Внутрішні хвороби тварин

Теоретичні питання

1. Міокардит: етіологія, патогенез, симптоми, лікування і профілактика.

Міокардит (Myocarditis) - запалення міокарда, характеризується ексу- дативно-проліферативними процесами інтерстиціальної тканини й альте-ративними змінами м'язових волокон, супроводжується підвищеною збуд-ливістю і послабленням скоротливої функції міокарда, розвитком екстра- систол. Хворіють усі сільськогосподарські і свійські тварини. Міокардит буває первинний і вторинний, вогнищевий і дифузний, гострий і хронічний.

Етіологія. Гострий міокардит найчастіше виникає як вторинне за-хворювання за інфекційних (ящур, сибірка, мит, енцефаломієліт, інфекційна анемія, бешиха і чума свиней, чума м'ясоїдних), незаразних (перикардит, ендокардит, пневмонія, білом'язова хвороба) та паразитарних (бабезіїдози корів і коней, токсоплазмоз собак) хвороб, за різних інтоксикацій, зокрема мікотоксикозів. У 94,7 % собак розвивається вторинно, переважно за парвовірусного ентериту, чуми, бабезіозу, бо- рельозу, трипаносомозу, піометри, панкреатиту, пневмонії, пієлонефриту, внаслідок алергічної реакції організму, сенсибілізованого тим чи іншим антигеном або деякими лікарськими препаратами. Міокардит діагностували у 13,9 % собак з патологією серцево-судинної системи, здебільшого у собак великих порід, зокрема у доберманів, боксерів, німецьких, кавказьких і південно-російських вівчарок.

Патогенез. Запальний процес у міокарді виникає внаслідок дії на нього різних мікроорганізмів чи токсинів і перебігає здебільшого за типом алергічного запалення. Інколи міокардит виникає як вторинна органоспецифічна патологія, коли відбувається ушкодження окремих органів і тканин, зокрема міокарда. Внаслідок імунної відповіді на аутоантигени утворюються аутоантитіла, які відіграють основну роль у реакціях ушкодження й зумовлюють обширне ураження міокарда.

На початку хвороби переважають процеси ексудації і набухання волокон міокарда, пізніше - процеси альтерації та проліферації.

За Г.В. Домрачевим виділяють два періоди у розвитку міокардиту. У перший період, коли міокард мало змінився, виникає різке посилення скорочення серця і прискорення пульсу без послаблення скоротливої сили міокарда, внаслідок чого підвищується АКТ і прискорюється течія крові. У другому періоді, коли в міокардіоцитах виникають дистрофічні зміни, скорочення серця послаблюються, що спричиняє зниження АКТ, підвищення ВКТ, сповільнення течії крові й появу задишки, ціанозу, серцевих (застійних) набряків і більш вираженого порушення ритму серця (див. синдроми серцевої недостатності).

Симптоми. Відмічають підвищення температури тіла на 1-2 °С, різко пригнічений стан, апетит знижений або відсутній, продуктивність і роботоздатність знижені. Виявляють біль у ділянці серця. У перший період хвороби внаслідок подразнення нервово-рецепторного апарату серцева діяльність посилюється: виявляють тахікардію (у корів - до 90-100, у коней - до 60-90), посилений і часто стукаючий серцевий поштовх, посилені тони серця, особливо перший. Максимальний АКТ підвищений до 150-160 мм, мінімальний - залишається в межах норми або підвищується до 60-70 мм, швидкість течії крові збільшена. Часто спостерігають шлуночкову екстрасистолію. Поодинокі екстрасистоли є показником достатньо легкого ураження міокарда, тоді як часті або згруповані властиві тяжким дифузним змінам серцевого м'яза. ЕКГ характеризується різким збільшенням вольтажу зубців P, R і особливо Т, зменшенням тривалості інтервалів PQ, QT і ТР, нерідко зміщенням і деформацією сегмента S^ екстрасистолами, переважно шлуночковими.

У другому періоді розвитку міокардиту внаслідок дистрофічних процесів у серцевому м'язі спостерігають всі основні симптоми серцево-судинної недостатності. Пульс стає слабкого наповнення, серцевий поштовх і тони серця послаблюються. Інколи виникають ритм галопу та ендокардіальні шуми, які з'являються внаслідок дилятації шлуночків серця і відносної недостатності атріовентрикулярних клапанів або в разі зниження тонусу й розширення м'язових кілець аорти, легеневої артерії (шуми відносної клапанної недостатності). Максимальний АКТ знижений (до 80-90 мм), мінімальний - залишається високим (60-70), венозний кров'яний тиск підвищений до 200-300 мм водяного стовпа, рельєф вен шкіри і видимих слизових оболонок добре помітний, швидкість течії крові сповільнена. У зв'язку з ослабленням серцевої діяльності міокардит часто супроводжується прогресуючими набряками, які під час одужання поступово зникають. На ЕКГ знаходять зниження вольтажу зубця Т, відносне подовження інтервалів PQ і QT за короткого діастолічного періоду, зміщення й деформацію сегмента ST, порушення збудливості серця, інколи у вигляді миготливої аритмії, а за більш тривалого перебігу хвороби - аритмії від порушення функції провідності (атріовентрикулярна блокада та ін.). Порушуються функції інших систем і органів. Периферична кров характеризується нейтро- фільним лейкоцитозом і часто еозинофілією.

Патолого-анатомічні зміни. За розповсюдженням розрізняють вогнищевий і дифузний міокардити, за морфологічними ознаками - альтеративний, ексудативний та проліферативний (інтерстиціальний).

Альтеративний міокардит. Макроскопічно міокард в'ялої консистенції, нерівномірно забарвлений у сіро-червоний та сірий кольори, ззовні і на розрізі містить різної величини та форми сіро-жовтуваті смужки, що часто надають серцю строкатого забарвлення. Гістологічно в таких місцях, окрім дистрофічних змін у кардіоміоцитах, виявляють воскоподібний некроз, фрагментацію й розпад м'язових волокон.

Серед ексудативних міокардитів найчастіше зустрічається гнійний, який є результатом емболії або метастазування гнійної мікрофлори із септичного вогнища в міокард. В міокарді формуються множинні міліарні абсцеси. Якщо процес має гострий перебіг, то навколо осередка запалення формується демаркаційна зона переважно із нейтрофілів, а за хронічного утворюється сполучнотканинна капсула (зміни виявляють гістологічно).

Проліферативний (інтерстиціальний) міокардит має хронічний перебіг і характеризується розростанням у міокарді тяжів сполучної тканини, що за-вершується кардіофіброзом, а в подальшому - кардіосклерозом (новоутворені тяжі сполучної тканини піддаються гіалінозу і в гіалінову масу можуть відкладатись кристали солей кальцію).

Лікування за міокардиту залежить від етіології хвороби. За міо­кардиту інфекційної етіології застосовують етіотропну терапію: анти­мікробні препарати [антибіотики - ампіцилін, ампіокс, цефалорідин цефтриаксон клафоран, рефлін, кефзол та інші, сульф­аніламіди - бісептол, сульфален, сульфадимезин та ін.], специфічні сироватки, імуноглобуліни, інтерферон тощо. За міокардиту вірусної етіології призначають противірусні препарати: анандин кінорон. За міокардиту аутоімунного походження внутрішньом'язово вводять антилімфоцитарну сироватку та антилімфоцитарний глобулін

Хворим тваринам показаний повний спокій, захист їх від яскраво­го світла і шумів. На ділянку серця застосовують холод у вигляді гу­мового мішка з льодом або холодною водою. За тяжкого перебігу призначають кисневу інгаляцію

З самого початку гострого міокардиту ефективним є застосування протиалергійних засобів. Призначають кальцію хлорид або

Для впливу на імунну фазу запалення застосовують кортикотропін, преднізолон, кортизону ацетат і його аналоги.. Гормональні препарати пригнічують утворення антитіл і знижують проникність капілярів, змен­шуючи тим самим надходження алергенів у кров'яне русло.

Застосування препаратів наперстянки та інших серцевих глікози­дів за гострого міокардиту протипоказано, оскільки вони посилюють і без того напружену роботу серця. У протилежному випадку може швидко настати параліч серця. За сильно вираженої збудливості міо­карда рекомендують настойку препарати камфори - камфору, коразол, кордіамін. Камфору вво­дять підшкірно у Ко­разол назначають всередину великим З розвитком хвороби і за хронічного перебігу для поліпшення функції серцево-судинної системи внутрішньовенно вводять 30-40 % розчин глюкози, собакам - внутрішньом'язово актовегін. У процесі лікування високоцінних тварин, особливо за порушення серцевого ритму, призначають кокарбоксилазу, ніковерин, кордарон, новокаїнамід, курантил або інтенкордин, анаприлін (обзидан).

Профілактика. Своєчасне лікування тварин із захворюваннями, які можуть ускладнюватися міокардитом, і застосування при цьому дезінтоксикаційних та протиалергійних засобів і препаратів.