Висновок з теми

За теперішніх умов джерела трудового права не можуть уже обмежуватися лише нормативними та санкціонованими актами.

Характеризуючи нормативно-правові акти як джерела трудового права, потрібно звертати увагу на особливості, що відрізняють їх з-поміж аналогічних джерел (форм) інших галузей права.

Джерела трудового права - зовнішні форми вираження правових норм, з допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відносин на підприємствах, в установах і організаціях, чи у фізичних осіб, що використовують найману працю. Основними джерелами (формами) трудового права є нормативно-правові акти, нормативно-правові договори (угоди), у тому числі ратифіковані міжнародні договори, а також акти вищих судових інстанцій.

Поняття законодавство про працю і трудове законодавство – це різні за своїм змістовим наповненням терміни, а тому найбільш прийнятним може вважатися їх застосування для позначення відповідних правових явищ як цілого – законодавство про працю, так і його частини – трудове законодавство. Отож для характеристики джерел трудового права правомірно застосовувати термін трудове законодавство.

Основним видом джерел трудового права України є безперечно нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади.

Серед законів, що є джерелами трудового права, головне місце належить Конституції України і Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Особливе місце серед актів міністерств займають інструкції та роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України. Правові документи, що видає цей орган, забезпечують правильне тлумачення і застосування чинного законодавства з питань заробітної плати, режиму праці як загалом, так і в окремих галузях народного господарства.

Наявність у системі трудового права актів профспілкових організацій, що мають регулятивне значення, можна вважати ще однією відмінною особливістю джерел цієї галузі.

Серед джерел сучасного трудового права України особливо виділяються акти договірного характеру, тобто такі акти, які приймаються уповноваженими органами шляхом підписання двосторонніх або багатосторонніх договорів (угод). Ці акти можна класифікувати за багатьма критеріями.

Тенденцією вдосконалення правового регулювання трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки є розширення сфери локального правового забезпечення. Основні і принципові положення, покликані забезпечувати мінімальний рівень гарантій трудових прав найманих працівників, визначаються в централізованому порядку, а всього, що понад цей рівень, можна досягти за допомогою локального регулювання.

Незважаючи на офіційне невизнання актів судової влади актами правотворчості, в Україні склалися об’єктивні обставини для того, аби вважати джерелами трудового права окремі нормативні рішення вищих судових інстанцій – Конституційного Суду та Верховного Суду України.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Поняття джерел трудового права: Його хзміст, співавідношеня з поняттями, "форма права", "принципи права", "Законодавство про працю" і "трудове законодавство".

2. Система джерел галузі: характеристика її особливостей та принципи побудови. Нормативно-правовий договір та судовий прицедент як нові види джерел

3. Системи класифікації джерел галузі: їх характеристика.

4. Конституція України, КЗпП України та інші нормативні акти як джерела трудового права, їх характеристика.

5. Акти договірного та локального характера як джерела галузі: їх характеристика. Поняття та види нормативно-правових договорів.

6. Локальна норма в трудовому праві, її ознаки. Основні напрями локальної норматворчості.

7. Акти судової влади як одна з форм трудового права: доктрінальне та нормативне тлумачення.

1 Зивс С. Л. Источники права. – М., 1981. – С. 9.

2 Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – С. 287.

3 Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. – М., 1978. – С. 21.

4 Див.: Прокопенко B.I. Трудове право України: Підручник. - Харків, Консум. 2000. - С. 82-83.

5 Див.: Трудовое право России: Учебник для ВУЗов // Отв. ред. проф. Р.3. Лившиц и проф. Ю.П. Орловский - М. - 1998. - С. 59.

6 Див.: Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России:учебник - 2-е изд. доп., испр. - М. Юристъ - 1997. - С. 48.

7 Термін «рішення» у даному випадку вживається як узагальнююче поняття, а тому, очевидно, стосується усіх форм судових документів (рішень, ухвал, вироків, роз'яснень тощо).

8 Офіційний вісник України. – 1998. – №32. – Ст. 1209.