Розширення стравоходу

Розширення стравоходу (Dilatatio oesophagi) характеризується розширенням отвору стравоходу зі стійким порушенням його функції. Виділяють дві форми розширення: ектазію і дивертикул. Ектазія (Ectasia oesophagi) – рівномірне розширення отвору окремої частини стравоходу в поперечому напрямку. Дивертикул (Diverticulum oesophagi) – однобічне випинання стінок стравоходу в окремій його частині.

Захворювання зустрічається дуже рідко. Частіше його реєструють у коней і собак, як виняток – у тварин інших видів. За етіологією буває первинне і вторинне розширення стравоходу.

Етіологія. Первинні (самостійні) ектазії виникають у старих тварин внаслідок загальної слабкості і дистрофії м’язів стравоходу. Вторинні ектазії реєструють при стенозах і довготривалому закупоренні стравоходу. Вони локалізуються в основному у передній або шийній частині стравоходу.

Дивертикули утворюються внаслідок розтягування стінки стравоходу пухлиною або лімфатичним вузлом, які зрощуються зі стравоходом (тракційний дивертикул). Вони здебільшого знаходяться у середній третині стравоходу і мають вигляд лійкоподібного випинання.

Дивертикул може виникати внаслідок тиску з середини й утворення грижового випинання слизової оболонки стравоходу у просвіт між його розсунутими чи розірваними м’язовими волокнами (пульсаційний дивертикул або стравохідна грижа). Він являє собою грижовий мішок або трубку, розміщену паралельно до стравоходу, які зв’язані з ним отвором. Під час годівлі в цей дивертикул потрапляють не тільки корми, але й рідина, що розтягує його іноді до великого об’єму, внаслідок чого стискується стравохід і порушується його функція.

Патогенез. Стінка стравоходу при ектазії чи внаслідок утворення дивертикулів потоншується (атрофія) і в результаті запалення зростається з органами, які межують з ним. Тварини внаслідок зменшення апетиту худнуть, знижується їхня продуктивність.

Симптоми. На початку утворення ектазій розлади щодо переміщення кормових мас спостерігаються тільки при поїданні грубих кормів, м’які і рідкі корми не викликають будь-яких порушень. Через деякий час, по мірі заповнення грубим кормом розширеної частини стравоходу, виникає його непрохідність, що призводить до неспокою тварини. Вона відмовляється від корму, робить часті “пусті” ковтальні рухи. Якщо розширення локалізується у шийній частині стравоходу, то в лівому яремному жолобі можна спостерігати випинання тістуватої консистенції, яке після годівлі збільшується і стає твердим.

При “пустих” ковтальних рухах або за допомогою масажу вдається звільнити розширений стравохід від нагромадження у ньому кормових мас; частина із них переміщується у шлунок, а частина  може викидатися через ніс у вигляді суміші з тягучою слиною і слизом. Після цього припухлість зменшується або повністю зникає. Нагромадження кормових мас у дивертикулі викликає антиперистальтичні скорочення м’язів стравоходу – це призводить до видалення їх через носову порожнину, що може стати причиною аспіраційної пневмонії.

З розвитком патологічного процесу у стравоході розлади прийому корму і його переміщення по стравоходу посилюються і з’являються, навіть, при згодовуванні м’яких і рідких кормів. Внаслідок постійного тиску кормових мас, які скупчуються у розширеній частині стравоходу, на сусідні органи (трахею, бронхи, сонні артерії, вени, стовбури вагуса) з’являються інспіраторна задишка, розлади кровообігу, які зникають після видалення кормових мас.

Перебіг і прогноз. Розширення стравоходу розвивається повільно. Розлади переміщення кормових мас посилюються по мірі послаблення скорочувальної функції м’язів і зменшення отвору стравоходу. Внаслідок розвитку непрохідності виникає атрофія слизової оболонки і м’язів, що може призвести до розриву стінки стравоходу і розвитку септичних явищ. Викиди кормових мас через ніс при антиперистальтиці стравоходу можуть стати причиною пневмонії. Довготривалі розлади прийому корму, а інколи і води, приводять до зниження і втрати продуктивності та вгодованості аж до виснаження і загибелі тварин. Тому прогноз при розширенні стравоходу від обережного до несприятливого.

Діагноз. Визначають хворобу на підставі анамнезу, клінічних ознак, результатів зондування і рентгеноскопії (у дрібних тварин  з використанням контрастної маси). Слід диференціювати від інших хвороб стравоходу.

Лікування. Цінним тваринам до раціону вводять зелений корм, м’яке сіно, подрібнене і запарене зерно, бовтанки із борошна і висівок. Регулюють режим годівлі. Дивертикул шийної частини стравоходу видаляють оперативним шляхом, але після операції може утворюватися рубець, який призводить до стійкого стенозу стравоходу. При ектазіях шийної частини рекомендують бандажі на ділянку розширення або бужування стравоходу зондами різного діаметра. Малоцінних тварин слід вибраковувати.