2.4.3 Визначаємо робочу довжину гону.

Ь_р=Ь-2-£ ~ іооо - г.24 г 3/7

де ь довжина загінки, м; /Ооо

2.4.4 Визначаємо коефіцієнт робочих ходів. Зоо /ч

¹_Р о ■ і <Р = —

о? _ -

Спосіб руху Ьх

Всклад або врозгін 0,5-С + 2,5-7? - 2-е

З чергуванням загінок всклад і врозгін 0,5-С + 3-Я + 2-е Човниковий:

а) з грушоподібними поворотами 6-7? +2-є

б) з грибоподібними поворотами 3,5 -7? + 2-е Двохзагінний комбінований безиетльовий 0,5-С +2-7? +2-е Однозагінний комбінований 0,5-С + 2,5- Я + 2-е Перекриттями безиетльовий , _ 0?5'С + 1,5- Я + 2-е

с. ^ 3;Л-

Діагональний човниковий 6-7?+ 2-е

Діагональний перехресний 4*7?+ 2-е

де С-ширина загінки, м. 1*0 0

Ширина загінки С і поворотної смуги Е повинні бути кратні ширині захвату агрегату.

2.5 Розробка операційної технологічної карти на виконання сільськогосподарської операції

Умови роботи

Наводять площу та розміри поля, нахил місцевості, питомий опір ґрунту, швидкість руху агрегату

Агротехнічні вимоги

Наводять агротехнічні вимоги до виконання операції і допустимі їх відхилення від номіналу.

де Ь_х - середня питома довжина холостого ходу на загоні, яка приходиться на один робочий хід агрегату, м.

Підготовка агрегату до роботи

Наводять порядок підготовки агрегату до роботи, технологічні регулювання, вимоги до робочих органів та ін.

Схема агрегату

Наводять схему агрегату в плані з позначенням його кінематичних характеристик.

Підготовка поля

Наводять основні операції та послідовність підготовки поля. Схема руху агрегату

Наводять схему поля із вказуванням ширини загінки, ширини поворотної смуги та схеми руху агрегату.

Експлуатаційній показники

Наводять значення змінної норми виробітку та витрати палива, кількість обслуговуючого персоналу, питомі затрати часу на виконання операції.

Графік робочої зміни

Наводять числові значення та відсотковий розподіл часу зміни а також графік робочої зміни.

Контроль якості

Наводять параметри контролю якості, методику їх вимірювання а також необхідний інструмент.

3. Розробка технологічної карти

Технологічна карта — це плановий розрахунок, де в чіткій послідовності та взаємозв'язку зафіксовані найдоцільніші технологічні операції вирощування і збирання сільськогосподарських культур і способи їх виконання, наведено набір машин та інших засобів необхідних для одержання заданої кількості продукції.

Технологічні карти розробляють на кожну польову культуру для господарства в цілому. Якщо в господарстві культуру вирощують на декількох полях з різними умовами виробництва (різні ґрунти за механічним складом, різні попередники та ін.), карти розробляють для кожного поля.

Для складання технологічних карт використовують такі вихідні дані, як площа посіву кожної культури, плановий урожай основної і побічної культури (наприклад, зерна і соломи), план транспортування продукції і добрив із зазначенням віддалі перевезень, норми висіву насіння, норми внесення добрив, агротехнічні вимоги до виконання кожної операції, норми виробітку на механізованих роботах, наявність в господарстві машин, їхня технічна справність, витрата палива, амортизаційні і ремонтні відрахування тощо.

Перед складанням технологічних карт необхідно проаналізувати природні умови господарства: агрокліматичні, ґрунтові, конфігурацію поля та довжину гонів тощо. Ці фактори значною мірою впливають на вибір технології вирощування культури, технологічних операцій, склад машинно-тракторного агрегату, його продуктивність та витрату палива.

При цьому доцільно користуватися рекомендаціями науково-дослідних інститутів або технологічними картами, що розроблені спеціалістами даного господарства. В переліку робіт

слід враховувати забезпеченість комплексної механізації з метою зменшення кількості ручних робіт.

Агротехнічні вимоги та показники якості проставляють в графі 2, де зазначають глибину обробітку ґрунту чи загортання насіння, норму внесення добрив і висіву насіння, врожайність та інші показники, що визначають якість виконання робіт.

В графі 3 відповідно до площі поля сівозміни, норми внесення насіння чи добрив, врожайністю і відстанню транспортування с-г. вантажів з поля чи на поле записується запланований обсяг робіт в га, т чи т-км.

В графі 4 вказуються оптимальні календарні терміни початку та закінчення робіт для даного господарства. Слід враховувати, що технологічні операції вирощування сільськогосподарських культур необхідно узгоджувати за часом. Так, вносити гній та загортати його в грунт треба без розриву в часі (щоб зменшити втрати поживних речовин) та ін. Для сумісних операцій календарні терміни повинні бути однакові. Наприклад, підвезення насіння та сівба, збирання і транспортування врожаю. Кількість робочих днів (графа 5) встановлюється відповідно до агротехнічних вимог на проведення певної операції.

Тривалість робочого дня (графа 7) встановлюється в залежності від прийнятої в господарстві тривалості зміни та з врахуванням операції, що виконується. При однозмінній роботі тривалість робочого дня може бути рівною 7 або 10 год., при двозмінній роботі - 14 або 20 год. При роботі з отрутохімікатами тривалість зміни не повинна перевищувати 6 год.

Розрахунок і обґрунтування складу машинного агрегату (графи 8, 9 і 10) є найбільш відповідальним етапом складання технологічної карти.

Склад машинно-тракторного агрегату приймається в залежності від виду виконуваної роботи з врахуванням

рекомендованих завданням марок тракторів так, щоб забезпечити задану якість, максимальну продуктивність, повне використання потужності та мінімальні витрати коштів на одиницю роботи. Обов'язково приймаються до уваги технологічні комплекси машин, що рекомендуються для даної зони системою машин для комплексної механізації рослинництва. Потрібно прагнути використовувати в проекті високопродуктивні перспективні технічні засоби, що забезпечують впровадження комплексної механізації польових робіт в господарстві. Оброблення і збирання с.-г. культур повинні вестися з повною механізацією всіх робіт з мінімальним числом допоміжного обслуговуючого персоналу (сівачів, садильників і т.п.). Орієнтуватися потрібно не тільки на ту техніку, що вже є в господарстві, але й на нові перспективні машини. Дуже важливо механізувати вантажні роботи з завантаження і розвантаження технологічних ємностей машинних агрегатів і кузовів транспортних засобів, включаючи навантаження і розвантаження на складах, у сховищах і на пунктах первинної обробки зібраного врожаю. Сільськогосподарські машини підбирають так, щоб вони були взаємопов'язані у виробничому циклі за рядністю та продуктивністю.

Чисельність обслуговуючого персоналу (графа 11) приймають відповідно до обраних сільськогосподарських машин і прийнятої схеми обслуговування агрегату.

Норму виробітку за зміну (графа 13) встановлюють за типовими нормами виробітку на сільськогосподарські механізовані та транспортні роботи. Для навантажувачів і транспортних засобів, які обслуговують основні виробничі агрегати, норми виробітку встановлюють за продуктивністю основного агрегату. Діючі норми виробітку на механізовані роботи розраховані на тривалість зміни 7 год, а на роботах із

шкідливими умовами праці (обпилювання, обприскування культур пестицидами та ін.) - 6 год. В розрахунково-пояснювальній записці потрібно вказати, які збірники норм виробітку були використані, і привести приклади встановлення норм.

Продуктивність агрегату за годину змінного часу (графа 12) визначається за формулою:

IV

ш - *»

^ГГ год гр

ги

де \¥ — продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год., т/год., т-км/год.;

\У_1М — виробіток агрегату за зміну, га/зм, т/зм, т-км/зм; Т_зм — тривалість зміни, год. (7 або 6).

Виробіток агрегату за добу (графа 14) визначають за формулою:

де ї¥_д — виробіток агрегату за добу, га/доб, т/доб, т-км/доб;

Т_д — тривалість робочого дня, год. (графа 7). Виробіток агрегату за агротехнічний термін (графа 15) визначають за формулою:

1Уа=1Гб-Др.

де ^_а — виробіток агрегату за агротехнічний термін, га, т, т-км; Д_р — кількість робочих днів (графа 6).

Витрата палива на одиницю виконаної роботи О_га (графа 16) приймають за довідковою літературою або нормами витрати палива, які діють в господарстві. Витрату палива на весь обсяг роботи С_с (графа 17) визначають множенням витрати палива на одиницю виконаної роботи (графа 16) на обсяг роботи (графа 3):

Кількість днів роботи Др визначають виходячи з допустимої кількості календарних днів на виконання роботи Д_к (графа 5) та коефіцієнта використання календарного часу:

Д_р =Д_К - а

де а — коефіцієнт використання календарного часу.

Число необхідних тракторів (автомобілів) п_а (графа 18) для виконання даного обсягу робіт підраховується в залежності від числа робочих днів Д_р (графа 6), тривалості робочого дня Т_д (графа 7) і годинної продуктивності агрегату (графа 12) за формулою (з округленням до цілого більшого числа):

а

^Па~ Д_Р-Т_Д.1У де СІ— об'єм робіт, га, т, т-км.

Після визначення числа необхідних агрегатів уточнюють кількість днів роботи і записують в графу 6:

я = "

Число необхідних сільськогосподарських машин п_м (графа 19) визначається за формулою:

Де п_ма — кількість машин в агрегаті (графа 10). Кількість трактористів-машиністів т_т визначають множенням кількості агрегатів на кількість змін роботи, тобто

т_т=п_аК₃

де К₃ — кількість змін роботи (1 або 2). Кількість допоміжних працівників т_д визначають за формулою:

Кількість нормо годин Н_г роботи агрегату (графа 22) визначають за формулою:

а

¹ IV

Виробіток трактора в еталонних умовах за 1 год змінного часу X (графа 23) приймають з довідника.

Обсяг робіт в у.е.га О_у._е.га (графа 24) визначається перемножуванням числа нормо годин на еталонний виробіток трактора:

£^у«е-га ~

Затрати праці на одиницю роботи З_п (графа 25) та на весь обсяг робіт З_с (графа 26) визначають за формулами:

IV

з_с = з_пп

По кожній технологічній операції підраховують об'єм робіт в умовних еталонних гектарах, затрати часу і витрату палива. Для визначення питомих показників на 1 га площі і 1 ц продукції заповнюють таблицю.