Улаштування та принцип дії захисного заземлення

Захисним заземленням називається навмисне електричне з'єднання мета­левих не струмопровідних частин електрообладнання (корпусів) із землею.

Мал. 5. Схема дії захисного заземлення.

Захисне заземлення застосовується в мережах з ізольованою нейтралю напругою до 1000 В і в мережах понад 1000 В незалежно від режиму нейтралі джерела живлення.

Заземлюючий пристрій складається із заземлювача і заземлюючих прові­дників, які з'єднують частини обладнання із заземлювачем.

Заземлювач - це металевий предмет (стержні металеві, труби, кутова сталь), що має безпосередній контакт із землею. Заземлювачі бувають штучни­ми і природними (металеві трубопроводи, металеві конструкції будинків).

Електричні параметри заземлюючих пристроїв електроустановок в будь-яку пору року повинні відповідати встановленим нормам. Для мереж 380/220 В опір заземлюючого пристрою повинен бути R= 4 Ом.

Захисна дія заземлення полягає у знижені сили струму, що протікає по ті­лу людини до безпечної величини.

Досягається це завдяки тому, що малий опір заземлення (одиниці Ом) приєднують паралельно до великого опору людини (тисячі Ом).

Чим більше відношення опору людини до опору заземлення (R_л» R₃) тим менший струм буде проходити по людині, а значить, і наслідок ураження буде нижчим. Опір заземлення підбирають таким, щоб струм, який проходить по людині, був безпечним.

Улаштування та принцип дії захисного занулення

Захисним зануленням називається навмисне електричне з'єднання корпу­сів електроустановок з нульовим проводом електромережі (з глухо заземленою нейтралю генераторів або трансформаторів).

Захисне занулення застосовується у трифазних чотирьохпровідних мере­жах напругою до 1000 В з глухо заземленою нейтраллю джерела живлення.

Нульовий захисний провідник з'єднує корпус установки з нульовим про­водом мережі.

Мал. 6. Схема дії захисного занулення.

Опір заземлювача нульової точки трансформатора повинен відповідати встановленим нормам. Для мережі 380/220 В => R<4 Ом

Захисна дія занулення виявляється в тому, що при пробої ізоляції (тобто при замиканні фази мережі на корпус) через нульовий захисний провідник буде забезпечене коротке замикання фази з нульовим провідником мережі. Сила

електричного струму короткого замикання буде велика, розплавиться плавкий запобіжник і відключить аварійну фазу від корпусу, тобто відключиться по­шкоджене електрообладнання від електричної мережі.

Однофазні споживачі електроенергії (світильники, електричний інстру­мент та інші), які підключають між фазним і нульовим проводом електричної мережі, занулюють окремим третім провідником, який з'єднує корпус однофаз­ного споживача із нульовим проводом мережі.

Організаційні заходи та технічні засоби захисту від ураження електричним струмом

До організаційних заходів по забезпеченню електробезпеки відносяться слідуючі:

• допуск до роботи осіб, які пройшли медичний огляд, відповідне навчання і інструктаж;

• перевірка правил безпеки і інструкцій відповідно з займаною посадою і ви­конуваною роботою;

• призначення осіб, які відповідають за організацію і проведення робіт;

• оформлення в установленому порядку початку і закінчення робіт або пере­ведення на інші види робіт;

• встановлення нормативних перерв в роботі;

• виконання робіт по наряду не менше ніж двома особами;

• організація нагляду за проведенням робіт;

• додержання особливих вимог при роботах на струмоведучих частинах, які знаходяться під напругою або біля них.

В якості основних технічних засобів захисту від ураження електричним струмом (використовуються роздільно або в сполученні один з одним) застосо­вують:

• ізоляцію струмоведучих частин, проводів за допомогою діелектричних ма­теріалів;

• недоступність проводів електричних мереж (повітряні ЛЕП виконують на опорах, а електричні кабелі прокладають у землі);

• обгородження електроустановок (наприклад кожухами, огорожами, тощо);

• блокувальні пристрої, які автоматично відключають електрострум в елект­роустановках, коли знімають з неї захисний кожух та інші;

• малі напруги (не більше 42 В);

• ізоляцію робочого місця (гумові килимки, тощо);

• заземлення чи занулення корпусів електроустановок, які можуть потрапити під напругу при пошкодженій ізоляції;

• вирівнювання електричних потенціалів;

• автоматичне відключення електрообладнання при аваріях електромереж;

• засоби індивідуального захисту;

• попереджувальна сигналізація (світлова, звукова, написи, плакати, знаки);

• ізолюючі вставки.

Ураження електричним струмом і надання першої допомоги.

Енергоозброєність сучасних підприємств і недоліки в проведенні органі­заційних і технічних засобів по електробезпеці створюють умови для поразки людини електричним струмом. У потерпілого може виникнути короткочасна чи тривала втрата свідомості, яка супроводжується зупинкою дихання і розлад­нанням серцевої діяльності. В деяких випадках ураження струмом викликає миттєву смерть.

Для надання першої медичної допомоги насамперед треба зупинити по­дальшу дію струму, вимкнути рубильник, відкинути сухою палкою від потерпі­лого в сторону провід чи відтягнути від проводу його самого. Треба пам'ятати, що не можна торкатися ні проводу, ні самого потерпілого голими руками. Якщо нема гумових рукавиць, людина яка надає допомогу повинна обмотати свої ру­ки якою-небудь частиною одягу, сухою ганчіркою, якщо можна - надіти кало­ші, гумові чоботи чи стати на суху дошку, камінь та інші не струмопровідну підстілку. Відтягуючи потерпілого, треба брати його не за тіло, а за одяг. У всіх випадках поразки електричним струмом виклик лікаря є обов'язковим незалеж­но від стану потерпілого. На місце, де від зіткнення зі струмом виникли опіки, накладають стерильну пов'язку. Якщо потерпілий не дихає, неодмінно прово­дять штучне дихання. Частота дихання у здорової людини 16... 18 разів за хви­лину. Стан потерпілого можливо виявити по вигляду зіниці (вузькій чи поши­рений); поширена зіниця вказує на різке погіршення кровообігу мозку. Це дуже небезпечно - може настати біологічна смерть. При відсутності у потерпілого ознак життя неможна вважати його мертвим, смерть іноді тільки здається.

Приступаючи до проведення штучного дихання, попередньо необхідно забезпечити приплив до потерпілого свіжого повітря - розстебнути йому комір, пасок та інші здушувальні частини одягу. Вказівним пальцем, обгорнутим шма­тком марлі чи хусткою, очищають рот потерпілого від слизу, піску, землі. Най­більш простішим і в той самий час самим ефективним є штучне дихання «з ро­ту в рот». Голову потерпілого максимально закидають назад. Щоб удержати її у такому стані під лопатки підкладають що-небудь тверде. Удержуючи однією рукою голову потерпілого у закинутому стані, другою відтаскують йому ниж­ню щелепу донизу так, щоб рот його виявився напіввідкритим. Для цього чоти­ри пальці обох рук ставлять позаду кутів нижньої щелепи і, впираючись вели­кими пальцями в її край, виставляють нижню щелепу уперед. Якщо і так не вдасться розширити рот, то слід у кутку роту між задніми кореневими зубами (але не перед ними) обережно, щоб не зламати зуби, вставити металеву пласти­нку, ручку ложки, дощечку чи інший подібний предмет та з їх допомогою роз­жати зуби. Потім, зробив глибокий вдих, людина яка надає допомогу прикладає через хустку чи шматок марлі свій рот до роту потерпілого і видихає в нього повітря із своїх легень. Одночасно пальцями руки, удержуючи голову, він стис­кає потерпілому ніс. Грудна клітина потерпілого при цьому поширюється - від­бувається вдих. Вдування повітря припиняють, грудна клітина спадає - відбува-

ється видих. Людина яка надає допомогу знов робить вдих, знов вдуває в легені потерпілого і так далі. Повітря треба вдувати з частотою, відповідною частоті дихання здорової людини. Вдування - повітря в легені потерпілого можна, на­давати і через спеціальну трубку - повітровід. Якщо щоки потерпілого щільно стиснути, повітря в його легені треба вдувати через ніс (спосіб «із роту в ніс»). Для цього голову потерпілого також однією рукою утримують у запрокинутому стані, а іншою рукою закривають йому рот. Далі людина яка надає допомогу, робить глибокий вдих, через хустку обхоплює своїми губами ніс потерпілого і вдуває в нього повітря. Як тільки грудна клітина потерпілого розширюється, людина яка надає допомогу віднімає свій рот від носу потерпілого та знімає ру­ху з його роту - відбувається видих.

Штучне дихання іншими способами проводять тільки тоді, коли по якій-небудь причині (наприклад, поранення лиця) використовування способів «з ро­ту в рот» та «з роту в ніс» неможливо.

Наряду з зупинкою дихання у потерпілого може припинитись діяльність серця. Це визначається по відсутності пульсу, розширених зіницях, а також від­сутності серцевого поштовху при слуханні вухом, прикладеним до лівої поло­вини грудної клітини в області соска. В цьому випадку одночасно зі штучним диханням проводять так названий непрямий масаж серця.

Якщо в наданні допомозі беруть участь дві людини то одна (менш досвід­чена) робить штучне дихання по способу «з роту в рот» чи «з роту в ніс» друга більш досвідчена, ставши з лівого боку потерпілого, прикладає долонь однієї руки на нижню частину його грудної клітки, потім накладає другу долонь на першу і в той самий час, коли у потерпілого відбувається видих, основою доло­ні ритмічно робить декілька (3....4) енергійних поштовхів натискаючи на грудну клітку, після кожного поштовху швидко приймає руки від грудної клітини. На­тискування на грудну клітку слід повторювати приблизно 1 раз в секунду, про­совуючи грудну клітку до хребта на 4 см, а у повних людей на 6 см. Якщо до­помогу надає одна людина, то після 2...3-х глибоких вдувань у рот чи ніс поте­рпілого, надаючий допомогу учиняє 15....20 натискувань на грудну клітину, по­тім знову учиняє 2...З глибоких вдувань і знов 15....20 натискувань і так далі до з'явлення ознак життя.

Б). Приклад. 3.1.

Дано: У мережі з заземленою нейтрали) людина доторкнувшись до однієї фази потрапила під фазну напругу їіф=220В.

Визначити: Силу струму, який проходить через тіло людини та зробити висно­вки, якщо:

1. Людина стоїть безпосередньо на землі або на металевій, залізобетонній, цег­ляній підлозі у вологому, або підбитому цвяхами взутті;

2. Людина застосовує гумовий килим або діелектричні калоші.