- •Лекція №1 скотарство – важлива галузь сільського господарства
- •Література Основна
- •Додаткова
- •1. Велика рогата худоба. Біологічні та господарські особливості великої рогатої худоби. Походження, одомашнення і еволюція великої рогатої худоби.
- •2. Молочна продуктивність корів. Будова і функції молочної залози. Фізіологія утворення молока. Методи доїння корів. Доїльні апарати та установки. Показники якості молока.
- •3. Організація зимового (стійлового) і літнього (пасовищного) утримання та годівлі великої рогатої худоби. Породи великої рогатої худоби.
3. Організація зимового (стійлового) і літнього (пасовищного) утримання та годівлі великої рогатої худоби. Породи великої рогатої худоби.
У нашій країні розводять кілька десятків порід великої рогатої худоби. Деякі з них більш поширені завдяки своїм властивостям добре акліматизовуватись, інші розводять лише в певних місцевостях. Навколо великих міст та промислових центрів з метою забезпечення населення молоком розводять худобу переважно молочних та молочно-м'ясних порід.
М'ясні породи розводять здебільшого в зонах з достатніми площами пасовищ для проведення нагулу худоби. В нашій країні розвивається племінне м'ясне скотарство. Виробництво молока на промисловій основі супроводжується посиленим ростом поголів'я і використанням спеціалізованих високопродуктивних молочних порід.
На Україні розводять велику рогату худобу порід різних напрямів продуктивності: з молочних порід найбільш поширені — червона степова, що становить 40 % всього поголів'я країни, та чорно-ряба — 15 %; білоголова українська — 4 %, породи — червона польська, айширська, джерсейська, голландська, голштино-фризька є в невеликій кількості; з комбінованих порід найчисленніша симентальська, лебединська, бура карпатська та сіра українська становлять тільки 3%. З м'ясних поширені шортгорнська, герефордська, абердин-ангуська, санта-гертруда, щароле, казахська білоголова.
Червона степова порода. Формування її відноситься до середини XVIII століття. Місцеву сіру українську худобу схрещували з червоною німецькою, яку завозили переселенці з Німеччини. З часом червона худоба, що досягла однорідності в продуктивності, будові тіла і масті, набула поширення на півдні України, Північному Кавказі, Поволжі, Західному Сибіру і окремих районах Середньої Азії. Тут її розводили «в собі» та схрещували з місцевими породами.
Планове поліпшення тварин цієї породи розпочалося в 1918р.
Майже століття з червоною степовою породою велась робота лише на поліпшення молочності. Це призвело до появи у корів екстер'єрних недоліків: вузькогрудості, провисання спини, звислості крижів, високоногості, слабкого розвитку мускулів, невеликої живої маси.
У породі за екстер'єром, конституцією, господарськими корисними ознаками виділяють три основних типи: вузькотілий молочний, широкотілий молоч-ний і широкотілий молочно-м'ясний.
Найбільш бажаним є широкотілий молочний тип.
Для тварин цього типу характерні довгий тулуб з розвиненою середньою частиною, широкі і глибокі груди, широкий таз, добре розвинені мускули. Молочність корів висока — 4500-5000 кг, жива маса 550 кг.
У більшості худоба червоної степової породи має невелику, легку голову, тонку шию, середньої довжини і ширини глибокі груди, рівну довгу спину, тонкий міцний кістяк, невисокі кінцівки, інколи з шаблюватістю та зближеністю в скакальних суглобах. Шкіра еластична і тонка, масть однорідна, червона, інколи з білими відмітинами на голові, животі, вим'ї, ногах.
Продуктивність корів – 3384 кг, в племінних господарствах колива-ється від 3800 до 4500 кг молока жирністю 3,7%. Кращі корови-рекордистки дали за 300 днів лактації від 8903 кг до 12426 кг молока жирністю 3,3-4,1%. Так, від корови Морошки 1196 за третю лактацію надоїли 12426 кг молока, вміст жиру 3,82%.
Червону степову породу розводять в багатьох областях країни.
Чорно-ряба порода створена шляхом схрещування місцевої худоби різних зон з чорно-рябою худобою голландського походження.
Чорно-ряба худоба відзначається високими надоями, пристосо-ваністю до машинного доїння, доброю м'ясною продуктивністю, але низьким вмістом в молоці жиру. Середня жирність молока корів цієї породи 3,6%. В кращих племінних господарствах надій на корову становить 4550-6280 кг
з вмістом жиру в молоці 3,8-4,25%.
Рекордистка чорно-рябої породи в господарстві Челябінської області корова Волга за третю лактацію дала 7517 кг молока жирністю 4,2%. Від рекордистки Графині 342 за п'яту лактацію надоїли 10802 кг молока при 3-3,95% жиру.
На Україні чорно-рябу худобу розводять в західних, північних та центральних областях навколо промислових центрів і великих міст. В племінних господарствах тварини цієї породи досягають живої маси 500-550 кг. Надій на корову в кращих господарствах 4000-5300 кг.
Білоголова українська порода виведена шляхом схрещування місцевої худоби з гронінгенською, яку завезли з Голландії в 1791 році. Худоба білоголової української породи є лише в нашій країні. Вона червоної і чорної масті, з білою головою та відмітинами на нижній частині тулуба, кінцівках і хвості, середніх розмірів: висота в холці 125-127 см, довжина тулуба 149-151 см; у неї слаборозвинута мускула-тура; кістяк тонкий. З вад екстер'єру зустрічаються перехват за лопатками, нерадо-вільно розвинений зад, непра-вильна постава кінцівок.
Середні надої корів становлять 3603 кг молока з вмістом жиру 3,63%.
Рекордистка породи — корова Орбіта за 300 днів сьомої лактації дала 12339 кг молока жирністю 3,41%.
Голландська порода — одна з найстаріших високопродуктивних порід молочного напряму.
Середній надій її становить 4800 кг, жирність середня. Вперше голландська худоба була завезена в кінці XVII століття. Досвід роботи з голландською породою вказує на ефективність використання її для підвищення молочної продуктивності місцевих порід. Більшість худоби голландської породи на Україні розміщена у
Волинській, Житомирській, Закарпатській, Київській та інших областях.
Симентальська порода виведена в Швейцарії, поширилась у ХУІІІ столітті в Європі. Завезена наприкінці XIX століття і знайшла широке застосування при виведенні сичівської породи і в схрещуванні з іншими породами. Симентальська порода затверджена для розведення в багатьох областях.
Масть її полова, полово-ряба, червоно-ряба, м'язи розвинені, міцний кістяк. У породі виділено 7 зональних типів: український - з надоєм за 300 днів лактації 4500-5500 кг молока жирністю 3,7 %; сичівський – відповідно 4500-5300 кг і 3,7-3,9 %; степо-вий – 4400-5000 кг і 3,8 %;
приволзький — 3500-4000 кг і 3,8-3,9 %, приуральський — 3500-3800 і 3,9-4 %; сибірський — 3600-4200 кг і 4 %, далекосхідний — 3000-3500 кг і 3,9-4 % жиру. За будовою тіла та інтер'єрними показниками виділяють молочний, молочно-м'ясний і м'ясо-молочний типи, які відрізняються за рівнем продуктивності. Наявність таких типів при чистопородному розведенні створює умови для спеціалізації окремих груп і стад залежно від економічних потреб.
Сіра українська порода походить від сірої степової худоби, яку розводили в Румунії, Угорщині, Італії, Болгарії ще в XIX столітті. Основна робота з нею велась у напрямі створення м'ясних і витривалих до роботи тварин.
З розвитком промисловості і збільшення кількості міського населення, яке потребувало молока, низькопродуктивну сіру степову худобу витіснили продуктивніші породи. Успішно використовується у відтворному схрещуванні при виведенні української м'ясної породи.
Лебединська порода виведена на Україні в Сумській області шляхом схрещування корів сірої української породи з бугаями швіцької. Тварини відзначаються високою енергією росту, великі, мають добре розвинені кістяк і мускулатуру. Молочна продуктивність корів 4028 кг молока жирністю 3,86%; жива маса — 543 кг. Розводять лебединську породу в Сумській та Харківській областях.
Бура карпатська порода формувалася на пасовищах у гірській місцевості Закарпатської області шляхом розведення «в собі» помісей місцевої худоби з різними породами бурої альпійської худоби.
Тварини мають міцний кістяк, пристосовані до гірських умов, жива маса корів 400-500 кг, бугаїв 700-800 кг висота в холці 124-125 см, довжина тулуба — 147-150 см. Середні надої корів 3000-3500 кг молока жирністю 3,69%. М'ясні якості задовільні. Розводять худобу в Закарпатській області. Робота з породою спрямована на поліпшення молочності, жирномолочності, живої маси і м'ясних якостей.
Шортгорнська порода походить від місцевої худоби, яка розводилась в Англії. За продуктивністю серед шортгорнів виділяють молочно-м'ясний і м'ясний типи.
Шортгорни широко використовувалися при виведенні курганської породи і для створення шортгорнських стад молочно-м'ясного і м'ясного напрямів. При інтенсивній годівлі в 15 місяців тварини мають живу масу 473 кг, маса туші становить 266 кг і забійний вихід 60,4%. В ряді областей України ведеться робота по створенню високопродуктивного м'ясного типу шортгорнів шляхом парування корів і телиць кращої продуктивності з плідниками м'ясного типу.
Герефордська порода створена в Англії. Це найбільш поширена м'ясна скороспіла порода, тварини якої мають винятково міцну конституцію, високу м'ясну продуктивність, добре акліматизуються в різних умовах, мають добре обмускулену передню частину тулуба і рівну верхню лінію, широкий і довгий поперек, виповнені окороки. Жива маса корів 550-600 кг, бугаїв 760—1100 кг.
У нашій країні герефордів широко використовують в зоні м'ясного скотарства. Жива маса корів 650—700 кг і більше, бугаїв 980-1000 кг. В Україні герефордів використовують для промислового схрещування з симентальською і червоною степовою породою.
Санта-гертруда. Худоба цієї породи виведена в США в штаті Техас шляхом розведення «в собі» помісей, яких одержали від схрещування корів шортгорнської породи з бугаями індійського зебу. Порода пристосована до жаркого сухого і тропічного клімату, витривала, добре поїдає болотяну рослинність, стійка проти туберкульозу, ящура. В нашу країну завезена з США у 1956 р. Жива маса корів від 615 до 800 кг, бугаїв 960-1200 кг, 18-місячних бичків — 505 кг, теличок — 376 кг,. забійний вихід 60-66 %. Її розводять в чистоті та використовують для промислового схрещування з червоною степовою та калмицькою породами.
Порода шарове виведена у Франції і має походження, спільне з сименталами.
В результаті копіткої роботи по поліпшенню порода шароле набула великої живої маси та властивості давати максимум м'яса при мінімумі жиру. Вона має довгий тулуб, велику енергію росту, прекрасно розвинену задню частину тулуба. Масть її кремово-біла.
Жива маса корів 700-800 кг, бугаїв — 1000-1200 кг, висота в холці відповідно 135 і 141-145 см. При добрій годівлі в 12-місячному віці бички досягають живої маси 525 кг, телички — 360 кг, у 18 місяців — 658 і 448 кг. Забійна маса 60-70%. Помісі м'ясних порід з шароле мають відмінні м'ясні якості. Шароле схрещували з усіма породами на Україні, але найкращі наслідки одержані при схрещуванні з сименталами.
Казахська білоголова порода затверджена в 1950 р.
Це перша м'ясна порода, виведена при схрещуванні казахських корів і телиць, казах-калмицьких помісей і частково калмицької породи з герефордськими бугаями. Масть її червона з різними відтінками, голова, груди, черево, вим'я, кінцівки, кінчик хвоста — білі. Жива маса корів досягає 550-600 кг, бугаїв 800-850 і понад
1000 кг. Корови мають порівняно високу молочність – 1250-1660 кг.
Абердин-ангуська порода. Створена на початку XIX сторіччя. Походить від місцевого комолого скоту північно-східної частини Шотландії, що відрізняється сприятливими кормовими і кліматичними умовами. Племінна книга ведеться з 1862 р. Екстер'єр у тварин гарний. Ознака комолості стійко передається в спадщину. Масть тварин чорна.
Абердин-ангуська худоба — одна з найбільш скоростиглих, однак ця властивість виявляється в більш молодому віці. Повновікові корови важать 450-500 кг, бики — 700-800кг, телята при народженні – 24-25 кг.
М'ясні якості дуже високі, забійний вихід досягає 70%. У нашу країну абердин-ангусів завозити стали на початку нинішнього сторіччя. До 1920 року через стихійний характер імпорт цієї худоби не дав відчутних результатів. Перша невелика група абердин-ангусів була завезена в нашу країну з Англії в 1932 р. Потім худобу імпортували більш великими партіями.
Лімузинська порода. Походить від місцевої аквітанської худоби Франції (провінція Лімузин). Початком створення породи вважають 1850 р. Племінна книга заснована в 1865 р. Тварини цієї породи великі, корови важать 550-650 кг, бики — 800-900 кг. Масть в основному ясно-червона.
Голова в лімузинської худоби коротка із широким чолом, роги короткі, груди округлі, спина широка і рівна; м'язи розвиті добре. М'ясні якості тварин високі. Забійний вихід доходить до 65-70%. Жировідкладення в тілі більш помірне. Задня третина тулуба добре розвинута.
Молочна продуктивність 3000 кг і більш (вище, ніж у представників інших м'ясних порід) при жирності молока 4,5-5 %.
Племінна худоба цієї породи експортується в США, Канаду, Австралію, Португалію, Бразилію і інші країни. Широко використовується в промисловому схрещуванні.
