15

Лекція 5. Оцінка якості планування– 2год.

План

1. Форми шкільного планування.

2. Оцінка якості планування.

3. Контроль реалізації системи планування.

Література:

Основна: [2,3,6,7,8,9 ]

Додаткова: [7,10,9,13,17,18,20,21,22,23 ]

1. Форми шкільного планування.

Форма - обриси, контури, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд (Словник укр. мови, т. 10, ст. 617).

На сучасному етапі доцільними є такі форми планування:

• текстова форма річного плану;

• графічна форма плану (календаризований щомісячно);

• програмно-цільове планування (розробляються окремі цільові програми з актуальних проблем роботи школи: “Абітурієнт”, “Соціалізація особистості”, “Виховання громадянина Української держави” тощо);

• сітьове планування на основі системності складових та взаємлзв`язків між ними;

• змішана форма плану (текстово-графічна, текстово-сітьова, тощо).

Єдиної обов'язкової для всіх шкіл форми плану немає. М.М. Тураш рекомендує для використання такі форми. (Ф.1, Ф.2)

Форма 1

№ п/п	Завдання і зміст роботи	Строк виконання	Відповідаль­ний за виконання	Відмітка про виконання
1	2	3	4	5

Форма 2

	Завдання і зміст	Строк	Відпові-	Хто	Відмітка
№	роботи	виконання	дальний за	здійснює	про
п/п			виконання	контроль,	виконання
				форми
				підсумків
1	2	3	4	5	6

О.І. Сибіль пропонує таку форму:

Форма З

	Цільова	Зміст	Терміни	Відпові-	Контроль за
№	настанова	діяльності		дальні	виконанням
п/п					інформаційного
					забезпечення
1	2	3	4	5	6

При цьому застосування запропонованої форми плану (Форма 3) дозволяє більш чітко виділити смисл запланованої діяльності (цільова настанова), оцінити з позиції доцільності, достатності, виконуваності змісту діяльності з реалізації цільової настанови, а також визначити форму контролю виконання та інформаційного забезпечення запланованого змісту.

Як вважає Б. Л. Тевлін, бажано складати річний план, плануючи заходи кожного розділу окремо за місяцями (вересень, жовтень тощо).

Останнім часом набуло поширення календарно-графічне планування роботи школи. План-графік може мати таку форму: по горизонталі вказано назви основних розділів плану роботи школи, по вертикалі —тижні навчального року, а в прямокутниках, які утворюються, .вписуються основні заходи. При такій формі планування річний план матиме вигляд (див. Форма 4).

Форма 4

	Тижні	Розділ І.	Розділ II.	і т.п.
		"Діяльність	"Робота із
		педколективу	вдосконаленн
		з охоплення	я навчання
		молоді	учнів
		мікрорайону
		навчанням"
Вересень ньнШШШШ	І тиждень	Виконавець
	II тиждень	Виконавець	Виконавець
	і т. п.

План-календар роботи школи, згідно з існуючим положенням, може складатися на місяць, навчальну чверть чи півріччя. На нашу думку, найбільш оптимальним є складання плану на навчальну чверть.

План-календар є спільним витвором адміністрації, профспілкової та учнівської організацій школи, громадськості, батьків. Він є також чинником координації роботи шкільних організацій з загальношкільних заходів. Складання плану-календаря роботи школи сприяє раціональній організації діяльності педагогічного й учнівського колективів.

У плані-календарі точно визначаються дати проведення педагогічних рад, профспілкових зборів, нарад при директорі, методичних заходів, занять предметних, спортивних гуртків, гуртків художньої самодіяльності, відзначення знаменних дат, проведення засідань ради школи, батьківських зборів, засідань учнівських організацій, туристсько-краєзнавча, екологічна робота тощо,

Форма 5

№ п/п	Назва шкільних заходів	Дата проведення, відповідальний
		Вересень	Жовтень Листопад
1	Засідання педагогічної ради			05.11. Директор
2	Профспілкові збори		01.10. Голова МК
3	Засідання методичних об'єднань			06.11 Голови методичних об'єднань
4	Наради при директорові	15.09. Директор
5	Тощо

Створення річного плану може йти шляхом поєднання текстових планів з планами-графіками й різними формами сіткового планування. Перевагою графічних планів є наочність, лаконічність, аналітична будова, яка дає можливість бачити зв'язки різних ланок навчально-виховного процесу. Це зумовлює зручність використання плану в повсякденній роботі.

Сьогодні все ширше в практику роботи шкіл України входить програмно-цільове планування.

Його суть полягає у розробці і реалізації комплексно-цільових програм.

Розвиток цільових функцій планування дає змогу акцентувати увагу на тому, що процес навчання та виховання є єдиним, але не треба нехтувати тим, що він має ці дві сторони. Організовуючи навчально-виховний процес, треба програмувати як інтелектуальний, так і духовний розвиток дитини. Цільові функції планування залежать від конкретних напрямків діяльності школи. Якщо кількість напрямків зростає, що відбувається при перетворенні школи в гімназію, ліцей, профільну школу, комплекс і т.д., то відповідно будуть змінюватися і цільові функції планування цього загальноосвітнього навчального закладу.

Особливий акцент на цілі, по кінцевому результату діяльності школи при плануванні роботи на рік по конкретній проблемі викликаний незвичайним ускладненням, кількістю і опосередкованістю цілей сучасної школи, яка покликана успішно вирішувати цілий комплекс проблем.

Найбільш важливі з них:

• гуманізація і гуманітаризація освіти;

• диференціація та індивідуалізація навчання та виховання;

• стандартизація освіти і розвиток шкільного варіативного компонента освітньої підготовки учнів;

• поглиблення змісту загальноосвітньої підготовки учнів з окремих предметів або освітніх галузей знань;

• довузівська профільна професійна підготовка школярів;

• науково-методичне забезпечення розвиваючого педагогічного процесу;

• оволодіння новими педагогічними технологіями (зокрема, технологіями розвиваючого і модульного навчання);

• розробка методики сімейного навчання і багато інших.

Цільовий підхід дозволяє досконально розбиратися в складній ієрархії проблем і цілей. Виділяти головну мету і "працюючі" на неї конкретні окремі підцілі. Визначати черговість реалізації цілей тощо.

Мета програми виступає як основа "дерева цілей", які визначаються., шляхом декомпозиції (членування) першої. Побудова "дерева цілей" це рух думки від загального до часткового, а його реалізація рух практики від. розв'язання часткових до розв'язання більш загальних задач.

"Дерево цілей", по суті, є ранжуванням цілей за ступенем їх значення, ролі в досягненні головної мети, узгодження і супідрядності цілей. На вершині ієрархії цілей системи — головна, генеральна мета, способом досягнення якої є мета нижчого рівня. Членування цілей в програмно-цільовому плануванні проводиться до рівня формулювання задач, способом розв'язання яких є певні дії, що здійснюються в такому ж певному порядку.

Розглянемо це на прикладі.

Генеральна мета: "Підвищити рівень професійної підготовки вчителів школи".

Пошук відповіді на питання "За яких умов це можливо?" дозволяє не тільки перелічити такі умови, але й сформулювати цілі II рівня.

Умови реалізації генеральної мети

1. Зростання науково-теоретичної підготовки вчителів.

2. Підвищення якості методичної підготовки вчителів.

3. Розвиток психолого-педагогічних знань і умінь учителів. Цілі-засоби II рівня

1. Удосконалити науково-теоретичну підготовку вчителів.

2. Удосконалити методичну підготовку вчителів.

3. Удосконалити психолого-педагогічну підготовку вчителів. Подальший пошук відповідей на питання "Які фактори можуть сприяти

створенню перелічених вище умов?" дає можливість перелічити умови реалізації кожної цілі II рівня, а також сформулювати на їх основі цілі-засоби III рівня. Зокрема, для удосконалення науково-теоретичної підготовки учителі повинні оволодіти:

• основами науки предмета, який викладають;

• методами науки предмета, який викладають;

• знаннями про історію розвитку науки і її досягненнями.

Для удосконалення методичної підготовки учителям необхідно оволодіти:

• змістом освіти;

• методами навчання;

• формами навчання;

• засобами навчання.

Для удосконалення психолого-педагогічної підготовки необхідно, щоб учителі:

• удосконалювали знання про психологічні особливості учнів;

• удосконалювали знання про психологічні закономірності навчання, виховання і розвитку школярів;

• оволоділи теоретичними основами педагогічної співпраці;

• засвоїли педагогічні технології.

Але оволодіння переліченими знаннями й уміннями можливе завдяки організації самоосвітньої роботи, участі в роботі теоретичних семінарів і семінарів-практикумів, методичних і творчих об'єднань учителів, педагогічної ради, в педагогічних читаннях і конференціях, в інших формах організації методичного навчання вчителів.

Пошук відповіді на питання "В яку діяльність у системі методичного навчання включити учителів?" чи "Що необхідно зробити, щоб оволодіння переліченими знаннями й уміннями здійснилося?" дозволяє спланувати систему конкретних заходів.

Причому тематика семінарів, педрад, конференцій зможе бути визначеною, якщо при побудові комплексів цільової програми будуть конкретизовані ті професійні знання (з перелічених вище), які треба удосконалювати вчителям.

Наприклад, відповідно наведеному вище прикладу декомпозиції генеральної мети слід провести семінар за темою "Методи навчання", але тема може бути й іншою, скажімо, "Методи розвиваючого навчання", якщо саме вони будуть вказані при діленні цілей II рівня. Така конкретизація стосується і всіх інших цілей. Ми ж розглянули загальний підхід без врахування специфіки конкретного педагогічного колективу.

Зведена таблиця, складена за запропонованим зразком, допоможе керівникам зрозуміти суть технології розробки комплексно-цільової програми (табл. 1).

Зведена таблиця

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗРОБКИ КОМПЛЕКСНО-ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ

Генеральна мета	Умови її реалізації	Цілі II рівня	Фактори, які сприяють їх досягненню	Цілі-засоби III рівня	Система заходів
1	2	3	4	5	6

Загальними рисами всіх програм незалежно від їх змісту, обсягу і т. і. є:

• їх спрямованість на мету, кінцевий результат, підпорядкування всіх заходів і дій, що здійснюються в рамках програми, кінцевій меті, кінцевому результату;

• наявність в програмі системи показників, які можуть мати і кількісний, і якісний характер;

• об'єднання в певних організаційних рамках під загальним управлінням всіх організацій, виконавців від початку до завершення робіт;

• чітке визначення функцій і відповідальності, виражене в конкретиці справ, строків їх реалізації і визначенні відповідальних виконавців;

• включення програм в перспективне планування;

• гнучка система управління, яка максимально відповідає особливостям програми і так же максимально наближена до виконавців.

Дана технологія планування передбачає насамперед необхідність включення в даний процес більшої частини або всіх членів педагогічного колективу. Подібна концентрація зусиль в роботі над загальношкільним планом дає можливість зробити план надбанням всіх і кожного; добитись єдності поглядів у педагогічному колективі на вирішення загальношкільних педагогічних проблем в процесі роботи над розділами плану; розвивати творчу активність і організаторські здібності членів колективу; створювати необхідний мікроклімат в колективі; формувати єдиний шкільний колектив і забезпечувати його розвиток. (Див. Додаток А).

Визначивши структуру плану на одній з нарад при директорові, доцільно приступити до комплектування тимчасових ініціативних груп (ТІГ). Процес комплектування ТІГ для планування роботи школи передбачає:

1. добре знання директором очолюваного ним колективу,

2. лідерів первинних контактних груп,

3. знання педагогічних нахилів, організаторських і творчих здібностей членів колективу,

4. психологічних особливостей кожної особистості,

5. уміння об'єднувати їх в психологічно сумісні групи.

Визначити сумісність членів ТІГ можна за допомогою метода соціометрії, який широко використовується в психології.

Успіх праці групи багато в чому обумовлюється ясністю поставлених перед нею цілей. Досвід переконує, що інструктивні наради в великих школах можуть проводити заступники директора, керівники методичних об'єднань і кафедр, але лише після відповідного інструктажу їх директором на адміністративній нараді, на якій обговорюється склад ТІГ. Це сприяє формуванню організаторських навичок у більшої кількості членів колективу, підвищує авторитет громадських організацій і значно економить час керівників школи.

Дуже важливо налагодити роботу груп так, щоб кожний член її знав свої функції і чітко виконував їх. З цією метою директору школи необхідно постійно отримувати інформацію про хід роботи і при наявності труднощів у якійсь ланці включатись у хід планування.

Збір такої інформації може здійснюватися в ході індивідуальної співбесіди з керівниками тимчасових ініціативних груп (1 раз на тиждень).