Санітарна профілактика.

   Санітарна профілактика спрямована на попередження зараження здорових осіб від хворих на туберкульоз людей або тварин. Її науковою основою є вчення про збудника туберкульозу, про значення масивності інфекції, її джерела і шляхи передачі. Санітарна профілактика включає оздоровлення осередків туберкульозної інфекції, санітарний і ветеринарний нагляд, санітарно -просвітню роботу, а також раннє виявлення, ізоляцію і лікування хворих на туберкульоз.     Під епідемічним осередком туберкульозу розуміють хворого на туберкульоз, який виділяє мікобактерії, житло, де живе бактеріовиділювач, і людей, що проживають разом із ним. Бактеріови ділювачами вважаються особи, у яких знайдені МБТ хоча б одноразово будь-яким методом дослідження і є клініко-рентгено логічні ознаки активності туберкульозного процесу.     До протиепідемічних заходів в осередку туберкульозної інфекції відноситься проведення дезинфекції, обстеження осіб, які були в контакті з хворим, та проведення їм хіміопрофілактики, ізоляція дітей від бактеріовиділювача, санітарно-гігієнічне виховання хворих і членів їх сімей, поліпшення умов проживання, а також інтенсивне лікування хворого, що призводить до припинення бактеріовиділення.     Профілактична робота в осередку здійснюється відповідно до його епідемічної небезпеки, яку визначають спільно фтизіатр і епідеміолог, враховуючи такі чинники:

 масивність бактеріовиділення;

 наявність у сім'ї дітей і підлітків;

 санітарні умови, в яких проживає хворий і його сім'я.     Найважливішим із цих факторів є масивність бактеріовиді лення, яке поділяють на: а) масивне, коли мікобактерії в харкотинні знаходять при простій бактеріоскопії або методом посіву (більше 20 колоній); б) мізерне, яке встановлюється методом посіву (небільше20 колоній); в) формальне (умовне), коли бактеріовиділення вже припинилося, але хворий знаходиться ще на контролі. Відповідно до цих умов, осередки туберкульозної інфекції поділяються на 3 групи.     До 1-ї найнебезпечнішої групи відносять осередки, де проживають хворі з масивним бактеріовиділенням або мізерним, але в сім'ї є діти і підлітки чи існують обтяжуючі обставини: погані житлові умови, порушення гігієнічних правил, зловживання алкоголем. Епідеміолог і дільничний фтизіатр повинні відвідувати такий осередок один раз на квартал, дільнична медсестра - не рідше одного разу на місяць.     До 2-ї групи епідемічних осередків належать ті, де живе хворий із мізерним бактеріовиділенням і всі члени сім'ї дорослі, або ж хворий відноситься до формальних бактеріовиділювачів, але в сім'ї є діти і підлітки чи має місце хоча б один з наведених обтяжуючих факторів. Лікар відвідує ці осередки 1 раз на півроку, медсестра - один раз на 2 місяці.     До 3-ї групи відносяться осередки, де проживають лише дорослі, а хворі - формальні бактеріовиділювачі, і відсутні будь-які обтяжуючі обставини. До цієї ж групи відносять сім'ї, в яких в особистому господарстві виявлена худоба, уражена туберкульо зом. Лікар відвідує ці осередки один раз на рік, медична сестра - один раз на півроку.     При вперше виявленому туберкульозі оздоровча робота в осередку починається з госпіталізації хворого і заключної дезинфекції в помешканні силами санепідстанції. Її роблять у всіх випадках, коли хворий вибуває з дому: госпіталізація, зміна місця проживання, у випадку смерті хворого на туберкульоз вдома. Долівку, стіни, меблі зрошують з гідропульта 5% розчином хлораміну. Приміщення щільно закривають на 2 год, після чого його провітрюють. Ефективним методом знезараження приміщення є ультрафіолетове опромінення (кварцування). Дорогі речі, які легко псуються від дезинфікуючих розчинів, чистять і опромінюють ультрафіолетовими променями. Малоцінні предмети спалюють. Після заключної дезинфекції в приміщенні бажано зробити ремонт.     Якщо хворий залишається в помешканні (це частіше буває при хронічних формах туберкульозу), в осередку члени сім'ї і сам хворий систематично здійснюють поточну дезинфекцію . Бактеріовиділювачам для особистого користування виділяють столовий посуд, рушники, постільну білизну, які систематично знезаражу ють. Найбільш небезпечним інфекційним матеріалом є харкотиння хворого, тому його необхідно збирати в індивідуальну кишенькову плювальницю, заповнену на чверть об'єму 5% розчином хлораміну. Хворий повинен мати дві плювальниці: в одну він збирає харкотиння, друга дезинфікується. Для знезараження харкотиння плювальницю з відкритою кришкою поміщають в емальований посуд і кип'ятять 20хв в 2% розчині соди або ж на 6 год заливають 5% розчином хлораміну. Після цього харкотиння зливають в каналізацію, а плювальницю миють 2% розчином соди або теплою водою. Надійним способом дезинфекції столового посуду і білизни є їх кип'ятіння в 2% розчині соди протягом 20 хв. Приміщення, де живе хворий, щоденно прибирають вологим способом, провітрюють.     Відразу ж після виявлення хворого на туберкульоз, обстежують усіх осіб, які були з ним у контакті. Дорослим і підліткам проводять флюорографію грудної клітки, дітям - рентгенографію. Крім того, дітям і підліткам роблять пробу Манту з 2 ТО. Після обстеження всіх здорових осіб із контакту беруть на облік в IV групу диспансерного спостереження і призначають їм хіміопрофілактику. Якщо хворий залишається вдома, дітей необхідно ізолювати від нього, направивши їх у спеціалізовані заклади (садки, школи-інтернати), де їм проводиться хіміопрофілактика.     Інтенсивне лікування хворого, яке призводить до його одужання і припинення бактеріовиділення, має першорядне значення для оздоровлення епідемічного осередку туберкульозної інфекції.     Служба санітарного нагляду не допускає хворих на активну форму туберкульозу до праці з харчовими продуктами , в дитячі заклади, готелі, гуртожитк и тощо.     Важливим розділом роботи є попередження зараження людини від хворих тварин. Захворювання на туберкульоз зустрічається у 55 видів ссавців і 80 видів птахів. Проте епідемічну небезпеку для людини становить, здебільшого, велика рогата худоба, значно менше - кози, вівці, свині, верблюди, кішки, собаки, кури. Особливе значення мають корови, які можуть інфікуватися не лише бичачим, але й людським типом МБТ. Отже, можливе зараження людини від худоби і навпаки - корів від людини. Людина може заразитися через молоко, м'ясо, субпродукти від хворих тварин, а також безпосередньо при догляді за ними. За виявлення і попередження туберкульозу в тварин відповідає ветеринарна служба. Здійснюється систематичне обстеження тварин за допомогою туберкулінодіагностики, уражена худоба знищується. Для ранньої діагностики туберкульозу працівники ферм, де виявлена уражена туберкульозом худоба, повинні щорічно проходити флюорографічне обстеження. Щоб попередити інфікування здорових корів, до роботи на фермах не допускаються люди, хворі на туберкульоз.     Санітарно-просвітна робота включає бесіди, виступи по радіо, поширення літератури. Тематика цих заходів неоднакова серед здорового населення і в епідемічних осередках туберкульозу. Серед населення необхідно пропагувати здоровий спосіб життя, роз'яснювати шкідливість алкоголю, куріння, важливість щеплень БЦЖ для попередження туберкульозу, флюорографічних обстежень і туберкулінодіагностики як методів раннього виявлення захворювання. Одночасно необхідно пояснити, що при появі навіть мінімальних симптомів хвороби необхідно звертатися за медичною допомогою, тому що лише при ранній діагностиці захворювання воно виліковується повністю.     В осередку туберкульозної інфекції треба розповідати хворому і членам його сім'ї про шляхи зараження туберкульозом і методи його попередження, навчити правил гігієни, методики поточної дезинфекції. Особам, які проживають разом із хворим, пояснюють важливість регулярних обстежень у тубдиспансері, при необхідності - профілактичного лікування.     Тваринникам, які працюють у господарствах, де є уражена туберкульозом худоба, потрібно розказати про зв'язок між туберкульозом людей і тварин, способи попередження зараження, необхідність регулярних флюорографічних обстежень, хіміопрофілактики.