4. Механічний склад ґрунту. Класифікація ґрунтів та сільськогосподарського бонітування.

Механічний склад ґрунту. Тверда частина ґрунту складається з різних за розміром дрібних ґрунтових частинок, що утворилися при вивітрюванні материнської породи. Тверді частинки ґрунту, з яких складається ґрунтовий скелет, називають механічними еле­ментами, або фракціями, а відсоткове співвідношення фракцій різ­ної величини у ґрунті - його механічним складом. Для кожного ґрунту ці величини є сталі.

Каміння і гравій є невивітреними залишками гірських порід. Багато їх у ґрунтах Карпат, Прикарпаття, Криму. В деяких ґрунтах зустрічаються камені великих розмірів, що мають назву валунів. Піщана фракція складається з окремих мінералів та їх уламків (переважно кварцу), пил - з дрібнокри­сталічного, частково аморф­ного кварцу. Найскладні­шою основною фракцією твердої частини ґрунту є мул, в який входять найдрібніші тверді частинки ґрунту (мінеральні та ор­ганічні колоїди). Ця фрак­ція містить багато пожив­них речовин для рослин.

Колоїдні частинки, роз­мір діаметра яких менший за 0,0001 мм, мають вели­ку адсорбуючу поверхню, в результаті чого вони здатні погли­нати і утримувати молекули різних сполук або їх катіони та аніони. Кожна елементарна частинка ґрунту може бути оточена плівкою води з розчиненими в ній поживними елементами. Ґрунтові колоїди сприяють утворенню в ґрунті структурних агрегатів. Завдяки колоїдним частинкам ґрунт може утримувати воду, вбирати й утримувати поживні речовини, набуває таких властивостей, як пластичність і зв'язність.

Частинки ґрунту, діаметр яких менший за 0,01 мм, нази­вають фізичною глиною, а частинки ґрунту, діаметр яких більший 0,01 мм, - фізичним піском. Залежно від кількісного співвідношення між фізичною глиною і фізичним піском ґрунти відносять до різних відмін за механічним складом (табл. 1).

Від механічного складу ґрунту залежать його фізичні і хімічні властивості: пористість, вологоємкість, водо- і повітропроникність, поглинальна здатність, вміст і доступність поживних речовин.

В основу сучасної класифікації ґрунтів покладено наукову систему таксономічних одиниць, основні властивості ґрунтів та процеси ґрунтоутворення, ознаки і властивості, яких ґрунти набули у процесі використання їх. Вона розкриває виробничі вла­стивості та сприяє раціональному використанню ґрунтів у сіль­ському та лісовому господарствах.

Слово «таксономія» походить від грецького taxis - будуй, по­рядок, або від лат. takso - оцінюю і номо - закон.

Таксономічні одиниці (таксони) - це класифікаційні, або систе­матичні одиниці, що показують клас або місце в системі яких-небудь об'єктів.

У ґрунтознавстві таксономічні одиниці - це послідовно супідрядні систематичні категорії, що відображають об'єктивно існуючі в природі групи ґрунтів.

В основу сучасної ґрунтової таксономії покладено докучаєвське вчення про ґрунтовий тип, розвинуте згодом у вченнях про типи ґрунтів і типи ґрунтоутворення.

Тип ґрунту - велика група ґрунтів, що розвиваються в однотипових біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і харак­теризується яскравим проявом основного процесу ґрунтоутво­рення.

Приклади типів ґрунтів: підзолисті ґрунти, чорноземи, сірі лісові ґрунти, сіроземи, червоноземи, каштанові, сіроземи. Тип ґрунту - це опорна, основна оди­ниця систематики ґрунтів. Типи ґрунтів можуть бути розділені на більш дрібні одиниці і, навпаки, об'єднані в більш великі. Характерні риси і єдність ґрунтового типу визначаються:

а)однотипністю надходження органічних речовин і процесів їхнього розкладання і перетворення в гумус;

б)однотипним комплексом процесів розкладання мінеральної маси і синтезу органо-мінеральних новоутворень;

в)однотипним характером міграції й акумуляції речовин;

г)однотипною будовою ґрунтового профілю і характером гене­тичних горизонтів;

д)однотипною спрямованістю заходів щодо підвищення і підтримки родючості ґрунтів і меліоративних заходів.

Підтип ґрунту - групи ґрунтів у межах типу, що якісно вирізня­ються проявом основного і додаткового процесів ґрунтоутво­рення, часто підтипи ґрунтів виділяються як перехідні утворен­ня між близькими (географічно або генетично) типами ґрунтів.

Рід ґрунту - групи ґрунтів у межах підтипу, якісні генетичні особливості яких обумовлені впливом комплексу місцевих умов, складом ґрунтотворних порід, складом і розташуванням ґрунтових вод, реліктовими ознаками субстрату (солонцюваті, солончакові, осолоділі, контактно-глейові, залишково-лугові, залишково-підзолисті ґрунти).

Вид ґрунту - групи ґрунтів у межах роду, що розрізняються сту­пенем розвитку основного ґрунтотворного процесу.

Підвид ґрунту - групи ґрунтів у межах виду, що розрізняються за ступенем розвитку супутнього процесу ґрунтоутворення.

Різновид ґрунту - групи ґрунтів у межах виду або підвиду, що розрізняються гранулометричним складом верхніх ґрунтових горизонтів (легкосуглинкові, середньосуглинкові, супіщані, глинисті, піщані та інші ґрунти).

Розряд ґрунту - групи ґрунтів, що утворилися на однорідних у літологічному або генетичному відношенні породах (на лесах, морені, алювії, граніті, вапняку і т.д.).

Підрозряд ґрунту - група ґрунтів, що розрізняються ступенем сільськогосподарського освоєння або ступеня еродованості (сла­бо-, середньо-, сильнозмитий ґрунт, слабо-, середньо-, сильноокультурений ґрунт).

Отже, повне найменування будь-якою конкретного ґрунту, відповідно до існуючих уявлень, складається з назв усіх таксонів, починаючи з типу ґрунту і закінчаючи тим рівнем, який допускається масштабом дослідження, що особливо важливо враховувати при ґрунтово-картографічних роботах.

9