Лекція №3

ВІВЧАРСТВО. КОНЯРСТВО

План:

1. Походження овець. Їх народногосподарське значення. Тонкорунні вівці як основна порода отримання вовни.

2. Годівля і утримання овець. Породи овець.

3. Біологічні особливості коней. Основні породи.

4. Племінна робота. Годівля та утримання коней. Коні у народному господарстві.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Александров В.А. Практикум по животноводству / В.А. Александров. – М., 1994.

2. Горшков Г.И. Основы животноводства / Г.И. Горшков. – М., 1990.

3. Левин А.Б. Основы животноводства / А.Б. Левин. – М., 2000.

4. Титаренко В.П. Сучасне сільськогосподарське виробництво. Практикум: навчальний посібник / В.П. Титаренко, О.О. Титаренко. – Полтава, 2010. – 477 с.

5. Титаренко В.П. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник / В.П. Титаренко, О.О. Титаренко. – Полтава, 2010. – 478 с.

Додаткова

1. Ващенко И.О. Практикум по основам сельського хозяйства / Ващенко И.О., Ланге К.П., Меркулов М.П. – М., 1992.

2. Глазачев Б.А. Тваринництво: навч. посібник / Б.А. Глазачев, В.В. Пушкар. – К. : Техніка, 1996.

3. Животноводство / Под ред. Е.А. Арзуманяна. – М., 2001.

4. Поляков И.И. Основы животноводства / И.И. Поляков. – М., 1990.

5. Помытко В.И. Пушное звероводство и кролиководство / В.И. Помытко. – М., 2002.

1. Походження овець. Їх народногосподарське значення. Тонкорунні вівці як основна порода отримання вовни.

Вівчарство в нашій країні - одна з важливих галузей сільського господарства. Його розвиток забезпечується задоволенням потреб народного господарства в сировині (вовні, смушках, шкірі) і населення в продуктах харчування (баранина, жир, молоко та інше).

З усіх видів сировини, які отримують від овець, найбільше значення має вовна, що завдяки особливим технологічним властивостям (міцності, пружності, гігроскопічності, валкоздатності) та іншим властивостям є незамінною сировиною для виготовлення тканин, килимів, взуття, фетрових та інших виробів.

Крім вовни, промисловість використовує рослинні, штучні та синтетичні волокна, але всі вони поступаються за теплозахисними властивостями, валкоздатності, еластичності та пружності. При додаванні до основної маси натуральної вовни, деякої кількості рослинних, штучних чи синтетичних волокон, отримують суміш, яка характеризується сукупністю цінних властивостей, які мають всі перераховані види волокон.

Вівчарство - це джерело виробництва м'яса. Так, відсоток баранини в м'ясному балансі країни займає 6,5-8%. Від ягнят овець сокільської, каракульської і інших порід отримують смушки, які дякуючи гарному малюнку і кольору є цінною сировиною для легкої промисловості і користується великим попитом у населення нашої країни і зарубіжжя.

Овчини з тонкою і напівтонкою вовною призначені для виготовлення штучного хутра. Овчини грубововнових порід використовують для пошиву шуб, дублянок та іншого теплого одягу.

Молоко вівці - це цінний продукт харчування. За вмістом поживних речовин воно значно повноцінніше молока інших видів сільськогосподарських тварин. Із нього виготовляють делікатесні висококалорійні сири (бринзу) і різні молококислі продукти (йогурт, творог, айран, каймак та ін.), які широко використовуються як цінні харчові продукти.

Деякі продукти овець (тонкі кишки, ланолін - вовновий жир) широко застосовуються в медицині та при виготовленні парфумів.

У світі розводять близько 480 порід свійських овець. Усі вони походять від трьох предків: муфлона, архара й аргалі, які живуть і в наш час. Приручили й одомашнили їх 5 -6 тис. Років тому.

Муфлони водяться в Середземномор'ї, в гірських місцевостях островів Корсики і Сардинії. Це невеликі тварини. Вовна їх складається з дуже грубої ості (до 150-200 мікронів) й найтоншого (12-14 мікронів) короткого пуху. Академік М.Ф. Іванов за допомогою гібридизації тонкорунних маток асканійської породи з баранами - муфлонами вивів тонкорунну породу овець для розведення в гірських районах, названу гірським мериносом.

Архар, або степовий муфлон, живе в степах між Каспійським та Аральським морями. Вовновий покрив цих тварин такий самий, як і в муфлона, але вони більші за нього, мають однотонну буро-руду масть і дуже розвинуті роги.

Аргалі - великі тварини, вага баранів досягає 240 кг. Ці дикі вівці водяться у високогірних районах Тянь-Шаню, Гімалаїв, Саянських горах.

Сучасні свійські вівці докорінно відрізняються від своїх диких родичів. В екстер’єрі, продуктивності, а також у ряді біологічних особливостей немає вже нічого спільного. Працею багатьох поколінь людей неоднорідну рідку грубу вовну диких овець перетворено в свійських на однорідне, густе, вирівняне за товщиною і довжиною волокон руно, вага якого досягає 20-30 кг.

Є багато порід овець, що мають короткий хвіст, захований у так званому курдюку - скупченні жиру на крижах, сідничних буграх і біля кореня хвоста. Жорстка, щільна мускулатура диких овець перетворилась в свійських на соковите, проросле жиром «мармурове» м'ясо.

Якщо дикі тварини досягають фізіологічної зрілості у віці 3-4 роки, то свійські скороспілі - у 8-10 місяців. Смушків не дає жоден вид диких овець, а у каракульської, сокільської і решетилівської порід створено зовсім нову властивість вовнового покриву - давати дуже красиві завитки. Змінився колір вовни овець, тепер вона майже у всіх порід біла, завдяки чому її зручно фарбували в будь-який колір.

В далеку давнину свійські вівці були тільки грубововнові. Близько трьох тисяч років в стародавніх державах Малої Азії - Ассірії і Вавілонії багатовіковим добором і підбором вивели овець з однорідною тонкою вовною. Звідти й бере початок тонкорунне вівчарство. Тонка вовна була тоді вже дуже цінним товаром. Стародавні греки у відомому міфі про аргонавтів і золоте руно описали пошуки овець з тонкою однорідною вовною.

Схрещуванням тонкорунних овець з грубововновими в XIX столітті були створені м'ясо - вовнові породи.

Таким чином, найдавніші за походженням породи - грубововнові, за ними - тонкорунні і наймолодші - м'ясо-вовнові. Процес породоутворення відбувається безперервно. До нашого літочислення на створення породи потрібно було кілька століть, у середні віки - 100 - 150 років, а в XIX і XX століттях - від 50 до 25 років. За останні 50 років було створено близько 25 нових високопродуктивних порід.