Цільовий підхід

Принцип спрямованості навчання на комплексне вирішення навчально-вихов­них завдань

І. Вирішення навчальних завдань:

1) забезпечується усвідомлення сутності матеріалу;

2) забезпечується розуміння значущості знань;

3) забезпечується необхідна кількість наукових фактів, відомостей, прикладів для узагальнення у вигляді ідей, положень, законів та ін.;

4) забезпечується необхідна кількість вправ для формування навчальних умінь.

II. Вирішення виховних завдань:

1) уміло використовуються виховні можливості змісту освіти;

2) формується особистісне відношення до навчання;

3) формується науковий світогляд;

4) організаційні форми і методи спонукають вихованню позитивних якостей особистості;

5) особистість учителя спонукає до наслідування у всьому: в знаннях, культурі спілкування, зовнішньому вигляді, у відношенні до інших.

III. Вирішення завдань розвитку:

1) розвиваються увага, пам'ять, мислення;

2) розвиваються пізнавальні інтереси, емоції;

3) розвиваються загальні й спеціальні здібності і задатки;

4) учні озброюються інтелектуальними вміннями.

Змістовний підхід

Принцип науковості. Науковість засвоєння матеріалу забезпечується, якщо вчитель:

1) знайомить з історією відкриттів;

2) об'єктивно розкриває наукові факти, поняття, теорії;

3) знайомить з науковими досягненнями;

4) показує перспективи розвитку науки;

5) своєчасно виправляє помилки, неточності;

6) знайомить учнів з методами науки;

7) вносить корекцію в знання, одержані самостійно за допомогою засобів масової інформації;

8) зв'язує знання з життям, розкриває роль теорії і практики;

9) розкриває внутрішні зв'язки і відношення.

Процесуальний підхід

Принцип систематичності і послідовності в навчанні. Якість знань і розвиваю­чий вплив навчання підвищуються, якщо вчитель:

1) актуалізує раніше вивчене з урахуванням ознак схожості з новим навчальним матеріалом;

2) під час вивчення нового спирається на досвід і знання, які мають учні;

3) визначає місце нового матеріалу в структурі теми або розділу предмета;

4) встановлює зв'язки і відношення між поняттями в темі, в навчальному предметі, у міжпредметному плані;

5) забезпечує послідовність етапів засвоєння;

6) учить використовувати систему знань для системного аналізу об'єктів, явищ,

процесів, які вивчаються.

Принцип доступності в навчанні. Інтенсивність навчальної діяльності буде відпо­відати реальним навчальним можливостям учнів, якщо вчитель:

18

1) виділяє головне, суттєве в емпіричному компоненті змісту (властивості, ознаки, функції та ін.);

2) відбирає достатню кількість фактів, прикладів для формування ядра знань, теорій, ідей, законів та ін.;

3) обсяг знань і темп навчання вибирає з урахуванням реальних можливостей учнів;

4) здійснює диференційовану допомогу;

5) забезпечує відповідність обсягу д/з прийнятим нормам.

Принцип оптимального поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів.

Забезпечення максимального розвитку індивідуальних здібностей учнів і форму­вання досвіду спільної роботи можливо, якщо вчитель:

1) практикує фронтальну форму навчальної роботи при одночасному включенні всіх у діяльність для виконання спільних завдань;

2) поєднує фронтальну форму з груповою, комплектуючи групи з учнів, які мають різний рівень підготовки;

3) практикує парні форми навчання, розвиваючи функцію спілкування, взаємодопомоги;

4) практикує колективні форми навчання.

Принцип поєднання методів і засобів навчання. Встановлюючи відмінність да­ного уроку від попереднього за методикою його побудови, необхідно враховувати наступні вимоги:

1) вибір методів навчання підпорядковувати меті і завданням уроку;

2) поєднувати різноманітні форми словесної, наочної, практичної діяльності учнів;

3) словесно-наочно-практичні способи діяльності поєднувати з різними формами мислення;

4) шляхом актуалізації знань створювати проблемні ситуації і вирішувати їх шляхом поєднання: проблемного пояснення, спільного з учителем вирішення, самостійного вирішення за керівної ролі вчителя;

5) використання ТЗН підпорядковувати принципу доцільності.