3.Мета функціонування підприємництва в умовах ринку

Загальновідомо, що основною метою підприємництва являється одержання доходу, а саме прибутку, причому можливо якнайбільшого, тобто максимізація прибутку.

Крім максимізації прибутку можуть бути і інші мотиви підприємницької діяльності, а саме:

1. потреба в реалізації своїх особливих здібностей (працелюбства, таланту організатора та інші);

2. незадоволення досягнутим соціальним становищем;

3. можливість відчувати себе незалежним і одержувати задоволення від своєї діяльності.

М ожуть бути і інші мотиви.

Схема формування і розподілу прибутку.

Виручка – це кількість грошей, отриманих від реалізації товарів і послуг. Визначається виручка шляхом перемноження кількості проданих товарів на їх ціну (TR = Q x P).

Собівартість (витрати) – це грошове вираження затрат, що були зроблені в результаті виробництва і реалізації товару.

Прибуток – це доход підприємця, одержаний від його діяльності. Прибуток визначається як різниця між виручкою, одержаною від реалізації товарів, послуг та витратами.

Чистий прибуток – це прибуток, що залишається в розпорядженні фірми після виплати податків та інших обов’язкових платежів.

Розподілений прибуток – це прибуток, який розподіляється між власниками даної фірми і поступає в їх особисте розпорядження (доход на пай в пайовому товаристві, дивіденд на акцію в акціонерному товаристві).

Нерозподілений прибуток – це прибуток, який залишається після розподілу у підприємства (фірми) і йде на його розвиток.

На шляху досягнення мети підприємець стикається з рядом обмежень і перепон:

1. Закони держави та інші загальнообов’язкові вимоги і норми.

2. Витрати виробництва та реалізації.

3. Попит та ціна на продукцію, що виробляється і реалізується підприємцем.

4. Конкуренція з боку інших підприємців.

Намагаючись максимізувати прибуток, підприємець в умовах конкуренції вимушений:

1. Найбільш повно і ефективно задовольняти потреби покупців.

2. Підвищувати якість продукції і послуг, впроваджувати у виробництво досягнення науки, техніки та управління.

3. Скорочувати до мінімального рівня витрати виробництва.

4. Здійснювати накопичення капіталу для подальшого удосконалення і розширення виробництва.

Всі вказані дії підприємця співпадають з інтересами суспільства і сприяють його розвитку.

Ступінь досягнення мети підприємця характеризується наступними показниками:

1. Обсяг одержаного прибутку. Це абсолютний (кількісний) показник, що характеризує масштабність підприємницької діяльності.

2. Н орма прибутку (Р’). Це якісний показник, що характеризує загальну ефективність вкладення капіталу. Чим вища норма прибутку, тим вища віддача від вкладеного

капіталу.

3. Р ентабельність. Це якісний показник, що характеризує поточну ефективність підприємницької діяльності.

4. Види підприємницької діяльності

В підприємництві також існує розподіл праці. Як правило, підприємці спеціалізуються в якійсь певній сфері діяльності. Об’єктивною основою виділення різних видів підприємницької діяльності являється процес руху засобів (коштів) підприємця.

Відповідно до сфери діяльності виділяють три основні види підприємництва: промислове, торгове і кредитно-фінансове.

1. Промислове підприємництво. Воно пов’язане зі створенням економічних благ як основи задоволення потреб суспільства. Промислове підприємництво охоплює не тільки промисловість, але і всі галузі, де створюються продукти праці (будівництво, сільське господарство та інше).

Значення промислового підприємництва:

1. Створює матеріальний продукт, який в змозі задовольнити кінцеві потреби в предметах споживання домашніх господарств або проміжних потреб в засобах виробництва і ресурсах підприємницьких структур.

2. В ньому реалізуються основні науково-технічні ідеї і тим самим закладається фундамент економічного прогресу суспільства в цілому.

3. Спеціалізація на промисловому підприємництві скорочує час виробництва товарів, який складається із часу находження придбаних засобів виробництва і ресурсів у вигляді виробничих запасів, часу власне створення продукту, а також технологічних (сушка викрашеного, остудження розігрітого та інші) і організаційних (перерви в постачанні, простої, обід та інші) перерв.

1. Торгове (торговельне) підприємництво. Це вид підприємництва, пов’язаний з доведенням товару від виробника до споживача або ж із забезпеченням виробника ресурсами. Торгове підприємництво не створює новий матеріальний продукт, а реалізує особливий товар – посередницьку послугу, як на ринку ресурсів, так і на ринку кінцевих товарів і послуг.

Значення торговельного підприємництва:

1. Прискорює процес руху товару і грошей.

2. Дозволяє краще вивчити попит і оперативно враховувати зміни ринкової кон’юнктури.

3. Скорочує витрати по обслуговуванню процесу обігу, що веде до його здешевлення (постійне і повне використання складських приміщень, скорочення транспортних витрат, зменшення витрат на просування товару на ринку та інше).

Виділяють два рівні торгового підприємництва:

1. Рівень оптової торгівлі – це коли торгові операції проводять з крупними партіями товарів.

2. Роздрібна торгівля – це коли товар реалізується поштучно, або ж малими партіями.

В торговому підприємництві використовуються два види торгових операцій:

1. Комерційні операції. Вони здійснюються торговим підприємцем від свого імені і за свій рахунок. Його доход формується за рахунок різниці між ціною продажу і ціною купівлі товару.

2. Комісійні операції. Вони здійснюються торговим підприємцем за дорученням клієнта і за його рахунок. Доход його складають комісійні, вираженні, як правило, у відсотках від вартості угоди.

Наявність торгового підприємця не виключає можливості промисловому підприємцю займатися самостійно реалізацією свого товару по ринкових цінах. Але в більшості випадків вважається, що це буде не вигідно. В той же час більшість ( особливо великих) фірм створюють власні підрозділи, що займаються безпосередньо збутом продукції

3. Кредитно-фінансове підприємництво. Це різновид підприємництва, пов’язаний із залученням тимчасово вільних грошових коштів і їх наступним розміщенням у вигляді кредиту та наданням інших фінансових послуг.

Основним суб’єктом кредитно-фінансового підприємництва є комерційні банки. Основний вид послуг – кредит.

Кредит – це надання грошових коштів в тимчасове користування і за певну плату.

Основні принципи кредитування:

1. Терміновість, тобто кредит надається на певний час (строк). По строку використання кредити бувають: короткострокові(до 1 року), середньострокові (до 3-х років), довгострокові (більше 3-х років).

2. Поворотність. В домовлений час грошові кошти, надані у вигляді кредиту, повинні бути повернені. Якщо ж гроші не повертаються, то вони, по суті, перестають бути кредитом. В нашій країні масове списання державою кредитних заборгованостей було звичайним явищем у 90-х роках.

3. Платність. Кредит надається за певну плату. Ця плата розглядається як ціна кредиту і називається позичковим відсотком або процентом за кредит.

Позичковий відсоток (процент за кредит) – це ціна, яку повинен заплатити позичальник за користування кредитом. Величина відсотка виражається в грошових одиницях.

Наприклад, позичальник бере в кредит 1000 грн., а по закінченню договореного часу (строку) повертає кредитору 1100 грн. Виплачені зверх величини кредиту 100 грн. і складають позичковий відсоток.

В грошових угодах для зручності, як правило, використовується поняття норми (ставки) позичкового відсотка (проценту по кредиту) (r). Вона показує відносну ціну кредиту і являє собою відношення плати за кредит до величини кредиту.

Кажучи інакше, позичкова ставка – це ціна кредиту у відсотках до його величини.

4. Матеріальна забезпеченість або інше гарантійне покриття на випадок непогашення кредиту (земля, капітал, нерухомість та інше). Якщо у позичальника немає матеріального забезпечення кредиту, то тоді кредит видається під гарантійну поруку того, у кого воно є.

Механізм одержання доходу в сфері кредитного підприємництва наступний: залучаючи вільні грошові кошти (населення і підприємств), комерційний банк виплачує відсоток по депозитам, а при видачі кредиту банк стягує відсоток по кредитах. Відсотки по кредитах завжди вище відсотків по депозитах.

Р

Доход банку = % по кредитах - % по депозитах

ізниця між % по кредитах і % по внесках (депозитах) складають доход комерційного банку.