Паракератоз рубця

Паракератоз рубця (Parakeratosis ruminis) – хвороба, яка характеризується запаленням і ущільненням сосочків рубця внаслідок надмірних нашарувань кератизованих лускатих епітеліальних клітин з наступним злущенням їх і утворенням дефектів (ерозій, виразок) на слизовій оболонці рубця. Хвороба реєструється у великої рогатої худоби й овець при інтенсивній відгодівлі в господарствах з промисловою технологією. Паракератоз здебільшого є наслідком хронічного румініту.

Етіологія. Основною причиною виникнення паракератозу рубця є довготривалий одноманітний концентратний тип годівлі при нестачі в раціоні грубих (сіно, солома) і соковитих кормів а також мікроелементів (особливо цинку, міді) і вітаміну А. Ця патологія зустрічається здебільшого у господарствах, де в структурі раціонів тварин використовуються концентрати у дрібнорозмеленому (борошно) чи гранульованому вигляді. Грубий корм, що входить до складу гранульованого, також дрібнорозмелений (частинки величиною до 2 см). Виникненню паракератозу рубця сприяє дія на організм стрес-факторів і відсутність моціону, а також раннє переведення молодняку з молочної годівлі на замінники молока.

Патогенез. Подібний до патогенезу хронічного молочнокислого ацидозу рубця (румініту). Довготривале згодовування великої кількості концентратів при дефіциті в раціоні грубих, соковитих кормів, мікроелементів (цинку) і вітаміну А сприяє інтенсивному збільшенню у вмісті рубця молочної кислоти, що обумовлює зменшення його рН, порушення моторної функції передшлунків, мікробіологічних процесів травлення в рубці і нагромадження гістаміну в рубці і крові, що стає причиною виникнення запалення, гіперкератозу і паракератозу його слизової оболонки. Гіперкератоз і паракератоз сосочків рубця обумовлений ще й тим, що дрібнорозмелені концентрати при гіпотонії передшлунків нагромаджуються товстим шаром на слизовій оболонці рубця, піддаються фізико-хімічним змінам, постійно подразнюють слизову, що призводить до утворення кератизованих лускатих клітин епітелію. Це веде до утворення ерозій і виразок на слизовій оболонці, через які проникає в кров і лімфу гнильна мікрофлора, що заноситься в печінку й інші внутрішні органи, спричиняючи розвиток абсцесів. Паракератоз частіше виникає на слизовій оболонці переднього вентрального мішка рубця.

Симптоми. У хворої тварини відмічають загальну слабкість, спотворений смак, зменшення або відсутність апетиту, відставання в рості і розвитку (зниження середньодобового приросту маси тіла), а пізніше – схуднення і виснаження. Виникає стійка гіпотонія й атонія передшлунків, діарея, з’являються ознаки дегідратації організму. Тварини постійно скрегочуть зубами. При пальпації в ділянці лівої пахвини виявляють болісність. Внаслідок дегідратації організму відмічають олігурію, зниження кров’яного тиску, тахікардію, підвищення показників гематокриту. Температура тіла залишається в межах норми, а з розвитком септичних процесів і абсцесів у печінці та інших внутрішніх органах вона підвищується. В міру посилення патологічного процесу клінічні ознаки стають більш виразними і постійними. У вмісті рубця відмічають підвищену концентрацію молочної кислоти і зниження величини рН. При дослідженні крові і сечі реєструють такі самі зміни, як при румініті.

Перебіг хвороби хронічний.

Діагноз визначають на підставі анамнезу, клінічних ознак і лабораторних досліджень вмісту рубця, крові та сечі.

Прогноз. Здебільшого несприятливий. При ранній діагностиці і своєчасному лікуванні – обережний.

Лікування. Подібне до описаного при румініті. Принцип його полягає в тому, щоб замінити раціон, нейтралізувати кислотність у рубці, відновити рубцеве травлення і кислотно-лужну рівновагу в організмі, застосувати симптоматичну терапію. З цією метою зменшують давання концентратів і вводять до раціону сіно й соковиті корми високої якості, балансують його за поживними і біологічно активними (вітамін А, цинк, мідь) речовинами. Можна застосовувати дріжджі в дозі 400 – 500 г на 1 л води один раз на день, вітаміни В₁, В₂, ретинол і мінеральні речовини (солі цинку і міді).

Для відновлення рубцевого травлення хворим тваринам вводять через зонд свіжий рубцевий вміст від здорових тварин у кількості 1 – 3 л один чи два рази на день. Призначають також симптоматичне лікування. Якщо лікування протягом 8 – 10 днів не дало позитивних результатів, тварину вибраковують, оскільки прогноз у цьому випадку несприятливий.

Профілактика. У структурі раціону великої рогатої худоби і овець, які знаходяться на відгодівлі, концентрати за енергією мають бути збалансовані з грубими і соковитими кормами. Мінеральні речовини і вітаміни дають згідно з існуючими нормами. Не рекомендується згодовувати жуйним у великій кількості дрібнорозмелені і гранульовані концентрати при нестачі грубих і соковитих кормів. У спеціалізованих господарствах і комплексах з відгодівлі жуйних з профілактичною метою рекомендується вводити до раціону премікси, що містять вітаміни (А, D₃, В₁) та мінеральні речовини (міді та цинку сульфат), а також дріжджі і дріжджований корм.