3. Ранні ярі злакові культури: яра пшениця, ярий ячмінь.

Ярі зернові культури поділяють на ранні і пізні. До ранніх ярих культур належить яра пшениця, ячмінь та овес, а до пізніх – кукурудза, просо та гречка.

Яра пшениця є важливою продовольчою культурою. Зерно і борошно її мають високі борошномельні і хлібопекарські якості. Зерно ярої пшениці містить 17-23% білка. Із зерна твердої ярої пшениці виготовляють вищі сорти манної крупи, макаронів та вер­мішелі.

Біологічні особливості. Яра пшениця порівняно з озимою має менші за розміром стебло, колос і листя, значно гірше кущиться, коренева система слабо розвинена.

Велике значення для розвитку пшениці має температура повітря. Насіння її починає проростати при 1-2° тепла. Оптимальні темпе­ратури для її розвитку 12-20° С.

У початкових фазах розвитку вона легко переносить приморозки до 6° С. Найстійкіші до низьких температур молоді рослини, які не пошкоджуються при зниженні температури до 10°. При збіль­шенні вологості ґрунту холодостійкість молодих рослин знижується. Високу холодостійкість яра пшениця має в період кущення. Високі температури (вище 35° С) негативно впливають на її розвиток, особ­ливо в період наливання зерна.

Яра пшениця дуже вимоглива до вологи. Насіння її починає проростати після поглинання вологи в кількості 55% його маси. На утворення одиниці сухої речовини вона витрачає 400-500 одиниць води. Найбільше вологи пшениця використовує в період виходу в трубку - колосіння, а потім при наливанні зерна. Сорти твердої пшениці вимогливіші до вологи і родючості ґрунту, ніж м'якої. Проте встановлено, що сорти твердої ярої пшениці стійкіші проти посухи в період наливання зерна, що пояснюється наявністю довгих остюків.

Яра пшениця належить до культур ранніх строків сівби. За сприятливих погодних умов сходи з'являються через 10-12 днів після сівби. Фаза кущення настає через 12-15 днів після появи сходів. Енергія кущення ярої пшениці невисока. Через 30-35 днів після початку кущення настає фаза колосіння.

Вегетаційний період м'якої пшениці триває 85-110, а твердої - 100-120 днів.

Пшениця - рослина довгого дня. Чим довший день, тим корот­ший період вегетації.

Зерно ячменю використовують для кормових і продовольчих цілей та як незамінну сировину для пивоварної промисловості. З нього виготовляють понад 60% фуражних кормів. Солома й полова ячменю, особливо в запареному вигляді, має високі кормові якості.

Ячмінь досить високоврожайна культура. Середня врожайність його в світовому землеробстві становить 13,7 ц/га.

Досвід передових господарств свідчить, що, застосовуючи високу агротехніку і висіваючи районовані сорти, можна збирати по 40-50 ц/га ячменю.

За кількістю розвинених плодоносних колосків на виступі стрижня ячмінь поділяють на три підвиди. У ячменю дворядного на кожному виступі стрижня з трьох колосків розвивається лише середній.

У багаторядного ячменю всі колоски плідні. Цей підвид характеризується підвищеною посухостійкістю.

Виділяють ще ячмінь проміжний, у якому на окремих виступах одного колоса буває різна кількість плідних колосків - від одного до трьох.

Висівають понад 20 різновидностей ячменю, але основні площі займають сорти, які належать до двох різновидностей нутанс (дворядний) і паллідум (багаторядний). Зерно дворядного ячменю частіше використовують для технічних цілей, бо воно крупніше і більш вирівняне, ніж у багаторядного. Є плівчасті та голозерні форми ячменю.

Для проростання ячмінь потребує менше води, ніж інші хлібні злаки (48-55% маси сухої речовини). У достатньо зволоженому ґрунті зерно бубнявіє і кільчиться через 24 год. Проростати ячмінь починає при порівняно низьких температурах (1-3°), а оптимальна температура його проростання значно вища (18-25°).

У період проростання рослини дуже чутливі до несприятливих умов: нестачі води, низьких температур, ущільненого ґрунту, ґрунтової кірки, надмірного зволоження та глибокого загортання насіння.

Період вегетації ячменю триває 70-100 днів. Ячмінь - рослина довгого світлового дня і тому в північних районах розвивається швидше, ніж у південних.

Енергія кущення ячменю висока і залежить від температури, родючості ґрунту, забезпеченості вологою, генетичних властивостей сорту тощо.

До вологи ячмінь менш вимогливий, ніж овес і яра пшениця. Найбільше вологи ячмінь використовує у період виходу в трубку і колосіння, і нестача вологи в ґрунті в цей період призводить до зниження врожаю. Внаслідок короткого вегетаційного періоду, стійкості до високих температур і запалів у посушливих районах часто збирають вищі врожаї ячменю, ніж ярої пшениці або вівса.

Кращими для ячменю є структурні родючі ґрунти з нейтральною реакцією (рН 6,5-7,5), за вимогами до ґрунту він близький до ярої пшениці. Висока агротехніка, внесення добрив і вапнування сприяють підвищенню врожайності на менш родючих ґрунтах.

9