3. Ґрунтоутворення, його фактори.

Материнська (ґрунтотворна) порода. Утво­рились ґрунти з гірських порід, які внаслідок сукупної дії води, вітру, температури руйнуються (фізичне вивітрювання), подрібню­ються і перетворюються в рухляк. При сукупній дії води, оксиду карбону (ІУ), оксигену мінерали гірських порід розпадаються, перетворю­ючись в оксиди (хімічне вивітрювання). Завдяки цьому в породі поступово нагромаджуються найдрібніші (колоїдні) частинки ґрунту, які надають їй зв'язності і здатності утримувати воду. В процесі хімічного вивітрювання змінюється хімічний склад гірських порід. Поступово гірська порода перетворюється в материнську, або ґрунтотворну. На вивітрених породах оселюються живі організми (бак­терії, гриби, водорості, найпростіші рослини і тварини), які також змінюють їх (біологічне вивітрювання). Відмираючи, вони збага­чують породу на органічну речовину, яка потім розкладається (мінералізується) мікроорганізмами. В результаті цього ґрунт зба­гачується на гумус і зольні елементи живлення.

Ґрунтотворна порода дуже впливає на процеси ґрунтоутворення і властивості ґрунтів. Якщо материнська порода утворилася з та­ких гірських порід, як граніт або гнейси, що мають кислу реакцію, ґрунти матимуть кислу реакцію. Більшість чорноземних ґрунтів розвинулися на материнських породах, які містять сполуки карбонату кальцію. Тому ці ґрунти мають нейтральну або слабко-лужну реакцію ґрунтового розчину. Ґрунти, які утворилися на відкладах стародавніх морів, часто засолені.

Продукти вивітрювання гірських порід рідко залишаються незміненими на місцях утворення. Здебільшого під впливом різних природних факторів вони переносяться в інші місця, часто дуже віддалені, де відкладаються, утворюючи найрізноманітніші осадові породи, на яких потім розвиваються ґрунти. Серед осадових порід найбільш поширені льодовикові відклади (морена, морські від­клади, наноси річок та ін.). На Україні, Північному Кавказі, в Се­редній Азії поширені лес і лесовидні суглинки.

Рельєф місцевості значною мірою впливає на хід ґрун­тотворних процесів, особливо на водний і тепловий режими ґрунту, що в свою чергу впливає на дію інших факторів ґрунтоутворення. Так, на значних територіях рівнин утворюються однотипні ґрунти, наприклад, чорноземи в степових районах. В умовах хвилястого чи гірського рельєфу дія води, температури та інших факторів про­являється по-різному, залежно від крутизни та експозиції схилів. Внаслідок цього утворюються ґрунти з іншими властивостями, ніж ґрунти рівнин. На понижених елементах рельєфу, де близько залягають ґрунтові води, утворюються болота. Навіть невеликі западини та блюдця (мікрорельєф) значно впливають на характер і властивості ґрунтів.

Клімат. Кількість опадів, температура, інтенсивність освіт­лення також впливають на процеси ґрунтоутворення. Наприклад, залежно від кількості опадів ґрунт промивається більш або менш інтенсивно, що змінює його будову і властивості.

Від клімату залежить характер рослинності, інтенсивність при­росту її маси, нагромадження органічної речовини в ґрунті і її міне­ралізація.

Кількість опадів впливає на напрям переміщення солей у ґрунті. В районах достатнього і надмірного зволоження вони переміщую­ться вниз, а в посушливих районах піднімаються у верхні горизонти, через що ґрунти часто засолюються.

Рослинність. Живі організми нагромаджують у ґрунті органічну речовину; від типу рослинної формації залежить харак­тер ґрунтотворного процесу, вміст і якість гумусу, акумуляція мі­неральних речовин у верхніх шарах ґрунту, а також його фізичні і фізико-хімічні властивості. Коріння дерев глибоко проникає в ґрунт, де вбирає воду та мінеральні речовини. Листя або хвоя де­рев після обпадання утворює лісову підстилку, в процесі розкладу якої утворюються органічні кислоти, які впливають на мінеральну частину ґрунту.

Трав'яниста рослинність активніше діє на верхні шари ґрунту, в яких зосереджена основна маса коріння. Відмерле коріння і за­лишки надземної частини трав'янистих рослин збагачують ґрунт на органічну речовину, сприяють утворенню структури ґрунту.

Під дерев'янистою хвойною рослинністю, де поширена відповідна мікрофлора, утворюються підзолисті ґрунти, під лучною трав'я­нистою рослинністю при достатній кількості вологи - дернові, а під степовою трав'янистою - чорноземи.

Змінюється ґрунт також під впливом мікроорганізмів, яких у ґрунті дуже багато (до кількох мільярдів на 1 г). До них належать водорості, гриби та бактерії, які розкладають залишки рослин і тва­рин, складні органічні сполуки, руйнують мінерали, виділяючи з них зольні елементи живлення рослин, засвоюють нітроген повітря тощо.

Основну роль у розкладанні органічної речовини ґрунту віді­грають бактерії. За способом живлення їх поділяють на гетеро­трофні, які живляться готовими органічними речовинами, і авто­трофні, які у процесі живлення використовують неорганічні сполуки, оксид вуглецю (ІУ).

За вимогами щодо оксигену мікроорганізми ґрунту поділяють на аеробні та анаеробні. Аеробні мікроорганізми живуть тільки при наявності оксигену, повністю розкладаючи органічну речовину до най­простіших сполук – оксиду вуглецю (IV), води, аміаку. Анаеробні мікроорганізми розкладають органічну речовину без доступу віль­ного оксигену, відщеплюючи його для процесів життєдіяльності від окислених мінеральних сполук. Під впливом цієї групи мікроорга­нізмів органічна речовина розкладається повільно і не повністю, нагромаджується гумус або торф.

У процесах ґрунтоутворення беруть участь також тварини (чер­в'яки, личинки комахи, гризуни тощо), які сприяють поліпшенню водного, повітряного і поживного режимів ґрунту.