Тема 4. Причини та умови злочинності План

1. Методологічна база вивчення причин та умов злочинності.

2. Поняття причинності. Причинний зв'язок.

3. Класифікація причин та умов злочин­ності, кримінологічне значення їх виявлення.

Терміни та поняття:

Причинність; причинно-наслідковий зв'язок; причини злочинності; умови злочинності; класифікація причин і умов злочинності, система причин і умов злочинності; детермінація; детермінанти злочинності; статистичний зв'язок, зв'язок станів.

1. Причинне пояснення соціально негативних явищ перед­бачає багаторівневий підхід. Щодо злочинності такими рівнями є: суспільство, соціальна група, індивід. Відповідно, й наукове обґрунтування поділяється на філософський, соціологічний і психологічний рівні.

На філософському рівні формується загальна концепція причин і умов, які породжують соціальні відхилення в су­спільстві.

Соціологічний рівень досліджує причини злочинів, передбачає вивчення більш конкретних зв'язків і відносин, які існують у сучасному суспільстві. У них проявляються за­гальні закономірності історичного розвитку та притаманні їм суперечності, на які впливають перешкоди та недоліки.

На психологічному рівні створюється той морально-психологічний стрижень, на якому ґрунтується чи правомірна, чи злочинна поведінка. Причина й наслідок поєднані між собою об'єктивним і закономірним зв'язком. Однак характер цього зв'язку може бути різним. Він визначається як природою власне явищ, так і особливостями об'єктивних законів, які діють у цій сфері життя.

Отже, в кримінологічній літературі існує чотири підходи до визначення причинно-наслідкового зв'язку:

1. «кондиціоналістський» (умовний);

2. традиційний;

3. традиційно-діалектичний;

4. інтеракціоналістський.

Усі вони внутрішньо логічно пов'язані, виконують специ­фічну роль у пізнанні, а тому необхідні кожний для свого рівня дослідження.

2. У сучасній юридичній літературі існують різні поняття, що відображають зміст причинно-наслідкового комплексу: детермінація, причини й умови, фактори злочинності. Причинність є однією з форм детермінації.

Причинність – генетичний зв'язок між окремими станами видів і форм матерії у процесах її руху й розвитку. Сутністю причинності є породження причиною наслідку. Причинність завжди має об'єктивний характер.

Однією з найчастіше використовуваних у кримінології категорій є поняття «причини». Причина злочинності – це соціально-психологічні об­ставини, що безпосередньо породжують і відтворюють зло­чинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.

Отже, якщо причини злочинності – це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності – це явища, котрі без­посередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існу­ванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності.

Детермінація – найбільш загальна категорія, що характеризує залежність одних явищ, процесів і станів від інших, свідчить про зв'язок між речами та явищами.

Відповідно: детермінант – визначальний, зумовлювальний, детермінувати – визначати, зумовлювати, детермінація – процес визначення, зумовлення.

Процес детермінації злочинності є складною взаємодією різних форм зв'язків:

• функціональних;

- статистичних;

• зв'язків стану;

• причинних тощо.

Функціональна залежність показує об'єктивну відповід­ність, зіставленість і зміну двох факторів (наприклад, збільшення безробіття в регіоні одночасно породжує і зростання кількості крадіжок з метою задоволення необхідних потреб, і зниження купівельного попиту. Однак, таке зниження купівельного попиту та зростання крадіжок пов'язані між собою не на­стільки, що одне з цих явищ породжує інше. Зв'язок тут не при­чинний, а функціональний, тому що обидва ці явища походять від безробіття).

Статистичний зв'язок полягає в зміні характеру розподілу одного фактора залежно від зміни іншого (наприклад, збільшення кількості злочинів зі збільшенням кількості населення).

Окремий випадок статистичного зв'язку – кореляційна за­лежність. При цьому за основу береться середнє значення фактора, явища.

Якщо виявляється, що розподіл одного явища прямо про­порційний розподілові іншого, кореляція має більш тісний характер, коли ж навпаки, то говорять, що зв'язок між цими двома явищами малоймовірний. Коефіцієнт кореляції має значення від 0 до 1, і чим він ближчий до 1, тим сильніший зв'язок між явищами.

Зв'язок станів характеризується тим, що один стан якогось явища в певний момент при конкретних умовах завжди визначає стан цього явища в інший момент. Зв'язок стану ви­значається як відношення різних станів однієї і тієї ж речі, си­стеми, цілого. У кримінології такий зв'язок можна прослідку­вати між станом, структурою та динамікою злочинності. Зміна стану одного з них веде до зміни іншого.

Приміром, злочинність, у якій висока питома вага неповно­літніх, за умови низької ефективності боротьби з нею здатна надалі визначати такий стан злочинності, в якій через 5-10 років буде висока питома вага рецидивної, а в останньої – значна питома вага неодноразово засуджених осіб молодого віку.

Передумовою правильного вирішення проблеми при­чинності в кримінології є розуміння причинного зв'язку як об'єктивної категорії, що відображає реальні процеси взаємо­дії явищ дійсності.

Причинний зв'язок не просто характеризує послідовність і регулярність подій, а відображає їхній закономірний характер.

Причинний зв'язок має предметний зміст, який визначається системою зв'язків і відносин, які й характеризують специфічну форму його прояву. Кожній сфері відносин відповідають свої особливі закономірні зв'язки, специфічні форми детермінації.

Існує три основні закони причинно-наслідкового зв'язку:

1. рівність причини та наслідку;

2. однозначність їхніх складових елементів;

3. однопорядковість зв'язку між ними.

Вимога рівності означає, що дія старого, негативного в матеріаль­них відносинах завдає нашому суспільству соціальної шкоди.

Вимога однозначності (ізоморфізму) говорить про певну однозначність, оскільки старе, негативне, відстале в царині соціаль­них відносин є протилежністю соціальних суперечностей су­спільства.

Вимога однопорядковості проявляється в тому, що на­явність протидії старого, негативного новому, передовому неминуче породжує правопорушення.

Причинний зв'язок характеризується кількома ознаками, в сукупності притаманних тільки цьому виду взаємозв'язку явищ. Як різновид закономірного зв'язку, причинність має такі ознаки: загальність, незворотність, просторова та часова неперервність.

Слід зазначити, що подібні причини при подібних умовах завжди породжують подібні наслідки, а також те, що причина й умова постійно міняються місцями.

Складність, багатозначність процесів детермінації та непро­стий характер виявлення причинних залежностей створює певні труднощі щодо виявлення причинних зв'язків. Тож, дуже часто використовують термін «фактор злочинності», під яким слід розуміти причину, рушійну силу будь-якого процесу, що визначає його характер або певні риси.

3. У кримінологічній літературі класифікація причин й умов злочинності здійснюється за декількома критеріями:

- за природою;

- за рівнем функціонування;

- за змістом і способом дії;

- за джерелами.

За природою причини й умови поділяються на:

- об'єктивні;

- суб'єктивні.

Об'єктивні фактори існують незалежно від волі людини. До них належать: стан екології, економіки, соціальний лад, спадковість, клімат та ін. Що стосується злочинності загалом, як об'єктивні її причини постають конкретні суперечності су­спільного буття, економічних і соціальних відносин людей.

Об'єктивні умови – це недоліки організаційного й технічного порядку, що підтримують, пожвавлюють дію суб'єктивних і об'єктивних причин злочинності.

Суб'єктивні фактори охоплюють все особистісне, що залежить від волі людини: свідомість, звички, нахили, ціннісні орієнтири, мораль, право, політичні погляди, традиції та ін. А. Зелінський вважає, що до суб'єктивної детермінанти поведінки обов'язково належать також не свідомі елементи психіки людини, її психічне здоров'я, а спадкові особливості. До суб'єктивних причин від­носяться елементи соціальної психології, що суперечать моралі та проявляються у викривлених потребах, інтересах, установках, меті, які призводять до скоєння злочинів.

Суб'єктивні умови – це демографічні та соціально-психологічні особливості населення.

За рівнем функціонування виділяють причини й умови:

• загальні для всієї злочинності;

• особливі для різних видів злочинів (за їх кримінально-правовою характеристикою, за колом осіб, що їх скоїли та ін.);

-поодинокі для певних злочинів. За змістом і способом дії:

а) загальні причини й умови ті, що впливають на всю зло­чинність, тобто стосуються всіх процедур у злочинності: зрос­тання, скорочення, структурних змін тощо. Вони можуть бути:

-економічними;

• ідеологічними;

• організаційними;

• правовими тощо;

б) особливі криміногенні обставини:

• причини та умови конкретних видів злочинів за об'єктом зазіхання можуть об'єднуватись у великі групи – причини й умови корисливих, насильницьких, посадових злочинів тощо;

• причини та умови умисних і необережних злочинів;

• причини й умови первинної та рецидивної злочинності;

• причини й умови злочинності неповнолітніх, що мають специфічний характер, беручи до уваги психофізіологічні особ­ливості цієї категорії злочинців тощо;

в) причини й умови конкретних поодиноких злочинних дій різноманітні. Лише частина з них може розглядатись як типові й такі, що підлягають певній систематизації. Незважаючи на це, хоч і умовно, вони можуть бути розмежовані на декілька груп:

• причини й умови, пов'язані з матеріальним станом і умова­ми життя осіб, які скоїли злочин;

• пов’язані з моральним формуванням особи, з особливо­стями соматичного та психічного стану;

-причини й умови, що випливають з певної життєвої ситуації та поведінки потерпілого.

За джерелами причини й умови бувають:

• внутрішні – суперечності, що притаманні певному су­спільству,

• зовнішні – негативний уплив з боку інших (наприклад, порнографія, наркотики, насильство, що заполонили екрани наших телевізорів і кінотеатрів, які прийшли із Заходу).

У кримінологічній літературі застосовують також інші основи для класифікації причин і умов злочинності. Так, деякі кримінологи виділяють головні та другорядні причини (першого та другого порядку), ближні й віддалені, обставини, фактори, детермінанти.