Лекція №1

Рослинництво. Злакові культури

План:

1. Рослинництво як наука. Класифікація та характеристика польових культур. Біологічні та господарські ознаки польових культур.

2. Озимі злакові культури:озима пшениця, озиме жито, озимий ячмінь. Господарське значення, біологічні особливості, технологія вирощування озимої пшениці.

3. Ранні ярі злакові культури: яра пшениця, ярий ячмінь.

Література Основна

1. Алимов Д.М. Технологія виробництва продукції рослинництва / Д.М. Алимов, Ю.В. Шелестов. – К., 1995.

2. Біологічне рослинництво: навч. посібник / О.І. Зінченко, О.С. Алексєєва, П.М. Приходько та ін. – [За ред. О.І. Зінченка]. – К., 1996.

3. Борисонік З.Б. Довідник по олійних культурах / [Борисонік З.Б., Михайлов В.Г., Погорлецький В.К., Салатенко В.Н. та ін.]. – К., 1988.

4. Титаренко В.П. Сучасне сільськогосподарське виробництво. Практикум: навчальний посібник / В.П. Титаренко, О.О. Титаренко. – Полтава, 2010. – 477 с.

5. Титаренко В.П. Сучасне сільськогосподарське виробництво: навчальний посібник / В.П. Титаренко, О.О. Титаренко. – Полтава, 2010. – 478 с.

Додаткова

1. Надточій П.П. Екологія грунту та його забруднення / Надточій П.П., Вольвач Ф.В., Гермашенко В.Г. – К., 1998.

2. Назаренко І.І. Ґрунтознавство : навч. посібник / Назаренко І.І. – Ч. 1, 2. – Чернівці, 1998, 1999.

3. Польчина С.М. Ґрунтознавство / Польчина С.М. – Чернівці, 2000, 2001.

4. Рослинництво з основами програмування врожаю / О.Г. Катов, Л.Т. Глушенко, Г.О. Жатова та ін. – К., 1995.

5. Скляревський М.О. Багаторічні овочеві культури / Скляревський М.О., Перегудт М.Ф., Пилипенко В.І.. – К., 1987.

6. Усик Г.Є., Щербенко О.Я. Ранні овочі з відкритого грунту / Усик Г.Є., Щербенко О.Я. – К., 1991.

1. Рослинництво як наука. Класифікація та характеристика польових культур. Біологічні та господарські ознаки польових культур.

Значна частина поверхні земної кулі вкрита різноманітною рослинністю. Вона займає не тільки сушу, а й моря та океани. Представники рослинного світу дуже різняться між собою: мікроско­пічні водорості та бактерії і величезні дерева, які досягають висоти 150 м (евкаліпти, секвойя) і маси понад 100 тонн. Разом з тваринами рослини утворюють живу природу — біологічне середовище, яке нас оточує. Їм властиві всі прояви життя — такі, як живлення, дихання, ріст, розвиток, розмноження та ін.

Зелені рослини за допомогою хлорофілу і сонячної енергії з не­органічних сполук (мінеральних солей, оксиду карбону (ІV) і води) утворюють (синтезують) органічні речовини — крохмаль, білки, цукор, жири тощо.

Рослини забезпечують людей продуктами харчування, а тварин – кормами. Органічні сполуки, що нагромаджуються в рос­линах, використовують також як сировину в різних галузях про­мисловості та як будівельний матеріал. З рослин добувають ліки, фарби та багато інших речовин.

Зелені рослини у процесі життєдіяльності виділяють в атмосферне повітря оксиген. Кожний гектар пшеничного поля за допомогою сонячного світла асимілює протягом доби 120-150 кг СО₂ і виділяє 320-680 кг О₂.

На земній кулі налічується майже 300 тис. видів рослин, з яких людина використовує близько 23 тис. видів. Лише незначна частина рослин (близько 1500) належить до культурних, тобто таких, які людина вирощує для задоволення своїх потреб.

До культурних рослин належать дерев'янисті (плодові, ягідні, лісові) та трав'янисті (польові, овочеві, лучні) рослини. Перші з них — багаторічні, а другі бувають однорічними (пшениця, жито, ячмінь, горох, кукурудза та ін.), дворічними (буряки, морква, ка­пуста) та багаторічними (люцерна, конюшина тощо).

Залежно від біологічних особливостей, господарського призна­чення та способів вирощування польові культури поділяють на такі групи: зернові та зернобобові (пшениця, жито, рис, кукурудза, гречка, горох, соя, квасоля, боби), коренеплоди, бульбо­плоди і баштанні (картопля, топінамбур, буряки, морква, гарбузи), олійні та ефіроолійні (соняшник, ріпак, ри­цина, коріандр, лаванда), прядивні (льон-довгунець, коноплі, бавовник), посівні кормові трави (вика, конюшина, люцерна, райграси), наркотичні та лікарські (тютюн, махорка, валеріана).

Великий вклад у збільшення виробництва зерна внесли селекціонери П.П. Лук'яненко, В.М. Ремесло, М.В. Цицин, В.М. Мамонтова, Ф.Г. Кириченко, В.П. Кузьмін, які вивели ба­гато високоінтенсивних сортів озимої та ярої пшениці. В селекції кукурудзи значних успіхів досягли М.І.Хаджінов, П.С. Галеєв, Б.П. Соколов, В.К. Козубенко.

Завдяки впровадженню нових сортів соняшника, виведених В.С.Пустовойтом та Л.А. Ждановим, на 15,4% збільшився вміст олії в насінні цієї культури, а також підвищилася стійкість проти хвороб та шкідників.

Більш придатні для механізованого вирощування сорти цукро­вих буряків з одноростковим насінням вивела О.К. Коломієць, а М.О. Неговський та В.І. Попов створили нові поліплоїдні сорти з підвищеною продуктивністю.

Рослинництво тісно пов’язане з іншою важливою галуззю сільськогосподарського виробництва – тваринництвом. Якщо рослинництво забезпечує тваринництво кормами, то від тваринництва воно, в свою чергу, одержує добрива (гній, гноївку, кісткове борошно).

Сівба високоякісним насінням районованих сортів є одним з ос­новних агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування висо­ких урожаїв сільськогосподарських культур.

Якість посівного матеріалу характеризується сортовими і по­сівними ознаками. Сортові ознаки, що характеризують сортову чис­тоту насіння, визначають у полі на насінних ділянках під час апро­бації.

Відповідно до державного стандарту розрізняють класи насіння, яке висіватимуть. Якщо насіння відповідає цим вимогам, його на­зивають кондиційним.

Залежно від посівних якостей насіння зернових, зернобобових і олійних культур, а також бобових і злакових трав поділяють на три, а насіння цукрових буряків, кормових коренеплодів, баштан­них і овочевих культур - на два класи.

Господарства повинні прагнути висівати насіння переважно І, а потім II класу. Висівати некондиційне насіння заборонено. Для насінних посівів використовують насіння тільки І класу.

Контроль за якістю насіння в господарствах здійснюють дер­жавні насінні інспекції.