Вступ

Сучасні тенденції якісного оновлення нашого суспільства, яке проголосило осо­бистість соціальною цінністю, висунули перед загальноосвітньою школою ряд но­вих завдань, вирішення яких неможливе без глибокого опанування керівниками та вчителями учбових закладів сучасної педагогічної теорії щодо організації на­вчального процесу, розглядаючи її як функцію управлінської діяльності. Але організа­ція навчальної діяльності не може бути опанована без законів сучасної теорії на­вчання, технологічного підходу в дидактиці.

У посібнику в стислій формі з позицій системності розкривається основний зміст сучасної теоретичної концепції навчання, у розробку якої значний внесок було зроблено працями М. Н. Скаткіна, Н. М. Шахмаєва, В. В. Краєвського, І. Я. Лернера, Л. Я. Зоріної, В. С. Шубинського, В. С. Цетлін, І. К. Журавльова, Ю. К. Бабанського та ін.

Організація процесу навчання виступає у посібнику як організація цілісного об'єкта дидактичного аналізу й конструювання.

Прийнята в посібнику дедуктивна логіка розкриття змісту дає, на наш погляд, можливість одночасного візуального охоплення всієї схеми структурно-функціо­нальних зв'язків і логічних відношень між основними елементами навчання (ос­новними категоріями дидактики) як соціально-педагогічної системи, осмислення його неодмінних інваріантних властивостей як інтегративної характеристики су­купної цілісності.

Незважаючи на явну прихильність авторів до названої дидактичної школи, у розкритті змісту понять основних категорій дидактики та організації навчаль­ного процесу, тлумачення яких неоднозначне, подані різні точки зору, а також авторське бачення.

У посібнику використані деякі сучасні підходи щодо організації уроку, його спостереження та аналізу, підвищення його ефективності та показані відмінності традиційного уроку від організаційних форм навчання при реалізації блочно-мо­дульного та інших поглядів.

Одночасно в системі організації навчального процесу, яка традиційно склалася, основна увага приділяється змісту та пошуку раціональних організаційних форм і методів навчання й виховання, хоча практика показує, що головне — не в са­мому методі чи формі, а в їхній інструментовці, умінні педагога поєднати їх з ви­могами й можливостями учнів, з умовами конкретної педагогічної ситуації, інак­ше один метод чи форма не спрацюють, а потребуватимуть застосування окремої педагогічної технології.

У посібнику розглядається теорія та організація навчального процесу через застосування ряду педагогічних технологій, зорієнтованих на розвиток особистості.

Маємо надію, що цей посібник стане в пригоді не тільки слухачам інститутів та факультетів післядипломної педагогічної освіти, але й керівникам шкіл, учи­телям, студентам педагогічних вузів.

Автори

Серія «Управління школою» заснована у 2002 p.

Рецензенти:

Т. О. Дмитренко, доктор педагогічних наук, професор, зав. кафедри соціальної педагогіки;

С. Т. Золотухіна, доктор педагогічних наук, професор

Видано за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок»

Гадецький М. В.

Організація навчального процесу в сучасній школі: Навчально-методичний посібник для вчи­телів, керівників навчальних закладів, слухачів ІПО / М. В. Гадецький, Т. М. Хлєбнікова.— Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003. — 136 с. — (Серія «Управління школою»).

У посібнику розглядаються теорія та організація навчального процесу через застосування ряду педагогічних технологій, зорієнтованих на розвиток особистості.

Маємо надію, що цей посібник стане в пригоді не тільки слухачам інститутів та факультетів післядипломної педагогічної освіти, але й керівникам шкіл, учителям, студентам педагогічних вузів.

4

Розділ І.

Основи теорії навчання

1. ПРОЦЕС НАВЧАННЯ ЯК ЦІЛІСНА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОПЧНА СИСТЕМА

Латинське слово «процессус» означає «рух вперед», «зміни». І. П. Підласий визначає педагогічний процес як розвиваючу взаємодію вихованців і вихователів, спрямовану на досягнення мети, що приводить до раніше запланованої зміни стану, перетворення властивостей і якостей вихованців.

Під системою в загальнонауковому тлумаченні розуміють сукупність взаємоді­ючих між собою відносно елементарних структур або процесів, об'єднаних у ціле виконанням загальної функції, що не зводиться до функції її компонентів. Суттєві Суттєвими характеристиками системи є:

• наявність інтегральних якостей;

• наявність основних елементів, з яких складається система;

• наявність функціональних характеристик системи в цілому і її окремих еле­ментів;

• наявність комунікативних властивостей системи;

• історичність (зв'язок минулого, теперішнього й майбутнього в системі та її компонентах).

Згідно з існуючими класифікаціями система навчання — це реальна (за по­ходженням), соціальна (за субстанціональною ознакою), складна (за рівнем склад­ності), відкрита (за характером взаємодії з навколишнім середовищем), динаміч­на (за ознакою мінливості), імовірна (за способом детермінації), цілеспрямована (за наявністю цілей), розвиваюча, самокерована система.

Поняття «навчання» визначає явище, а поняття «процес навчання» пов'язане з розвитком навчання в часі і просторі. У сучасному розумінні для навчання характерні наступні ознаки:

• наявність того, хто навчає, і тих, хто навчається, і їхня спільна діяльність;

• включення учнів в активну пізнавальну діяльність — керівництво з боку вчителя;

• спеціальна планомірна організація й керівництво;

• цілісність і єдність;

• відповідність закономірностям вікового розвитку учнів;

• управління розвитком і вихованням учнів.

В. І. Лозова визначає поняття «навчання» як цілеспрямовану взаємодію вчите­ля й учнів, у процесі якої здійснюється формування в школярів наукових знань, необхідних способів діяльності, емоційно-цілісного і творчого ставлення до ото­чуючої дійсності, загальний розвиток дитини, а процес кавчання як цілеспрямо­вану послідовну зміну навчальних завдань, мети і відповідну зміну всіх елементів навчання, орієнтованих на формування властивостей особистості в результаті її діяльності щодо засвоєння змісту освіти [21, С. 161].

Основними структурними елементами навчання як соціально-педагогічної системи виступають:

• цілі навчання (ЦН). «Цілі навчання», на наш погляд,— це ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть у процесі спеціально організованої системи послідовної взаємодії ті, хто навчає, і ті, хто навчаються. Ми розрізняємо пізнавальні, (когнітивні) цілі навчання, цілі розвитку, цілі виховання в навчанні;

5

• зміст освіти (ЗО). Згідно з концепцією І. Я. Лернера, зміст освіти — це педагогічно адаптований соціальний досвід, що складається з чотирьох елементів (компонентів): 1) знання про світ і способи діяльності інтелектуального та практичного характеру, що вже відомі суспільству; 2) досвід відтворення способів діяльності репродуктивного характеру; 3) досвід відтворення спо­собів творчої діяльності; 4) досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;

• методи навчання (МН). Метод навчання розуміють як систему послідовної взаємодії тих, хто навчає, і тих, хто навчається, спрямованої на організацію засвоєння змісту освіти. Загальнопедагогічними функціями методів навчання є освітня, розвиваюча, виховна, мотиваційна, контрольно-корекційна;

• організаційні форми навчання (ОФ). Організаційні форми навчання визнача­ють як цілеспрямовано формований характер спілкування в процесі взає­модії вчителя й учнів, що відрізняються розподілом навчально-організацій­них функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи і режимом — почасовим і просторовим. Основна організаційна форма навчання в загаль­ноосвітній школі — урок;

• реальний результат (РР). Реальний результат ми визначаємо як проміжний або кінцевий, завершений стан системи або її продукту. Під реальним ре­зультатом навчання ми розуміємо об'єктивно фіксовані кількісні і якісні зміни особистості учня відносно його початкового стану, що сталися внаслі­док засвоєння ним у процесі пізнавальної й практичної діяльності накопиче­ного соціального досвіду (змісту освіти). Навчання як соціально-педагогічна система задається принципами навчання; йому притаманні визначені закономірності: статичні й динамічні.

Структура навчання як соціально-педагогічної системи. У загальносистематичному значенні під структурою розуміють відносно стійку схему («інваріант схе­ми») функціональних зв'язків і логічних відношень між елементами, що утворю­ють єдине системне ціле. Відповідно, під структурою навчання слід розуміти інваріант схеми функціональних зв'язків і логічних відношень між елементами навчання як соціально-педагогічної системи.

З О

ЦН ОФ РР

МН