Узагальнення

Прямий маркетинг (direct -marketing) – використовує прямі комунікації зі споживачами з метою отримання відзиву у вигляді замовлення товару, запросу додаткової інформації про нього або відвідування точки роздрібної торгівлі. Це форма створення та використання прямих особистих зв’язків між тими хто пропонує товар, та споживачами цих товарів.

Даний вид комунікацій може приймати різноманітні форми: поштову розсилку, продаж з каталогами, продаж та консультації за телефоном, інтерактивну рекламу з механізмом оберненого зв`язку, маркетинг через Інтернет. Найбільш розповсюдженою формою прямого маркетингу є поштова реклама.

Остання зміна: п'ятниця 13 липень 2012 2:23

Тема 9 Упаковка як засіб комунікацій

9.1. Суть та класифікація упаковки

9.2. Упаковка та засоби товарної інформації

9.3. Розробка ефективної упаковки

9.1. Суть та класифікація упаковки

Головна відмінність між супермаркетом та звичайним магазином полягає у тім, що в першому продаж відбувається фактично без участі людини, бо роль продавця значною мірою відіграє упаковка.

Упаковка багато значить для виробника товару, бо вона є одним із основних засобів привертання уваги споживача, створення відмінностей від конкурентів та створення довіри до товару.

Мета упаковки – привернути увагу людини і водночас примусити її довіряти тому, що знаходиться в середині. Завдання яке виконує упаковка – ознайомити з товаром та допомогти швидко прийняти рішення щодо його купівлі.

Елементами упаковки є тара, упаковочні матеріали, матеріали для зав’язування, заклеювання. Тара поділяється на споживацьку та транспортну.

Споживацька тара – упаковка для безпосереднього продажу або доставки покупцям (банки, коробки, пачки).

Транспортна тара – елемент упаковки товару, вже розфасованого в споживацьку тару, яка призначена для захисту товарів у споживацькій тарі від впливу зовнішніх факторів (мішки, ящики, бочки, цистерни, контейнери).

Упаковочні матеріали – додатковий елемент упаковки, які визначені для захисту товарів від механічного пошкодження і для збільшення міцності тари (деревина, папір, картон, пінопласт, вата, стружка – прокладочні та амортизаційні матеріали).

Класифікаційна ознаки тари можна представити у вигляді схеми (рисунок 9.1):

Рисунок 9.1. Класифікація тари

Упаковка повинна задовольняти таким вимогам:

безпека;

екологічна безпека;

надійність;

сумісність;

взаємозамінність;

естетичні якості;

екологічна ефективність.

Отже, сучасна упаковка має бути оптимальною за вартістю, привабливою за зовнішнім виглядом, надійно захищати те що в ній міститься, забезпечувати зручне транспортування та мати стандартний розмір для полегшення транспортування, перевезення та складування.

9.2. Упаковка та засоби товарної інформації

При створенні упаковочної тари необхідно дотримуватись таких вимог:

аналіз потреб споживачів з урахуванням інтересів усього суспільства;

ознайомлення з думкою працівників служби торгівлі;

спільна праця фахівців різних галузей знань;

ретельний аналіз скарг і претензій споживачів;

використання фактора екологічної безпеки;

урахування зміни поглядів на цінності;

урахування проблеми економії паливно-енергетичних матеріалів й утилізація відходів;

урахування конструктивно-технологічних проблем тарного виробництва.

Отже, сучасна роль упаковки виходить далеко за рамки її колишніх суто захисних функцій, охоплює сферу стимулювання продажу, поширюючись на сферу комунікацій споживача з виробником, торкаючись соціально-екологічних проблем.

Упаковка тісно зв’язана з такими засобами товарної інформації, як маркування й технічна документація і відрізняється від них лише співвідношенням основоположної, комерційної та споживчої інформації.

Товарна інформація – це відомості про товар, які призначені для користувачів. Первинним джерелом товарної інформації є виробник, додаткову товарну інформацію надає продавець.

Основоположна інформація – це основні відомості про товар (найменування товару, його ґатунок, маса, строк зберігання).

Комерційна товарна інформація – данні про посередників, штрих коди тощо. (призначена для виробників, посередників, постачальників, але не для споживачів). Споживацька товарна інформація – розповідає про вигоди, які отримає споживач, придбавши даний товар (функціональне призначення, спосіб експлуатації, безпека).

Товарна інформація доводиться до споживачів за допомогою таких форм: словесна, цифрова, образотворча, символічна, штрихова.

До товарної інформації висуваються такі вимоги:

вірогідність;

доступність;

достатність.

Засобами товарної інформації, що використовується в процесі пакування, є маркування й технічна документація.

Маркування – це текст, умовні позначення або рисунки, нанесені на тару або на товар, і призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей.

Основними функціями маркування є інформативна, ідентифікаційна, мотиваційна та емоційна. Маркування розрізається на виробниче й торгове. Виробниче – текст, літерні чи цифрові позначення, нанесені виробником на товар чи упаковку. (Носії: етикетка, кол’єретки (наклеюють на шийку пляшки з напоями), бірки, ярлики, контрольні стрічки, клейма, штампи та листи вкладки). Торгове маркування – це текст, умовні позначення або рисунки, нанесені продавцем. (Носії: касові чеки, цінники та товарні чеки)

Технічні документи – містять інформацію про товари і утворюють їх в процесі переміщення.

Підрозділяються на товаросупровідні та експлуатаційні.

Товаросупровідні документи – містять необхідну інформацію для ідентифікації товарних партій (маса, об'єм, ґатунок, градація якості, дата виготовлення та накладні). Призначені в основному, для продавців-посередників.

Експлуатаційні документи – призначені для передавання та збереження інформації про правила експлуатації продукту (напруга, сила струму тощо). Призначені для покупців. (паспорти, інструкції з експлуатації)