пенсійного фонду України;

6) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики керівників і заступників керівників структурних підрозділів апарату Пенсійного фонду України, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату Пенсійного фонду України;

7) призначає на посади за погодженням з Міністром соціальної політики та головами відповідних місцевих держадміністрацій, звільняє за погодженням з Міністром з посад керівників територіальних органів, призначає на посади і звільняє з посад за погодженням з Міністром їх заступників;

8) затверджує штатні розписи і кошториси відповідних територіальних органів;

9) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;

10) забезпечує взаємодію Пенсійного фонду України із структурним підрозділом Мінсоцполітики, визначеним Міністром соціальної політики відповідальним за взаємодію з Пенсійним фондом України;

11) забезпечує дотримання встановленого Міністром соціальної політики порядку обміну інформацією між Міністерством та Пенсійним фондом України і вчасність її подання;

12) підписує акти правління Пенсійного фонду України;

13) скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції Пенсійного фонду України;

14) представляє в установленому порядку Пенсійний фонд України у відносинах з іншими державними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

15) дає у межах повноважень, передбачених законом, обов’язкові до виконання державними службовцями і працівниками апарату Пенсійного фонду України та його територіальними органами доручення;

16) забезпечує виконання рішень правління Пенсійного фонду України;

17) видає накази з питань, що не належать до компетенції правління Пенсійного фонду України;

18) розпоряджається у межах повноважень, передбачених законом, коштами Пенсійного фонду України;

19) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова правління Пенсійного фонду України має двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра соціальної політики.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Пенсійному фонді України можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.

4.2 Недержавне пенсійне страхування

Система недержавного пенсійного забезпечення (далі – НПЗ) становить третій рівень пенсійної системи. Її розбудова здійснюється починаючи з

2004 року після набрання чинності Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Основу такої системи становлять недержавні пенсійні фонди. Основною метою інвестування пенсійних активів є отримання

учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат

разом із забезпеченням дохідності пенсійних активів вище рівня інфляції та

залучення довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації економіки.

Норми законодавства про недержавне пенсійне забезпечен­ня регулюють відносини з приводу страхових внесків, які спрямовуються до обраного застрахованою особою недержав­ного пенсійного фонду, подальшого їх розміщення й інвесту­вання пенсійних активів застрахованої особи та страхування і виплату довічної пенсії або одноразової виплати.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат .

Система недержавного пенсійного забезпечення представлена в Україні ринком послуг недержавних пенсійних фондів, внески до яких добровільно сплачуються роботодавцями або самими громадянами – учасниками НПФ із використанням системи податкових пільг.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

недержавні пенсійні фонди;

страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

вкладники та учасники пенсійних фондів, учасники накопичувальної системи пенсійного страхування;

вкладники пенсійних депозитних рахунків;

учасники недержавного пенсійного забезпечення;

засновники пенсійних фондів;

роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів;

саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

адміністратори пенсійних фондів;

компанії з управління активами;

зберігачі;

аудитори;

особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до Закону [6].

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;

банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

На початок 2016-го в Україні було зареєстровано 72 НПФ, зокрема 61 відкритих (їхнім учасником чи вкладником може стати будь-яка юридична чи фізична особа), 6 корпоративних (створених юридичною особою для забезпечення додатковою пенсією своїх працівників), п’ять професійних (створених профспілками чи їхніми об’єднаннями для своїх членів). На цю ж дату діяло 23 адміністратори недержавних пенсійних фондів, які надають професійні послуги НПФ.

Кількість учасників НПФ, тобто громадян, які уклали пенсійні контракти з фондами та є майбутніми пенсіонерами НПФ, на початок 2016-го – 837 тис. осіб.

Активи недержавних пенсійних фондів на 1 січня 2016 року склали біля 2 млрд. грн. Із 61 відкритих НПФ, тринадцять мають чисті активи більші за 20 млн. грн. (цифра, яка поряд із іншими вимогами, дає право НПФ відкривати пенсійні рахунки громадян для другого рівня ПС). Ще чотири НПФ наближаються до цієї цифри . Серед корпоративних найбільші фонди: КНПФ Національного банку з активами більше 1 млрд. грн.., корпоративний фонд Укрексімбанку 137 млн., КНПФ «Стірол» (5 млн.) Серед професійних найбільші: ПНПФ профспілки енергетиків(81 млн.), ПНПФ профспілки залізничників «Магістраль» (24 млн. грн.).

РОЗДІЛ 5

ІНДИВІДУАЛЬНа НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА ПО ТЕМІ «ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ»

5.1 Аналіз та оцінка доходів Пенсійного фонду України

У процесі своєї діяльності Пенсійний фонд формує доходи, за рахунок яких він покриває свої витрати. Доходи Пенсійного фонду являють собою ту основну складову складного механізму функціонування Фонду, без якої неможлива його діяльність. Визначивши значимість та необхідність формування доходів Пенсійного фонду України, проведемо аналіз доходів ПФУ за 2014-2016 роки (рис.5. 1).

Рис.5.1 Динаміка доходів Пенсійного фонду України за 2014-2016 р.р., млн. грн.

*Джерело:розраховано автором на основі Звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України.

За даними рисунку 5.1 можна спостерігати збільшення доходів Пенсійного фонду України впродовж 2014-2015 років. Так, у 2014 році доходи ПФУ становили 241,9 млрд. грн. Ситуація змінилася у 2015 році, коли доходи збільшилися на 22,9 млрд.грн. або на 9,5 %. Це є позитивним явищем у кризовий період, оскільки доходи збільшуються за рахунок відрахувань із Державного бюджету і внесків роботодавців та працівників. Також збільшення доходів в певній мірі зменшує дефіцит бюджету Пенсійного фонду. В 2016 році загальні доходи бюджету Пенсійного фонду становили 255,8 млрд. гривень. Порівняно з 2015 роком загальні доходи зменшилися на 9 млрд.гривень або на 3,4 %.

Щоб визначити, яка саме складова доходів бюджету Пенсійного фонду впливає на його збільшення, необхідно проаналізувати склад доходів Пенсійного Фонду (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 Складові доходів Пенсійного фонду України за 2014-2016 роки

Доходи ПФУ	2013 рік	2014 рік	2015 рік	2016 рік
Фактичні доходи, в т.ч.:	252,8	241,9	264,8	255,8
Власні надходження	166,9	165,9	169,9	111,7
Кошти державного бюджету	83,2	75,8	94,8	142,6

Як свідчать дані таблиці 5.1 співвідношення власних надходжень до коштів з Державного бюджету становило, відповідно: 66% і 33% у 2013 році, 69% і 31% у 2014 році, 64% і 36% у 2015 році, 43% і 57 у 2016 році. Відповідно, за останні роки надходження з державного бюджету зросли набагато швидшими темпами, ніж власні надходження: власні - на 66%, з Державного бюджету – на 191%. З наведених вище даних можна зробити висновки, що підвищення пенсій за період з 2014 – 2016 р.р. директивними методами, ще більш порушили страховий принцип функціонування Пенсійного фонду України, оскільки базою для підвищення пенсій стало не зростання заробітної плати, а збільшення частки бюджетних коштів у структурі пенсійних виплат. Це, в свою чергу ускладнило подальше реформування пенсійної системи та збільшило видатки Державного бюджету.

Дані таблиці 5.2 свідчать про те, що у 2013-2015 р.р. домінуючим інструментом у формуванні доходів Пенсійного фонду виступають власні надходження Фонду. За 2014 рік фактичні власні надходження Фонду становили 165,9 млрд. грн., а в 2015 році вони вже становили на 2,4% більше в порівнянні з минулим роком. Але за останній 2016 рік відбулось зменшення власних надходжень до позначки 111,7 млрд. грн. Зокрема це пов’язано зі зниженням розміру ЄСВ та зменшенням частки його розподілу на пенсійне страхування. Порівняно з 2015 роком власні доходи Пенсійного фонду у 2016 році зменшилися на 58,2 млрд. грн. (34,2%).

Таблиця.5.2 Доходи Пенсійного фонду за 2014-2016 роки

	Роки, в млрд. грн.				Абсолютний приріст, млрд.грн.				Темпи росту,%
Показник	2013	2014	2015	2016	2014-2013	2015-2014	2016-2015	2014-2013		2015-2014	2016-2015
Власні	166,9	165,9	169,9	111,7	-1,0	4,0	-58,2	-0,6		2,41	-34,3
Кошти Державного бюджету	83,2	75,8	94,8	142,6	-7,4	19,0	47,8	-8,9		25,0	50,4
Інші	2,7	0,2	0,08	1,5	-2,5	-0,12	1,42	-92,6		-60,0	98,9
Всього	252,8	241,9	264,8	255,8	-10,9	22,9	-9,0	-4,4		9,4	-3,4

За джерелами надходжень власні кошти розподілилися таким чином:

-частина ЄСВ, що розподілена на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, - 107,2 млрд. грн. (95,9% від суми власних коштів),

-інші власні надходження – 4,5 млрд. грн. (4,1 від суми власних коштів).

У структурі загальних доходів бюджету Пенсійного фонду у 2016 році питома вага власних коштів склала лише 43,7 %. Кошти Державного бюджету України протягом 2014-2015 років мають тенденцію до щорічного збільшення. Зокрема, у 2014 році надходження з державного бюджету суттєво зросли і становили 75,8 млрд. грн. Вже в наступному 2015 році даний вид надходжень збільшився на 19 % і становив 94,8 млрд. грн. У 2016 році  також спостерігається збільшення надходжень з Державного бюджету до Пенсійного фонду України. Так, збільшившись на 50,4 %, кошти, які надійшли з Державного бюджету становили 142,6 млрд. грн. Зробимо аналіз доходів Фонду за статтями, зазначеними в таблиці 5.2. Загальні доходи Пенсійного фонду України, як що порівнювати 2014 рік та 2016 рік зросли на 105%. Разом із цим власні доходи зменшились на 66,78%. Це пов’язано із зменшенням надходжень у Донецькій та Луганській областях. Головним недоліком чинної системи соціального страхування є низький рівень страхового захисту, який не забезпечує гідного життя в старості, у випадку хвороби, інвалідності тощо.

Таблиця 5. 3 Динамика розміру пенсій, прожиткового мінімуму і заробітної плати впродовж 2013-2016 р.р.

Показники	На 01.01.2013	На 01.01.2014	На 01.01.2015	На 01.01.2016	На 01.01.2017	Відхилення 2016 р. у % до
						2013 рік	2014 рік	2015 рік
Кількість пенсіонерів усіх категорій, тис. осіб	13640	13533,3	12147,2	12 296,5	11938,8	88,2	98,3	97,1
Мінімальна пенсія за віком, грн	894	949	949	1074	1247	131,4	131,4	116,1
Середній розмір призначеної місячної пенсії, грн	1470,7	1526,1	1581,5	1699,51	1828,33	119,8	115,6	107,6
Розмір середньої пенсії у % до мінімальної пенсії	164,50	160,81	166,65	158,2	146,6	82.88	87,9	92,7
Мінімальна заробітна плата , грн	1147	1218	1218	1378	3200	135,14	262,7	232,2
Середньомісячна заробітна плата, грн	3265,2	3273,8	3470	4224	5187,3	141,43	149,5	122,8
Розмір середньої пенсії у % до середньої заробітної плати	45,0	46,6	53,4	40,2	35,2	75,5	65,9	87,6

З таблиці 5.3 видно, що мінімальна пенсія за віком, призначена Пенсійним фондом України за період 2013-2016 р.р., зросла на 353 грн., або на 39,48%, у той час як величина середньомісячної заробітної плати за період 2013-2016 роки зросла на 1922,1 грн., або на 58,9%. Незначний приріст середньої пенсії у 2015 році щодо 2014 року – на 3,63%, значно погіршив матеріальне забезпечення пенсіонерів. Співвідношення середньої місячної пенсії до середньої заробітної плати за період з 2013-2016 р.р. зменшився на 8,68%, з 45,5% у 2013 році до 36,82 % у 2016 році. Мораторій Уряду на збільшення соціальних стандартів у 2014 році, висока інфляція, значна девальвація національної грошової одиниці, загальний економічний спад, військові дії на Сході країни знецінили і так низькі доходи населення.

Протягом 2015 року загальні доходи бюджету Пенсійного фонду України становили 264,7 млрд. грн., з яких 14 млрд. грн. – кошти Державного бюджету – на авансове фінансування виплат пенсій січня 2016 року. Загальні доходи порівняно із 2014 роком зросли на 8,9 млрд. грн., або на 3,75. Власні надходження Пенсійного фонду становили 169,8 млрд. грн. і порівняно з 2014 роком зросли на 5,9 млрд. грн.

Якщо розглянути звіт Пенсійного фонду України за 2014 рік, то власні надходження були виконані лише на 99,4%. Виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, бо планові показники були виконані лише на 99,3%. Пенсійний фонд недоотримав 1045631,3 грн. по цьому показнику.

Другим після страхових внесків джерелом власних доходів Пенсійного фонду є відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до чинного законодавства. Зазначене відшкодування коштів було запроваджене відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 1991 році і стосувалось пенсій, призначених згідно з п. «б-і» ст. 13 цього Закону. Аналогічна ситуація існувала з відшкодуванням коштів від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівниками , зайнятими на роботах з особливо шкідливими умовами праці за списком №;1, план виконано на 92,2%, відхилення склало 208781,6 грн. На фоні цього Пенсійний фонд був вимушений брати позики на виплату пенсій у розмірі 968944,2 грн.

Таблиця 5.4 Складові доходів Пенсійного фонду за 2014 рік

Доходи	Затверджені бюджетом	Фактично виконано	Відхилення
			+;-	%
Власні надходження	166928012,0	165923310,0	-1004702,0	99,4
сума єдиного внеску	160518722,1	159473090,8	-1045631,3	99,3
кошти на відшкодування витрат пенсій за списками №№1 і 2	2662609,4	2453827,8	-208781,6	92,2
Позики	0	968944,2	0	0

Загальна заборгованість по платежам до Фонду на 01 січня 2017 року дорівнює 18,9 млрд. грн, у тому числі:

• заборгованість зі сплати ЄСВ – 7,6 млрд грн (40,2% загальної суми боргу;

• з відшкодування пільгових пенсій – 98,7 млрд грн (51,3%);

• з відшкодування наукових пенсій – 0,1 млрд грн (0,5%);

• фінансових санкцій та пені – 0,5 млрд грн ( 2,6%);

• регресних вимог – 25,4 млн грн (0,1%);

• недоїмка зі сплати страхових внесків попередніх періодів – 1,0 млрд грн (5,3%).

Основними причинами зростання заборгованості є:

• зростання заборгованості по заробітній платі;

• скрутний фінансовий стан державних підприємств;

• відсутність коштів на відшкодування пільгових пенсій.

На 01.01.2017 року в органах Державної виконавчої служби перебуває виконавчих документів про стягнення коштів в інтересах Пенсійного фонду України на суму 4,8 млрд гривень.

Рисунок 5.2 Структура заборгованості з платежів до Пенсійного фонду України на 01.01.2017 р.

У системі нарахування пенсії є термін «коефіцієнт заміщення». З радянських часів він декларувався як «рівень 0,6», тобто перед виходом на пенсію людина отримує 100% доходу (зарплата), після цього – 60% від загальної суми, потім – 50%, 40% і так далі, але реальність така, що за відсутності автоматичного механізму індексації коефіцієнт заміщення знижується. Якщо порівняти пенсії нинішніх пенсіонерів з їхніми заробітними платами, можна зробити висновок, що вони отримують коефіцієнт 0,3-0,4 (30%-40%). Європейська система не допускає такого зменшення доходу, але в Європі працюють одночасно не менш як три рівні (Див. табл.5.6). Нам також необхідно поєднувати обидві системи. Щоб отримати 50% заміщення у солідарній системі, необхідно сплачувати 36% від фонду заробітної плати (табл. 5.5).

Таблиця 5.5 Співвідношення середньої пенсійної виплати та середньої заробітної плати

Роки	2012	2013	2014	2015	2016
Середня заробітна плата	3026,00	3265,2	3470,00	4224,00	5187,3
Середня пенсійна виплата	1396,81	1470,7	1526,1	1581,5	1699,51
Коефіцієнт заміщення, %	46,2	45,04	43,98	37,44	32,76

Таблиця 5.6 Коефіцієнт заміщення в країнах світу у %

Країна	1 рівень	2 рівень	Сумарні виплати	Частка приватних
Австралія	25	33	58	57
Аргентина	33	34	67	51
Білорусь	47	0	47	0
Британія	17	17	34	49
Данія	28	34	62	56
Казахстан	0	38	38	100
Польща	34	25	59	42

Якщо запровадити накопичувальну систему і отримувати на пенсії 50% заміщення, необхідно відраховувати лише 12–14%. Для того щоб наші пенсіонери в подальшому ставали заможними, необхідно запускати другий і стимулювати третій рівні пенсійного забезпечення.

Слід зауважити, що в системі пенсійного страхування зберігається значна диференціація пенсіонерів за розміром призначених пенсій (Див.табл. 5.7).

Таблиця 5.7 Диференціація пенсіонерів за розміром призначених пенсій

Вид пенсії	Кількість пенсіонерів	Кількість у %	Середній розмір пенсій
Довічне утримання суддів у відставці	1333	0,01	16302
Соціальні пенсії	106300	0,9	977
За вислугу років	221000	18	1652
По втраті годувальника	580000	4,8	1307
служба в силових структурах	589000	4,9	2563
по інвалідності	1360000	11	1390
за віком	9340000	76,6	1573

Зберігається категорія пенсіонерів, середній розмір пенсій яких у 10 разів перевищує середній розмір пенсійної виплати - довічне утримання суддів у відставці.

Середній розмір пенсій по Україні на 1 січня 2017 року становить 1828,33 грн. проти 1699,51 грн на 1 січня 2016 року, тобто зріс на 128,82 грн, або 7,6%. Мінімальна пенсія зросла на 16,1% ) з 1074 грн на 01.01.2016 року до 1247 грн на 01.01.2017 року). Із загальної чисельності пенсіонерів 7526,7 тис. жінок (63,0%) та 4429,6 тис. чоловіків (37,0%). На грудень 2016 року середній розмір пенсій за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» становив 1730,77 грн, за «військовим» законом – 2745,43 грн, за так званими спеціальними законами – 4010,53 грн.

Основним власним джерелом Пенсійного фонду України сьогодні є перш за все, єдиний внесок, розподілений на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Так в 2015 році загальні надходження єдиного внеску до Пенсійного фонду склали 165,4 млрд. грн. (97,3% суми власних коштів), але вже в 2016 році – 107,2 млрд. грн. (95,9% суми власних коштів).

Таке зниження обумовлено зменшенням ставки ЄСВ до 22% з 01.01.2016 року, скасуванням відрахування ЄСВ з заробітної плати найманих працівників. Передбачалось, що такі зміни призведуть до детенізації ринку праці, заробітних плат, підвищення доходів населення і як наслідок збільшення надходжень в Пенсійний фонд.

Але очікуваного результату не відбулось, бо треба було передбачити контроль за зайнятістю. Відсутність належного нормативно-правового та інформаційного забезпечення зниження ставки ЄСВ не дало результатів.

У 2016 році почала рости кількість платників ЄСВ та застрахованих осіб – найманих працівників.

Протягом року зменшено на 26,3% чисельність застрахованих осіб – найманих працівників, яким нараховано заробітну плату менше встановленого законодавством мінімуму.

За даними Державної фіскальної служби України, на 01.01.2017 року на обліку перебуває 2195,7 тис. платників єдиного внеску, що на 152,5 тис. платників більше у порівняні з даними на 01.01.2015 року. На 01.01.2017 року у загальній кількості платників юридичних осіб – 508,3 тис. (23,1%), фізичних осіб - підприємців – 1687,4 тис. (76,9%). Загальна кількість застрахованих осіб у грудні 2016 року становила 12,9 млн. осіб, з яких найманих працівників - 10,2 мільйонів Див.рис.5.3).

Рисунок 5.3 Кількість застрахованих осіб за категоріями платників ЄСВ на 01.01.2017 року

З 10,2 млн. найманих працівників майже 1 млн. осіб у 2016 році отримували заробітну плату на рівні або менше мінімальної (1450 грн.), з них: близько 0,3 млн. осіб – це працівники бюджетної сфери. Чисельність таких працівників зменшилась у 2016 році порівняно з попереднім на 26,3% (66,1 тис.осіб).

Далі проаналізуємо видатки Пенсійного фонду України. Фактичні видатки Пенсійного фонду у 2016 році становили 253,5 млрд. грн., що на 12,2 млрд. грн., або 4,6 % менше порівняно з 2015 роком (Див. рис.5.4).

У 2016 році видатки на пенсійні виплати становили 249,9 млрд. грн., що на 12,2 млрд. грн. менше у порівняні з 2015 роком. Зменшення пов’язане в основному з призупиненням виплати пенсіонерам з числа внутрішньо переміщених осіб. Фактична потреба на пенсійні виплати 2016 року становила 257,1 млрд. грн., що на 5,4 млрд. грн. (на 2,1%) більше порівняно з відповідною потребою 2015 року (251,7 млрд.грн).

Рисунок 5.4. Видатки Пенсійного фонду України у 2014-2016 роках, млн. грн.

*Джерело:розраховано автором на основі Звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України.

Загальні видатки Пенсійного фонду у 2016 році забезпечувались за рахунок:

-111,7 млрд. грн., або 44,0% - власних коштів;

-142,6 млрд. грн., або 56,3% - коштів Державного бюджету України, з яких:

-51,3 млрд. грн. – планові трансферти з державного бюджету;

-6,4 млрд. грн. – компенсація Пенсійному фонду страхових внесків за окремі категорії застрахованих осіб;

- 84,9 млрд. грн.– кошти на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду України, з яких 4 млрд грн – на авансове фінансування пенсій січня 2017 року.

На пенсійні виплати спрямовано 249,9 млрд. грн., інші видатки становлять 3,6 млрд.грн., із них 1,2 млрд. грн. оплата послуг поштових підприємств з виплати та доставки пенсій (0,3% загальних видатків), 2,4 млрд. грн. – адміністративні видатки (0,9%) ( рис.5.4).

Рисунок 5.4 Видатки Пенсійного фонду України у 2016 році за структурою, в млрд. грн.

За міжнародними зобов’язаннями забезпечено у 2016 році своєчасну виплату пенсій у 19 країн світу громадянам України, які проживають за кордоном, на суму 128,1 тис. дол. США та 1546,1 тис. євро.

На виплату пенсій громадянам України, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, від Російської Федерації надійшло 47,8 млн.рос.руб.

Адміністративні витрати, пов’язані з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України, у 2016 році склали 2397,6 млн. грн., що становить 0,95% загальних річних видатків Пенсійного фонду України та 99,8% запланованих витрат.

У структурі адміністративних видатків частка заробітної плати становить 1941,2 млн. грн. (81%). На придбання товарів і послуг використано 276,3 млн. грн. (11,5%), на оплату комунальних послуг – 100,5 млн. грн. (4,2%), інші поточні видатки – 4,3% (0,2%) та капітальні видатки – 75,3 млн. грн. (3,1%). У зв’язку з проведенням оптимізації структури органів Пенсійного фонду та чисельності працівників розрахункова економія коштів у 2015-2016 становить 477,8 млн. грн., а у 2017 році – 585,5 млн. грн.

Якщо розглянути процес оптимізації на прикладі Дніпропетровської області, то ми маємо такі цифри:

1.Скоротили загальну орендовану площу приміщень на 6,2 тис. кв. м (18%).

2.Зменшили видатки на оренду та послуги страхування приміщень (за оренду за 10 місяців 2015 року -2,1 млн. грн., за 10 місяців 2016 року – 1,3 млн. грн).

3. Скорочення використання енергоресурсів:

- теплопостачання – 9 %;

- водопостачання та водовідведення – 10%;

- електроенергії – 8%;

- природного газу – 6%

4. Скорочення штатного складу територіальних управлінь на 156 одиниць заощадило 720,4 тис. грн.

Процес оптимізації триває, в 2017 році планується скоротити ще 100 одиниць працівників і буде функціонувати 15 об’єднаних територіальних управлінь (Див. рис.5.5, рис. 5.6).

Рисунок 5.5 Кількість територіальних управлінь у Дніпропетровській області

Рисунок 5.6 Штатна чисельність працівників Пенсійного фонду в Дніпропетровській області

Видатки, що проводяться Пенсійним фондом за рахунок власних надходжень на виплати, які не мають страхового характеру ( невластиві видатки) негативно впливають на фінансовий стан Фонду. Це, зокрема, виплата пенсій за вислугу років, цільової грошової допомоги на прожиття інвалідам війни, учасникам бойових дій і, особливо значні суми , - це видатки на доплату до розміру мінімальної пенсії ( табл. 5.8).

Таблиця 5.8 Невластиві видатки Пенсійного фонду України

№ з/п	Зміст	Чисельність, осіб	Сума коштів, в млн. грн.
1	Видатки на виплату різниці пенсій обчислені за страховий стаж та мінімальним розміром пенсій (ст. 28 ЗУ №1058)	7114775	32307,7
2	Видатки на виплату пенсій за вислугу років	171010	2152,6
3	Видатки на виплату цільової грошової допомоги на прожиття інвалідів та учасників бойових дій	168846	105,4
	Всього	7454631	34565,7

5.2 Дефіцит доходної бази бюджету Пенсійного фонду України

Насамперед потрібно зазначити, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною пенсійною системою. Принцип роботи солідарної системи полягає в тому, що роботодавці (працівники) сплачують внески до Пенсійного фонду і отримані кошти не затримуючись спрямовуються на виплату пенсій. Крім того Пенсійний фонд виплачує пенсії та здійснює виплати до пенсій з коштів, які надходять від Державного бюджету (науковим працівникам, військовим та ін.), підприємств і організацій.

Пенсійний фонд вже багато років є дефіцитним. В Україні частка пенсійних виплат у ВВП одна з найбільших у світі, а прийнятним рівнем у світовій практиці вважається 8—10% ВВП. Хоча, у 2016 році, як видно з рис. 5.7, співвідношення видатків Пенсійного фонду на пенсійне забезпечення до ВВП порівняно з 2015 роком знизилось на 2,2 % і становить 11.2%.

Рисунок 5.7 Співвідношення видатків Пенсійного фонду України до ВВП 2013-2016 роки, млрд.грн.

Основною причиною дефіциту пенсійних коштів є катастрофічне зменшення чисельності легально зайнятого населення. Якщо на початку 90-х років минулого століття легально працюючих в Україні було 26-27 млн. осіб, то у 2016 році – 10,2 млн. осіб. Водночас кількість пенсіонерів відповідно становить 14 і 12,3 млн. осіб. Тобто, якщо раніше на одного пенсіонера приходилось майже два працівника, то нині – пенсіонерів більше, ніж легально працюючих осіб.

Багато хто з роботодавців, політиків, високопосадовців державних органів наполягали на тому, що основною проблемою «тінізації» нашої економіки – це високі страхові внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування, їх потрібно зменшувати. Федерація профспілок України аргументовано спростовувала ці твердження.

У багатьох країнах розміри страхових внесків високі. В Україні був середній розмір страхових внесків 38-40%. В інших країнах – 33-38 і навіть 42-45%. І ці країни працюють, економіка розвивається і не порушується питання про зменшення розмірів страхових внесків. Тобто проблема не в самих розмірах страхових внесків.

Як відомо, в Україні з січня 2016 року зменшено розміри єдиного внеску і встановлено для всіх роботодавців-платників внесків розмір єдиного внеску 22% і скасовано утримання єдиного соціального внеску із зарплати працівника.

Зараз наголошують на тому, що дефіцит Пенсійного фонду складає 145 млрд. грн. І, навіть, ця сума озвучується Міністром соцполітики. Але це неправильна інформація.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік становив 257 млрд. грн, з них 144,9 млрд. грн. – надходження з Державного бюджету України. З цих 144,9 млрд. грн. на покриття дефіциту спрямовується лише 87,7 млрд. грн., а решта – 57,2 млрд. грн. - це фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами (ветеранам війни, донорам, інвалідам, чорнобильцям та іншим), які і так повинні фінансуватися за рахунок коштів Державного бюджету. Тобто дефіцит Пенсійного фонду складає близько 87,7 млрд. грн.

При цьому, потрібно зазначити, що сьогодні Пенсійний фонд здійснює на 42 млрд. грн. виплат, які мають забезпечуватися з державного бюджету або з інших фінансових джерел, але ніяк не з Пенсійного фонду. Це доплати до прожиткового мінімуму, виплата пенсій за вислугу років та інші.

Але це ще не все. Якщо раніше працівники сплачували 15% податку з доходів фізичних осіб і 3,6% єдиний соціальний внесок, то з 1 січня 2016 року зазначені утримання були об’єднані в податок і сплачуються ці кошти вже до бюджетів держави. Таким чином, припинивши сплату єдиного внеску працівниками з 1 січня 2016 року держава забрала з Пенсійного фонду до бюджету ще біля 20 млрд. грн.

Ще потрібно нагадати, що перед Пенсійним фондом заборгували роботодавці біля 17 млрд. грн. зі сплати страхових внесків і з відшкодування витрат на виплату пенсій на пільгових умовах, наукових пенсій тощо.

Якби не було зменшено вдвічі розмір єдиного внеску, у Пенсійного фонду були б кошти для того, щоб поступово розпочати проведення осучаснення розмірів пенсій з урахуванням інфляції та зростання середньої заробітної плати в країні.

Зменшенням єдиного внеску до 22 відсотків держава передала у розпорядження роботодавців у 2016 році 87 млрд. грн. під зобов’язання легалізувати «тіньову», нелегальну зарплату, обсяги якої перевищують 200 млрд. грн. та від яких не надходило 70 млрд. грн. пенсійних внесків. Від такого зниження навантаження на фонд оплати праці давало можливість вивести з тіні щонайменше 100 млрд. грн. і внести 22 млрд. грн. до пенсійного та інших страхових фондів, або підвищити заробітну плату для працівників у середньому на 14 відсотків.

Фінансовий стан Пенсійного фонду свідомо доведено до критичного стану, перекладаючи вину на сам Фонд та пенсійну систему, готуючи виправдання для чергових обмежень прав пенсіонерів. І це в умовах, коли мінімальний розмір пенсії 1247 грн. , середній розмір пенсії – 1730,77 грн., а середній розмір заробітної плати 5187,3 грн. Але навіть при такому рівні пенсій зупинено індексацію пенсій, не проводиться щорічне підвищення пенсій у зв’язку із зростанням середньої зарплати в країні та високим рівнем інфляції, введено податок і військовий збір на пенсії, запроваджено обмеження пенсій працюючим пенсіонерам.

Багато відомих вчених інших країни вже давно констатували, що нічого кращого в світі за солідарну систему не створено. Накопичувальна пенсійна система не вирішує проблеми в пенсійному забезпеченні, оскільки крім наявних ризиків (про які можна поговорити окремо), ця система, в першу чергу, покращує рівень пенсійного забезпечення лише високооплачуваних працівників.

Як приклад, тривалий час рекламували Чилійську модель реформування пенсійної системи, де з 1981 року відмовились від солідарної системи і запровадили лише накопичувальну систему. В результаті великий відсоток населення виявився поза пенсійною системою (до 50% населення, такі як самозайняті, хто працює час від часу і безробітні, жінки з дітьми не могли забезпечити регулярність внесків до фондів). Нещодавно в Чилі відновили солідарну пенсійну систему.

Світові фінансові кризи 1998, 2009 років, високі темпи інфляції, одномоментна девальвація гривні показали, що у разі запровадження накопичувальної системи в Україні основну частину пенсійних накопичень українців могло бути втрачено двічі. Ще гіршими могли стати для такої системи 2014-2015 роки.

Тому і запроваджуються багаторівневі системи пенсійного забезпечення. В Україні визначено, що солідарна система має залишатися основною, а накопичувальна (обов’язкова чи добровільна) повинна бути лише додатковими до солідарної системи.

Щодо того, чи дасть щось реально накопичувальна система в Україні найближчим часом, то з існуючим рівнем заробітної плати, зайнятості населення, рівнем безробіття, відсутності гарантій збереження накопичених коштів тощо, відповідь для більшості громадян буде зрозуміла.

Проте це не значить, що профспілки категорично проти запровадження накопичувальних систем. Запроваджувати потрібно, але для цього мають бути відповідні умови. Сьогодні ж фактично проводиться політика на знищення солідарної системи (значно знижується розмір єдиного внеску; заморожуються існуючі пенсійні виплати; з підвищенням мінімального розміру пенсії без підвищення інших розмірів пенсій все більше і більше пенсіонерів переходять до категорії тих, які отримують мінімальні пенсії та ін.).

Для ліквідації дефіциту коштів в Пенсійному фонді наводяться такі можливі заходи, як підвищення пенсійного віку, збільшення вдвічі мінімального страхового внеску, збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, та інші.

Щодо пенсійного віку, то слід нагадати, що з жовтня 2011 року в Україні поступово підвищується пенсійний вік для жінок до 60 років. Із-за низького рівня середньої тривалості життя у чоловіків, для них пенсійний вік не підвищувався. В Україні середня тривалість життя у пенсійному віці у жінок становить 25 років, у чоловіків - 14,5 років (в інших країнах така ж середня тривалість життя у чоловіків при пенсійному віці 65 років).

Тому пропозиції щодо підвищення пенсійного віку для чоловіків можна розглядати при збільшенні середньої тривалості життя у пенсійному віці, хоча б до 20-25 років. Слід також зазначити, що безпосередньо підвищення пенсійного віку не дає значного ефекту – економія становитиме всього кілька сотень мільйонів гривень, що для Пенсійного фонду з 257 млрд. бюджетом, це не є настільки важливим рішенням, а шкоди буде завдано для людей багато (неможливо працевлаштуватися у передпенсійному віці, багато громадян в такому віці мають всі показники для встановлення інвалідності, особливо при нашій екології тощо).

Щодо збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, то, безперечно, це підтримується. І навіть більше. Профспілкова сторона вимагає від Уряду забезпечити вжиття реальних кроків для виведення з «тіні» заробітної плати та зростання чисельності легально працюючих громадян, збільшення кількості робочих місць, підвищення рівня оплати праці. ФПУ постійно вносила пропозиції і наполягала на тому що для розвитку солідарної системи потрібно вживати дієві заходи по виведенню з «тіні» зайнятість і заробітну плату. За окремими даними сьогодні 4 - 4,5 млн. осіб працює в "тіні". А це десятки мільярдів гривень недонадходжень до бюджетів країни, у тому числі і до Пенсійного фонду. Крім цього потрібно створювати нові робочі місця, розвивати економіку країни, збільшувати розмір оплати праці. Це є основними заходами. Інші варіанти збільшення надходжень до Пенсійного фонду є лише додатковими заходами.

5.3 Необхідність реформування пенсійної системи та найближчі перспективи її розвитку

Ефективна діяльність Пенсійного фонду України впливає перш за все на сталий розвиток людського життя. Для удосконалення цього процесу треба розглядати нові суспільні пріоритети. Оскільки зменшується кількість осіб працездатного віку, а збільшується кількість пенсіонерів, на населення працездатного віку накладається велике навантаження. В результаті це призводить до разбалансованості бюджету Пенсійного фонду. Солідарна пенсійна система взагалі надзвичайно залежить від демографічних процесів.

Для того, щоб знизити соціально-економічні ризики функціонування пенсійних систем у розвинутих країнах проводять такі реформи, які кардинально не змінюють існуючі системи соціального захисту літніх людей. Це, наприклад, такі як: підвищення пенсійного віку; ускладнення умов отримання пенсійних виплат (США,Німеччина, Італія); зменшення розміру пенсійних виплат (Греція, Португалія); збільшення ставки страхового внеску; зміна умов індексації пенсій (Німеччина, Японія, Швеція); введення умовно-накопичувальних схем; запровадження додаткового рівня пенсійного страхування. Загалом будь-які реформи у пенсійній сфері повинні спрямовуватись на створення умов для гарантування кожній людині гідного рівня життя у старості.

Але слід зазначити, що для проведення реформи, що стосується підвищення пенсійного віку, треба враховувати демографічний резерв, тобто рекомендована тривалість життя жінок – 80 років, а чоловіків – понад 70 років. В Україні ж очікувана тривалість життя жінок складає в середньому 76 років, а чоловіків – 66 років. [Веб-сторінка державної служби статистики, ukrstat.gov.ua]. Це свідчить про те, що підвищення пенсійного віку в Україні може створити проблеми і додаткові витрати в перспективі, якщо не вжити заходів щодо покращення здоров’я людей та якості життя.

Пошук шляхів зниження демографічних ризиків для підвищення фінансової стійкості пенсійної системи призвів в деяких країнах до розвитку її накопичувальної складової. З огляду на зарубіжний досвід в Україні також буде вводитися обов’язкове накопичувальне пенсійне страхування. Це сприятиме зменшенню навантаження на бюджет та збільшенню пенсійних виплат. Для того, щоб цей компонент пенсійної системи, який в свою чергу залежить від сталого розвитку економіки, працював, треба вже сьогодні розробити заходи, спрямовані на створення робочих місць і збільшення частки працюючого населення. Також потрібно створити гнучкі механізми підвищення доходів бюджету Пенсійного фонду. Задля цього необхідно по-перше, стимулювати інноваційні процеси у країні, максимально знижувати шкідливість виробництва, використовувати новітнє обладнання, щоб знизити показник передчасного виходу на пенсію.

По-друге, сприяти розвитку потенціалу та економічної активності людей літнього віку. В Рекомендаціях щодо літніх працівників, розроблених Міжнародною організацією праці, зазначено, що літні працівники нарівні з іншими повинні мати права та можливості щодо професійної орієнтації і працевлаштування, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, кар’єрного просування, винагороди за свою працю, соціального забезпечення та соціальної допомоги. Українській державі також вигідно мати багато працюючих пенсіонерів, оскільки вони самі собі формують пенсію, яку отримують.

По-третє, це рівень оплати праці, що є важливим підгрунтям формування доходної бази бюджету Пенсійного фонду України. Оплата праці в Україні не відповідає вимогам сучасної соціальної держави. Низькі заробітні плати є актуальним питанням сьогодення. Серйозним аспектом цієї проблеми є тінізація доходів громадян. Тому в Україні треба розробити порядок підвищення рівня заробітних плат. Збільшення рівня заробітних плат в Україні і усунення порушень щодо її нарахуваннята виплати буде сприяти збалансуванню бюджету пенсійного фонду.

По-четверте, це низький рівень доходів серед більшості осіб пенсійного віку. Особливо це стосується тих, кому пенсія була призначена до 2009 року та обрахована із урахуванням середньої заробітної плати за 2007 рік.

Рисунок 5.8 Розподіл пенсіонерів за розмірами пенсій у 2016 році

Як це видно з рис. 5.8 у 2016 році 9118,7 тис. пенсіонерів, що складає 76,4 % від їхньої загальної чисельності (11938,8 тис. осіб), отримали пенсію у розмірі від 1301 грн. до 3000 грн.; 943,4 тис. осіб (7,9%) отримували пенсію від 1201 грн. до 1300 гн.; 868,2 тис.осіб (7,2%) отримували пенсію від 3001 грн. до 5000 грн.; 804,1 тис.осіб (6,7%) отримували низьку пенсію до 1200 грн. Такі дані свідчать, що солідарна система України є несправедливою особливо для осіб, які сплачували значні суми страхових внесків протягом довгої трудової діяльності, але сьогодні через недосконалу систему призначення та перерахунку пенсії прирівняні до осіб з меншим трудовим стажем та страховими внесками.

Реформування у сфері пенсійного забезпечення громадян проводиться з метою запобігання негативним наслідкам у системі державних фінансів. Країни, які це практикують, знаходяться на різних етапах пенсійного реформування. Водночас загальний напрям - це зменшення ролі розподільчого рівня пенсійної системи і посилення ролі накопичувального пенсійного страхування. При цьому необхідно забезпечити функціонування системи обліку періодів зайнятості, сум нарахованої заробітної плати і розміру сплачених внесків кожної особи.

Проте, на функціонування накопичувальної складової пенсійної системи має вплив інфляція, що призводить до знецінення заощаджень застрахованих осіб. Тому завдання держави є здійснення контролю щодо збереження пенсійних активів.

По-п’яте, це диференціація пенсійних виплат. Розмір пенсії має бути однаковим для осіб, які сплачували рівні внески. Поступове збільшення тривалості страхового стажу, необхідного для призначення мінімальної пенсії, стимулюватиме як працівників, так і роботодавців до легалізації заробітної плати. При цьому потрібно враховувати характер праці, умови праці, місцевість, де проживала людина.

На стабільність діяльності пенсійної системи впливають такі об’єктивні чинники, як рівень навантаження на працездатне населення, вікова структура населення, тіньова економіка, низький рівень реальних доходів населення та рівень доходів громадян літнього віку, високий ступінь соціальної диференціації, соціально-політична нестабільність та ін. З метою реалізації основних завдань сталого людського розвитку необхідним є комплексний підхід до вирішення проблем, а не вирішення окремих питань, що може призвести до розбалансування та погіршення показників роботи Пенсійного фонду України.

Україна є однією з найбільш старіючих країн світу, і як наслідок, частка пенсіонерів стрімко зростає. Відсутність кардинальних змін, вже найближчим часом може призвести до дефолту вітчизняної пенсійної системи. Лише збільшення пенсійного віку або збільшення пенсійних внесків вже не вирішить накопичені проблеми.

Отже, пенсійна реформа вкрай необхідна. Головне завдання пенсійної реформи на сучасному етапі, як зазначив Голова правління Пенсійного фонду О.Зарудний–це відновлення справедливості у пенсійній системі, зробити так, щоб людина, яка протягом життя чесно сплачувала внески до Пенсійного фонду, мала гідну пенсію, щоб ліквідувати зрівнялівку у пенсійних виплатах, осучаснити пенсії, призначені у попередні роки [22]. Але все це потребує фінансової стабільності пенсійної системи, зокрема ліквідації дефіциту Пенсійного фонду, залучення до участі у системі всіх категорій працівників, позбавлення Пенсійного фонду невластивих йому виплат і багато чого іншого.

Зараз в Уряді напрацьовується пакет рішень і фахівці Пенсійного фонду беруть активну участь у цьому процесі. Основною метою проекту пенсійної реформи є відновлення і зміцнення страхових принципів. Насамперед - посилення прямої залежності пенсійних виплат від трудового внеску. Але пенсійна реформа - це не лише законодавчі зміни. Це в тому числі, і організаційне, технологічне, кадрове, інформаційне оновлення пенсійної системи.

ВИСНОВКИ

Сьогодні вітчизняна система обов’язкового пенсійного страхування є багатофункціональним організмом під керівництвом Пенсійного фонду України. У сфері національних фінансів солідарна пенсійна система є другою за обсягом, після Державного бюджету, системою акумулювання та розподілу. Після набуття чинності Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” відкрився новий етап, постали нові завдання перед Пенсійним фондом. Сьогодні, Пенсійний фонд є потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі.

Проаналізувавши організаційну структуру управління Пенсійного фонду було виявлено, що у Пенсійному фонді чітко визначені завдання кожного виконуючого підрозділу, логічно визначені кола повноважень відділів та керівників. Завдання Фонду на найближчу перспективу визначені Стратегією модернізації та розвитку пенсійної системи на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України, що сталося вперше в історії Фонду та, взагалі, знаковою подією 2016 року. Аналіз фінансової діяльності за 2014-2016 роки показав, що наявне повне забезпечення безумовного виконання планових показників з наповнення бюджету та своєчасне фінансування виплат пенсій і грошової допомоги.

Розмежування джерел фінансування за різними пенсійними програмами позитивно впливає на стан органу Пенсійного фонду, так і на стан пенсійної системи в цілому. Створення у майбутньому обов'язкової накопичувальної системи завершить процес формування обов'язкової державної пенсійної системи як достатньо активного фінансового ринку. Кошти Накопичувального фонду мають стати потужним джерелом довгострокових інвестицій у національну економіку, дати відчутний поштовх розвитку фондового ринку країни, оскільки переважна більшість зазначених коштів мають інвестуватися саме через інструменти фондового ринку. З метою ефективного функціонування накопичувальної пенсійної системи Законом передбачено низку правил, нормативів та обмежень. Фінанси Пенсійного фонду (які формуються за рахунок внесків до солідарної системи) напряму залежить від проведення ефективної соціальної політики, стабільної економічної ситуації, подальшого зростання виробничого та трудового потенціалу, вдосконалення системи оплати праці, зокрема, зростання частки заробітної плати у собівартості продукції, збільшення доходів працюючого населення, їх детенізації, повноцінної реалізації норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, зниження ставки ЄСВ не призвело ні до значної легалізації «тіньової» зайнятості, ні до скорочення заборгованості із платежів до Фонду. За різними оцінками до 25% працівників не оформили належним чином свої трудові відносини. У 2016 році регулярно сплачувало єдиний внесок лише 10,1 млн. працівників з понад 20 млн. працездатного населення. Порівняно із попередніми роками припинила зменшуватися і зросла майже на 450 тис. осіб кількість найманих працівників – платників ЄСВ. В минулому році у загальних видатках бюджету не збільшилась питома вага адміністративних витрат. Внаслідок оптимізації структури та чисельності органів Фонду забезпечено економію адміністративних видатків. Впроваджуються сучасні інформаційні технології, запроваджений централізований облік пенсіонерів, що запобігає подвійним пенсійним виплатам, розпочато створення електронних пенсійних справ, які мають замінити паперові.

Якщо у минулому році питома вага коштів Державного бюджету у бюджеті Фонду складала 56,3%, то цього року 49,7%. На 1,3 млрд грн зменшується і абсолютна сума трансферів з Держбюджету. Це відбувається, насамперед завдяки збільшення власних доходів. Одним з таких джерел зростання доходів є двократне збільшення розміру мінімальної заробітної плати з початку 2017 року (3200 грн.). Одним з пріоритетів роботи Пенсійного фонду у цьому році є налагодження співпраці з місцевими органами влади, які отримали широкі повноваження щодо контролю за додержанням законодавства про працю. Традиційним резервом збільшення надходжень до Фонду є погашення боргів.

Новації повинні супроводжуватись ефективними нормативно-правовими актами, зростанням мінімальної і середньої зарплати, легалізацією тіньової зайнятості, удосконаленням системи диференціації оплати праці залежно від умов та складності праці, упорядкуванням принципів і норм нарахування пенсійних виплат, підвищенням рівня пенсійної грамотності та пенсійної відповідальності населення.

Проведені дослідження підтверджують, що найкращим чином забезпечити соціальні гарантії, фінансову стабільність та гідний рівень життя людей похилого віку на засадах соціальної справедливості, гармонізації відносин між поколіннями і економічного зростання зможе багаторівнева пенсійна система, яка складається з трьох рівнів захисту населення - солідарного (перший рівень), обов’язкового накопичувального (другий рівень) та додаткового або добровільного накопичувального (третій рівень). Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна - стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України [Електронний ресурс]: Закони України: В 11т.- Верховна Рада України. Інститут законодавства. – К.: 1997.- Т.10. – С.3-41. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 2003. -№49-51, ст.376. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15.

3. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [Електронний ресурс].: Закон України із змінами та доповненнями //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №16/98-ВР, ст.121.– Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/16/98-%D0%B2%D1%80.

4. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №1105– XIV, ст.403. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1105-14.

5. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 2000. -№ 1533-III, ст.171. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1533-14.

6. Про недержавне пенсійне забезпечення [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 2003. -№ 1057-15., ст.372. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1057-15.

7. Про пенсійне забезпечення [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 1788-ХІІ., ст.10. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12.

8. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 2010. -№ 2464-VI., ст.11. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17.

9. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1997. №400/97-ВР., ст.237. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/400/97-%D0%B2%D1%80.

10. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 2010. № 2755-VI., ст.112. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

11. Про страхування Електронний ресурс: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 85/96-ВР., ст.78.]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80.

12. Про зайнятість населення [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1991. № 803-XII., ст.170. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17.

13. Про службу в органах місцевого самоврядування [Електронний ресурс]: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 2001. № 2493-III., ст.175. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/

14. Про Положення про Пенсійний фонд України [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 06.04.2011 № 384/2011. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/384/2011/

15. Про затвердження Порядку видачі і зразка посвідчення про загальнообов’язкове соціальне страхування [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 № 1306. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1306-2000-%D0%BF.

16. Про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF.

17. Про порядок розрахунку і сплати підприємствами, організаціями, установами і громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також облік їх надходжень до Пенсійного фонду України [Електронний ресурс]: Постанова правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999.– Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/237-2012-%D0%BF.

20.Про пенсійний фонд України [Електронний ресурс]: Наказ Пенсійного фонду України від 17.02.1998 № 13/35. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/384/2011

21. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління [Електронний ресурс]: Постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0041-15

22. Підсумки діяльності Фонду - стабільність, доступність, розвиток: актуальне інтерв’ю з О.Зарудним //Вісник Пенсійного фонду України – 2017. -№ 2, ст.4.