2. Молочна продуктивність корів. Будова і функції молочної залози. Фізіологія утворення молока. Методи доїння корів. Доїльні апарати та установки. Показники якості молока.

Від великої рогатої худоби одержують молоко і м'я­со. Шкіра, волосяний покрив, роги та інша сировина ви­користовується у легкій промисловості. Побічні молочні продукти, кісткове, м'ясо-кісткове борошно є повноцін­ним кормом для тварин. При внесенні гною від великої рогатої худоби підвищується родючість ґрунту. Частка товарної продукції скотарства в загальній вартості продукції тваринництва в багатьох країнах світу становить 50% і більше, а в нашій країні до 75%.

Молочна продуктивність корови характеризується кількістю і якістю молока, яке вона виділяє за лактацію. Молоко корови містить у середньому 12,5 % сухої речо­вини, 3,8 % – жиру, 3,3 % – білка, 4,8 % – молочного цукру і 1 % мікро- і макроелементів, ферменти, гормони, пігмен­ти, жиро- та водорозчинні вітаміни. Ці біологічно актив­ні речовини відіграють важливу роль в обміні речовин та необхідні для нормальної життєдіяльності будь-якого ор­ганізму. Основні компоненти молока – жир, білок, лактоза – засвоюються організмом людини на 95-98%.

Рівень продуктивності корів, склад, смакові та техно­логічні властивості молока змінюються під впливом та­ких факторів, як період лактації, порода, вік, годівля, утримання, сезон року і клімат, техніка і кратність доїн­ня, стан тварин та ін.

Лактацію тварин умовно можна поділити на три пе­ріоди: 1) молозивний (5-10 днів); 2) секреції нормаль­ного молока (близько 280 днів); 3) перед запуском (10-15 днів). Найбільші зміни в якості молока спостерігають­ся на початку і в кінці лактації.

Молозиво — це секрет, який молочна залоза виділяє в перші дні після отелення. 3-5 днів во­но інтенсивно-жовте через наявність значної кількості каротину, має зернисту, в’язку консистенцію та солонуватий присмак. Сухої речовини в ньому міститься від 25 до 33%, білків до 15 %, глобулінів та альбумінів 4 %, казеїну 2-4 %, мінеральних речовин 1-1,3%. У молозиві багато жиророзчинних віта­мінів і ферментів, які беруть активну участь у травленні. Кислотність молозива досягає 40-60°Т.

Молоко на 2-3-му місяці лактації характеризується мінімальним вмістом жиру і білка, а потім спостерігається їх збільшення.

Високі надої, як правило, має худоба спеціалізованих порід молочного напряму. Серед них є породи, що характеризуються високою жирно-молочністю (джерсейська і гернзейська), а деякі добре поєднують високі надої з високим вмістом жиру.

У худоби скороспілих порід максимальні надої спо­стерігаються на 3-4-й, а пізньоспілих на 5-7-й лакта­ції. Приріст з першої лактації до максимального надою становить близько 40-50%. Часто високі надої корів припадають на старший вік. Так, від корови Вєтки за пер­шу лактацію одержали 2274 кг молока, за восьму — 12017 кг, а від Говоруньї за першу лактацію — 7535 кг, за другу — 9387 кг і третю — 9292 кг молока. Зміна надоїв з віком великою мірою залежить від умов вирощування молодняка, годівлі і утримання дорос­лих тварин, їх конституційної міцності.

Найбільш сприяють одержанню високих надоїв зимо­во-весняні і осінньо-зимові отелення. Надої корів, високі спочатку лактації, зберігаються влітку за рахунок годів­лі зеленою масою і випасання. Менш доцільні-літні оте­лення, коли корови восени і взимку знижують надої. На промислових комплексах, де отелення і годівля порівня­но рівномірні, пора року на продуктивність корів менше впливає.

Кратність доїння мало впливає на рівень надою. Ко­рови без шкоди для здоров'я можуть накопичувати у вим'ї молоко протягом 12 год. Бага­тьма дослідами встановлено, що підвищення молочної продуктивності на 5-20%, яке буває при переведенні з дво- на три- і чотириразове доїння, як правило, не від­шкодовує економічних затрат. Спад молочної продуктив­ності при переведенні корів з три- на дворазове доїння в основному пояснюється недостатньою їх підготовкою.

Різні відхилення від нормального функціонування ор­ганізму позначаються на величині надою, складі та тех­нологічних властивостях молока. Великих збитків завда­ють туберкульоз, бруцельоз і мастит. З метою про­філактики маститу до або після доїння дійки треба споліскувати.

Молочна продуктивність худоби характеризується та­кими показниками: добовий надій, середньодобовий, най­вищий, за 305 днів лактації, кален­дарний рік, за весь період використання. Вираховують ці показники на основі обліку продуктивності за кожний день, один раз у 10 днів або один раз за місяць. Найбільш поширений облік за декаду (10 днів) – надій за конт­рольне доїння множать на 10, а сума за три декади буде надоєм за місяць. Безумовно, облік за кожну добу най­точніший.

Проби молока для аналізу на вміст жиру і білка від­бирають не менше одного разу на місяць за дві доби із кожного надою, пропорційно його величині.

Молоко утворюється в альвеолярній зо­ні вим'я, що ближче до черева корови. Клітини альвеол перетворюють поживні речовини, які приносить кров, у білки, жири, молочний цукор та інші компоненти молока.

Площа альвеол становить 3-5 м². Коли вим'я запов­нене на 80-90% об'єму, альвеоли розтягуються, у вим'ї підвищується тиск, який перешкоджає вільному і рівно­мірному утворенню молока і жиру — молокоутворення припиняється. Щоб більше одержати високоякісного мо­лока, корову треба видоїти до періоду сповільненого утво­рення молока.

Досліди показали, що альвеолярна ємкість вим'я за­повнюється протягом 4-5 год. після доїння. Заповнення цистернальної ємкості, що розміщена над дійками, від­бувається протягом 12 год. Саме в цей час доїльний апа­рат ефективно видоює молоко і значно зменшується мож­ливість пошкодження внутрішніх стінок каналу дійки, цистерни і протоків.

Молоковіддача у корови відбувається в дві фази. Пер­ша починаємося через 5—10 с після початку подразнення вим'я: підмивання водою і витирання його рушником, масажу, здоювання перших струминок молока, надіван­ня доїльних стаканів на дійки і стискання їх гумою доїль­них стаканів. Ці подразнення по нервах передаються в спинний мозок, а звідти надходять відповідні сигнали до м'язів цистерни, протоків і сфінктерів дійок (кільцевий шар гладеньких м'язів зверху і внизу навкруги каналу дійки). Опір м'язів сфінктера дійки спадає від 300-500 до 50-150 мм ртутного стовпа і м'язи цистерни скорочу­ються. Завдяки цьому в першу фазу молоковіддачі, через 6 с після подразнення, без труднощів можна видоїти до 45% утвореного молока.

Друга фаза молоковіддачі пов'язана з виділенням гормону окситоцину, що викликає скорочення міоепітеліальних клітин альвеол, завдяки чому останні 55% мо­лока переходять у протоки і цистерну, звідки його вже можна видоїти руками або апаратом. Друга фаза моло­ковіддачі настає через 30-60 с після подразнення і три­ває 2-6 хв. У зв'язку з цим доїти корів потрібно енер­гійно і швидко, не довше 6 хв., а ще краще 2-4 хв., поки діє окситоцин, який швидко руйнується під дією фермен­тів, і виведення молока з альвеол припиняється, незва­жаючи на те, спорожнене вим'я чи ні. Викликати повтор­не виділення окситоцину за допомогою доїльних зусиль неможливо. В альвеолярному молоці вміст жиру досягає 10-24%, тобто швидке доїння сприяє одержанню моло­ка кращої якості. За хвилину слід видоювати не менше 0,7 кг молока з ритмом 80-110 стискань дійки при руч­ному доїнні, 45-60 пульсацій тритактних і 80-90 дво­тактних апаратів.

Крім того, треба суворо дотримуватися розпорядку дня на фермі. Коли корова звикає до нього, то наближен­ня часу доїння, голоси доярок, стукіт доїльних апаратів викликають у неї припуск молока. Порушення умов утри­мання, режиму доїння, грубе поводження з коровою — все це гальмує молоковіддачу, призводить до швидкого зникнення з крові окситоцину, сприяє самозапуску корів і недобору якісного молока.

При організації машинного доїння необхідно врахо­вувати природну особливість молоковіддачі. Порушення цього процесу може звести нанівець результати доброї годівлі, утримання і селекції. Існує два способи органі­зації машинного доїння: доїння в стійлах при прив'яз­ній системі утримання молочного стада в корівниках на 200-400 голів та доїння в спеціальних станках, які вста­новлюють у доїльних залах або на площадках з викорис­танням різних доїльних установок.

При прив'язній системі утримання корів доять у стій­лах, використовуючи доїльні агрегати.

При безприв'язному утриманні корів доять на установ­ках, які монтуються в окремих приміщеннях. Наприклад, доїльна установка «Ялинка» розрахована на 16 місць, за годину на ній можна видоїти 86 корів. Вона призначена для до­їння в спеціальному приміщенні ферми на 400-600 голів. Групу корів впускають на доїння і випускають, тому це потребує спеціального підбору їх у групи за тривалістю доїння і продуктивністю.

Доїльні апарати за принципом дії поділяються на дво- і тритактні. У двотактних цикл доїння складається з двох тактів – такту стискан­ня, коли міжстінний простір доїльного стакана заповнюється повітрям, і такту ссання, коли обидві камери ста­канів перебувають під вакуумом. Тритактні доїльні апа­рати додатково до тактів стискання і ссання мають ще й такт відпочинку. Ці апарати майже не впливають шкід­ливо на вим'я корів, але двотактними швидше доїти, во­ни краще тримаються на дійках і не спадають з них.

Недолікам двотактних апаратів є те, що після доїння їх потрібно швидко відключати для запобігання негатив­ної дії вакууму на кровоносні судини і ніжну тканину ви­м'я, що може спричинити мастит.

Підготовка вимені корів до доїння. Відібраних за фор­мою вим'я і властивостями молоковіддачі корів, треба правильно привчати до машинного доїння. Проводиться це поступово, в спокійній обстановці, без раптових і не­бажаних подразнень. Кількість і якість молока значною мірою залежать від техніки доїння та підготовки вимені, яка включає ряд послідовних і важли­вих операцій: підмивання, масаж, здоювання перших струминок молока, надівання доїльних стаканів, додою­вання.

Підмивають вим'я теплою водою, температура якої повинна бути 40-45°С. При цьому з вим'я змивають мікроби, які потрапляють з повітря і підстилки, та сприя­ють розширенню протоків, завдяки чому краще виділяється молоко.

Масаж вим'я – це комплекс механічних подразнень, спрямованих на підсилення діяльності молочної залози і прискорення молоковіддачі. Він сприяє також розвит­ку залозистої тканини вим'я, поліпшує кровопостачання, зберігає функції вим'я та запобігає розвитку маститу. Масаж буває підготовчий до доїння і заключний при до­їнні корів та лікувальний – при захворюванні вим'я. Перед доїнням масажують окремо праву і ліву половини вим'я і дійки.

Під кінець доїння спостерігається сповільнене виті­кання струменів молока за рахунок зниження тиску у вим’ї. Щоб видоїти останні найжирніші порції молока, про­водять заключний масаж вим'я. Масажують окремо половини, а потім чверті вим'я. Масаж повинен бути енер­гійним, зверху донизу вим'я, щоб краще зганялось моло­ко. Підготовчий і заключний масаж проводять швидко, щоб не затримувати доїння і молоковіддачу.

Підмивати, витирати і масажувати вим'я потрібно не довше однієї хвилини і швидко приступати до доїння ру­ками або апаратом. Перерва між підготовкою і доїнням призводить до зменшення надоїв на 12-14%. Надівати доїльні стакани на дійки потрібно швидко і правильно. Для цього лівою рукою охоплюють всі чотири стакани вгору отворами, а правою по черзі надівають їх на дій­ки — спочатку на задні, а потім на передні. Задні чверті вимені, як правило, розвинуті краще і довше видоюють­ся. Якщо будемо підключати апарат зразу до них, то цим позбавимо передні чверті від холостого впливу вакууму доїльного апарата.

Якщо після закінчення доїння видоюють не більше 150-200 мл молока, то вважають, що корова видоєна повністю.