Розділ VII. Регулювання міжнародної економічної діяльності. Економічна безпека України

Тема 25. Регулювання міжнародної економічної діяльності в державі

1. Моделі відкритої економічної політики.

2. Напрями підвищення конкурентоспроможності української економіки.

3. Традиційні засоби підтримки національного товаровиробника у сфері міжнародної торгівлі.

4. Митне регулювання: міжнародна практика та транзитивні реалії.

5. Нетарифне регулювання та інтереси України.

6. Сучасні форми протекціонізму.

7. Оптимізація податкової системи.

Ключові поняття і терміни:

Конкурентоспроможність, конкурентоспроможність національної економіки, стратегія підвищення конкурентоспроможності національної економіки, протекціонізм, митний тариф, специфічне мито, протекціоністський тариф, фіскальний тариф, імпортний тариф, експортний тариф, транзитний тариф, митне-тарифне регулювання, Єдиний митний тариф, нетарифне регулювання, квотування (контингентування), ліцензування, експортні субсидії, добровільні експортні обмеження, демпінг, антидемпінг, ембарго, технічні бар'єри, податкова система.

25.1. Моделі відкритої економічної політики

Пошук ефективної та динамічної моделі вікритої економіки є одним з головних питань включення окремої країни у світогосподарський процес.

Американський вчений Р.Купер виділив п'ять моделей державної політики [37, С.502-503]:

1. Пасивна відповідь на зростаючу економічну взаємну залежність – погодження на часткову або повну втрату суверенітету на проведення економічної політики. Подібний вибір у минулому був найбільш характерним для малих країн з порівняно невеликим економічним потенціалом та місткістю ринків, а також у випадках природного взаємного інтеграційного тяжіння. У сучасних умовах, особливо з початком Уругвайського раунду (1986 р.), цю модель тією або іншою мірою приймають практично всі країни світу, а її більш або менш жорстке дотримання стає об'єктом урегулювання з боку ГАТТ/СОТ, а також відповідних переговорів і політичних узгоджень.

2. «Експлуатаційний» підхід, сутністю якого є форсування окремими країнами лібералізації міжнародних економічних відносин. Таким підходом є створення ВЕЗ. Наприклад, Сінгапур фактично перетворив всю свою територію на спеціальну економічну зону; Ліберія, впровадив найбільш зручний режим реєстрації суден та умов судноплавства, перетворилася на найбільшу світову морську державу, яка надає свій прапор іноземним власникам суден.

3. «Захисна відповідь» – загальний режим або комплекс заходів, призначенням яких є зниження рівня економічної взаємозалежності в тому або іншому аспекті. Приклади такої політики – це новітні обмеження на в'їзд іммігрантів до США, країн Західної Європи, заходи, що обмежують торгівлю (наприклад, з боку ЄС стосовно ввозу до країн цього блоку аграрної продукції тощо).

4. Економічна агресія, яка може набувати форму санацій проти недружньої країни, до якої інші держави ставляться як до ізгоя в міжнародних економічних відносинах (Куба, Іран, Ірак). «М'якою» формою цієї моделі політики вважають антидемпінг.

5. Конструктивні заходи щодо узгодження систем регулювання міжнародних економічних відносин (наприклад, уникнення подвійного оподаткування), взагалі вирішення технічних проблем міжнародної торгівлі та інших форм співробітництва.

Значною є роль адміністративних та організуючих інструментів державної політики щодо сфери міжнародної економічної діяльності. Зокрема, важливою передумовою розвитку такої діяльності є забезпечення законності та правопорядку.

У світі є багато прикладів ефективної боротьби з тіньовим бізнесом, причому така боротьба значно активізувалася після 11 вересня 2001 р. Наприклад, влада США намагається посилити боротьбу із відмиванням грошей у банках, причому передбачається перевірка всіх іноземних депозитів у американських банках, сума яких перевищує 1 млн. дол. Більше того, передбачається припинення взаємодії з банками, котрі існують тільки на папері, а податкові служби отримують інформацію, яка є необхідною для розслідування діяльності терористичних угруповань.

Боротьба зі злочинністю також стає предметом міжнародних обговорень та спільних дій. Україна розширює своє співробітництво з багатьма країнами світової спільноти в рамках Інтерполу.

Ще одним із важливих напрямів державного сприяння торгівлі є організація тендерів на власній території та підтримка вітчизняних виробників щодо їх участі у тендерах за кордоном.