Питання для самостійного вивчення.

1.Діяльність адвоката під час перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, перегляду судових рішень Верховним Судом України, а також перегляду рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами .

ЛЕКЦІЯ

1. Правовий статус адвоката у господарському процесі.

За чинним господарсько-процесуальним законодавством адвокат, виступаючи в господарському суді за довіреністю і замінюючи сторону в процесі, не може розглядатися як спеціальний представник особи, що не тільки здійснює функцію представництва, але і надає останній юридичну допомогу відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На сьогодні законодавчо не передбачена можливість отримання сторонами в господарському суді юридичної допомоги в особі адвоката, що суперечить ст.59 Конституції України.

В ГПК України , право осіб, які беруть участь у справі, користуватися правовою допомогою, що надається в установленому законом порядку. При цьому порядок надання такої допомоги, як і роль адвоката, залишились абсолютно не прописаними .

Питанню представництва та участі в суді такого специфічного представника, яким є адвокат, чинний Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК)  не приділяє уваги. Так, ст. 18 ГПК не називає учасниками господарського процесу представників сторін, третіх осіб; не передбачає можливості участі в господарському процесі одночасно сторін, третіх осіб та їх представників, не називає адвоката можливим представником сторін, третіх осіб в господарському процесі. ГПК взагалі не знає і не називає такого специфічного інституту представництва, як адвокатура і адвокат. Згідно зі ст. 28 ГПК, що визначає поняття представництва, адвокат входить до переліку інших осіб, які можуть виступати представниками за довіреністю.

Повноваження будь-якої особи, в тому числі і адвоката, що виступає представни ком сторони або третьої особи, а фактич но такої, що її заміняє, підтверджуються не ордером, а довіреністю (ст. 28 ГПК). Нотаріус в довіреності від імені фізичної особи вказує, що один громадянин доручає іншому вес ти його справу в суді. У цьому документі знову немає місця адвокату. Ордера, як документа, що підтверджує повноваженні адвоката, ГПК не знає. На цій позиції стоїть навіть Вища кваліфікаційна комісія адвокатури .

Викладене тягне за собою низку проблем. По-перше, сторона (третя особа) не можуть скористатися послугами адвоката, який не «заміняв» би їх у господарському процесі, а лише надавав би кваліфіковану юридичну допомогу.

По-друге, адвокат-представник не завжди зможе скористатися правами, наданими йому у відповідності до ст.ст. 22, 26, 27, 28 ГПК, оскільки у довіреності можуть бути не зазначені певні повноваження, або взагалі міститись формулювання «представляти інтереси» без зазначення конкретних дій. Вказане також ускладнить можливість використання одного з найвпливовіших повноважень адвоката – адвокатського запиту (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру»).

По-третє, недолік чинного процесуального законодавства обумовлює неможливість застосування норм Закону України «Про адвокатуру» щодо професійних прав та обов’язків адвоката (ст.ст. 6, 7), адвокатської таємниці (ст. 9), гарантій адвокатської діяльності (ст. 10) та ін. Як наслідок, адвокат може бути зобов’язаний давати письмові та усні пояснення з питань, що виникають під час розгляду справи (в тому числі, на вимогу суду, – в письмовій формі) .

Таким чином, процесуально у господарському процесі адвоката немає, а є представник, яким може бути будь-яка особа, навіть не наділена спеціальними знаннями в галузі права.

Іншою крайністю є позиція Верховного Суду України, який «вважає за доцільне в судах апеляційної, касаційної інстанцій запровадити представництво сторін виключно адвокатами, що підвищить якість такого процесуального представництва та його об’єктивність» . Включення такої норми призведе до порушення прав учасника процесу на вільний вибір представника.

Найбільш вдалим є формулювання ст. 19 Проекту Кодексу Господарського судочинства , за яким «особи, які беруть участь у справі, мають право користуватися правовою допомогою, яка надається в установленому законом порядку». Таке положення не слід трактувати обмежено, тобто воно не спрямовує осіб, які беруть участь у справі, реалізувати своє право на отримання правової допомоги лише за участю адвоката. На це звертає увагу і Конституційний Суд України у своєму Рішенні, де йдеться про «можливість отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень»  Вказане розширює можливості застосування законодавства про адвокатуру у повному обсязі у господарському процесі України.