Позитивні і негативні риси перевірки знань

ПІД ЧАС СПІВБЕСІДИ ЧИ ІНТЕРВ'Ю

Позитивні риси	Негативні ознаки
Можливість отримати повне і загаль­не уявлення про учня, студента чи претендента на вакансію	Великі витрати часу екзаменаторів на отримання більш-менш значної кількості інформації
Висока свобода дій екзаменатора	Незадовільна загальна об'єктивність через слабку уніфікацію умов прове­дення. Дуже висока суб'єктивність в інтерпретації результатів
Отримання даних про когнітивний розвиток того, з ким ведуть спів­бесіду чи інтерв'ю	Мала точність, яку можна частково підвищити лише збільшенням трива­лості вимірювання, що посилить ін­ші його недоліки
Доступність і демократичність методу	Недостатній рівень валідності Недостатній рівень надійності

Тестування

Термін «тестування» походить від англійського test — екзамен і використо­вується, як подає відомий французький енциклопедичний словник Larousse, для вимірювання або оцінювання природних і набутих здібностей з метою пе­редбачення поведінки чи досягнень певної особи у визначених обставинах. За радянським енциклопедичним словником, для психології і педагогіки тест — це «стандартизированные задания, по результатам которых судят о психофизиологических и личностных характеристиках, а также знаниях, умениях и навыках испытуемого» [35].

Класичні визначення тестування у психології підкреслюють:

• емпіричність оцінювання;

• визначення особистих ознак і якостей через використання кількісних показників.

У педагогіці класичним і водночас досить повним вважають «критеріальне» означення К. Інгекампа: «Тестування — це метод педагогічної діагностики, за допомогою якого вибір поведінки, яка презентує передумови або результати навчаль­ного процесу, повинен максимально відповідати принципам зіставлення, об'єктив­ності, надійності та валідності вимірів. Він має пройти обробку й інтерпретацію і бути прийнятним для застосування в педагогічній практиці». Тестування не можна розглядати як ідеальний метод, відкинувши на цій підставі всі інші. Хоча за належної попередньої підготовки воно найкраще задовольняє основні методичні критерії якості, забезпечуючи прийнятну об'єктивність усіх трьох головних стадій процесу оцінювання — вимірювання, обробку даних та їхньої інтерпретації. Коефі­цієнт надійності — від 0.7 до 0.9, що є досить високим показником. Добре підго­товлене тестування дає змогу задовольнити і критерії валідності. Оцінюються знання за обсягом і повнотою, системністю, узагальненням та мобільністю. Остан­ні характеристики визначаються за допомогою тесту відповідної складності, а об­сяг знань — через відповіді на певну кількість запитань.

Власне оцінювання

Важливим етапом усіх методів педагогічного вимірювання є власне оцінювання, процедура якого полягає в конвертації одержаного під час вимірів пер­винного результату в певну нормовану шкалу балів — «оцінку». Методика оцінювання полягає у визначенні алгоритму виконання цієї процедури.

76

В основу сучасної процедури оцінювання результатів тестування покладена теорія шкодування, що дає змогу отримати достовірні дані про рівень знань, умінь і навичок. Загальні особливості тестування як форми педагогічних вимірів наводяться в таблиці. Проблема визначення конкретних результатів навчання, тим більше вихован­ня і розвитку, є надзвичайно складною. Вона тісно пов'язана з проблемою вимі­рювань та оцінок педагогічних явищ і процесів. «Необхідно врахувати, що проблема вимірювання в педагогіці ускладнюється тим, що багато змінних педагогічного процесу безпосередньо не можна спостерігати й вимірювати (на­приклад, ступінь складності навчального матеріалу, процес переходу знань учнів у їхні переконання, ефективність дидактичного, методичного чи виховного впливу тощо). У цих умовах застосовують методи побічного вимірювання...» [7, С. 35].

Таблиця № 22