3. Утилітарні та естетичні властивості виробів

Немає необхідності всю промислову продукцію відносити до сфери дизайну і застосовувати метод художнього конструювання. Окремі стандарти в техніці як елементи системи і багато утилітарно-технічних виробів (автоматизовані системи, вузли механізмів, гайки, болти, цвяхи) виконують тільки робочу функцію на виробництві й в експлуатації. Тут важливі конструктивно-технічні й економічні показники, індустріальність виготовлення, якість конструкцій і матеріалів, трудові витрати й інші утилітарні властивості виробу. Якщо ж стандарти промислових виробів безпосередньо обслуговують людини, то до них, крім утилітарно-функціональних вимог, пред'являються ідейно-естетичі і соціально-утилітарні вимоги. Цим виробам притаманна художня виразність і образ.

Таким чином, до одних стандартних виробів пред'являються вимоги тільки утилітарно-функціональні, а до інших ще і естетичні.

Для наочності розглянемо один експеримент про питому вагу утилітарних і естетичних якостей (користі і краси) п'ятнадцяти різних стандартних виробів.

У приведеному експерименті брало участь 20 чоловік — інженери, архітектори і художники, конструктори, що проводять експертизу і ведуть розробку проектів виробів культурно-побутового призначення.

Усю продукцію, виготовлену людиною, можна класифікувати з обліком її утилітарно-функціональних, конструктивно-технічних, економічних, соціальних і ідейно-естетичних якостей.

Визначення утилітарних і естетичних якостей шляхом коефіцієнтів вагомості,— це тільки один зі способів оцінки. Існують і інші методи кількісної оцінки естетичного рівня виробів, що викладені в спеціальній літературі.

4. Модуль, стандарт, система – естетика.

За допомогою стандарту можна гармонізувати структуру дизайн-об'єкта, тому що можна привести до єдиного знаменника візуальну форму, ввести пов'язані між собою елементи форми, а якщо форма складається з роздроблених ел-ів, це призводить до погіршення рівня об'єкта.

Серед кібернетиків намітилося дві протилежні течії. Одні вважають, що кожен елемент системи повинен з самого початку виконувати строго певні функції. Тут передбачається чітка, заздалегідь продумана програма дій. Інші виходять з прямо протилежної точки зору. Вони вважають, що необхідно відмовитися від суворої визначеності в конструкції машин. Необхідно відмовитися від строгого поділу праці між машинами. Система повинна складатися з дуже великого числа нехай навіть ненадійних елементів, з невизначеними спочатку функціями.

Існує модуль, якому повинні відповідати всі розміри виробів. Величина виробів повинна бути кратною модулю. В результаті, ми отримуємо ряди, кілька схожі на перший і другий наші ряди. Стосовно до модульної системи в першому випадку модуль буде дорівнює 1, у другому - 5. Інакше кажучи, модульна система вимагає строго впорядкованих рядів. Однак архітектор Георгій Борисовський довів, що безладний ряд цифр в модульній системі може бути краще, ніж наведений в строгий порядок. Тут простежується аналогія з цифровим рядом, що позначає рахунок монет.

Однак безлад повинен бути сусідами з порядком, інакше він порушує гармонію. Ось приклад. Цегляна стіна сама по собі не відрізняється особливими естетичними достоїнствами. Але існує так звана «дика кладка», яка цікава сама по собі. У ній є якась своєрідна краса. Так, стіни і башти Соловецького монастиря складені з величезних каменів самої невизначеною і безладної форми. Незважаючи на всю видиму невпорядкованість, вона дуже гармонійна. Однак тут немає повного безладу. При всій своїй безладності, кам'яна кладка підпорядковується певної закономірності. Вона всюди має однакову товщину, в ній чітко простежуються горизонтальні раді і т.д. Це елементи порядку. Тут єдність порядку і безладу. Варто порушити цю гармонію, і безлад може знищити порядок.

Порядок і безлад повинні скласти одну пару. І не просто пару, а пару гармонійну, скласти єдність. У цьому специфіка архітектури, дизайну і мистецтва взагалі. Цьому повинні підкорятися і стандарти в дизайні.