Параліч стравоходу

Параліч стравоходу (Paralysis оesophagi) характеризується втратою скорочувальної функції м’язів стравоходу з повним порушенням його прохідності. У тварин як самостійне захворювання зустрічається дуже рідко. За походженням буває первинним і вторинним.

Етіологія. Первинний параліч стравоходу виникає при травмах, запаленнях та операціях в ділянці стравоходу, гортані, глотки, а також при паралічі глотки (периферичний параліч). Найчастіше параліч стравоходу виникає як вторинне захворювання при розвитку патологічних процесів у довгастому мозку, при менінгоенцефаліті, сказі та інших інфекційних хворобах, а також при отруєнні ботулінотоксинами (центральний параліч).

Патогенез. При довготривалому паралічі стравоходу внаслідок непрохідності корму і води порушується живлення й обмін речовин, що призводить до втрати продуктивності, швидкого зниження вгодованості, зневоднення та інтоксикації організму. В місцях нагромадження кормових мас слизова оболонка стравоходу має дефекти (виразки та ерозії) й атрофована.

Симптоми. При периферичному паралічі стравоходу пережовування і ковтання корму зберігається. Переповнений кормовими масами стравохід випинання у лівому яремному жолобі у вигляді довгого циліндричного тіла, безболісного при пальпації. Коли весь стравохід заповнюється кормовими масами, прийом корму припиняється, оскільки ковтання стає неможливим. При цьому спостерігається регургітація, можливий розрив стравоходу.

При центральному паралічі порушується ковтання і переміщення кормових мас по стравоходу, внаслідок чого останній буває порожнім або містить невелику кількість кормових мас. Зондування стравоходу проводиться настільки легко, що складається враження провалювання зонда.

Діагноз визначається на підставі анамнезу, клінічних ознак, зондування і рентгеноскопічних досліджень. Периферичний параліч стравоходу слід диференціювати від розширення і стенозу його. Центральний параліч стравоходу супроводжується відповідним симптомокомплексом основної хвороби.

Перебіг і прогноз. Локальний периферичний параліч стравоходу часто закінчується видужуванням через 10 – 20 днів. Прогноз від сприятливого до обережного. Комбінований параліч глотки і стравоходу перебігає значно довше і закінчується виснаженням або аспіраційною пневмонією. Прогноз від обережного до несприятливого.

Параліч глотки і стравоходу при сказі закінчується летально, а при енцефаломієліті у коней можливе видужання і відновлення акту ковтання.

Лікування. Тварині згодовують рідкий і соковитий корм. Кормові маси, які застряли у стравоході, видаляють за допомогою масажу ділянки яремного жолоба, введення у стравохід невеликої кількості води і зондування. Потім призначають на 1 – 2 дні голодну дієту. Застосовують засоби, що підвищують збудливість нервової системи (фарадизація, електровібрація та медикаментозні препарати). Холодну воду дають без обмеження.

Звуження стравоходу

Звуження стравоходу (Stenosis oesophagi) – зменшення діаметра отвору стравоходу. Зустрічається дуже рідко. За походженням звуження стравоходу буває функціональним, компресійним і обтураційним.

Етіологія. Причиною функціонального звуження стравоходу є спазми м’язів його кардіальної частини. Компресійне звуження стравоходу виникає при стискуванні його сусідніми органами: у великої рогатої худоби і собак збільшеними середостінними і перибронхіальними лімфовузлами при туберкульозі, а також пухлиною, збільшеною печінкою в його черевній порожнині тощо. Обтураційне звуження буває внаслідок потовщення слизової оболонки, абсцесів, пухлин у стінці стравоходу, наявності сторонніх тіл або дивертикулу стравоходу.

Патогенез. Залежно від причини, звуження стравоходу може бути різного ступеня, що істотно впливає на прохідність кормових мас. У місцях застрявання кормових мас у стравоході виникає набряк, можливе запалення слизової оболонки. Все це може приводити до втрати апетиту, виснаження і зниження продуктивності тварини, вторинного розширення стравоходу.

Симптоми хвороби залежать від походження та ступеня стенозу, властивостей корму та скорочувальної здатності м’язів стравоходу. Симптоми функціонального звуження стравоходу з’являються раптово, а при компресійному чи обтураційному стенозі – поступово. Основною причиною є розлади ковтання, ступінь яких визначається розміром звуження стравоходу.

На початку апетит зберігається, тварина пережовує корм і вільно його ковтає. Більш об’ємні кормові клубки, недостатньо пережовані і зволожені слиною, зупиняються перед звуженням стравоходу, спричиняючи його періодичне закупорення, що призводить до деякого неспокою тварини – вона витягує шию, робить бокові рухи головою, з’являються “пусті” ковтальні рухи. Тривалість нападу буває різною. Іноді ці явища швидко зникають, якщо кормовий клубок проштовхується через звуження або викидається антиперистальтикою стравоходу через рот і ніс. Після цього тварина знову приймає корм і знову виникає напад. Інколи кормові маси скупчуються перед місцем стенозу і спричинюють розширення передньої частини стравоходу, що виявляють оглядом і пальпацією. В подальшому може виникнути вторинне розширення стравоходу внаслідок багаторазового розтягнення стінки передньої частини і гіпертрофії його м’язів.

При компресійному та обтураційному стенозі в міру подальшого звуження отвору стравоходу в ньому затримується не тільки грубий корм, а й м’який, вологий і рідкий. При значних звуженнях стравоходу напади неспокою тварин тривають довго і виражені більшою мірою. Такий стан в подальшому призводить до виснаження тварин.

Місце стенозу і його ступінь визначають зондами різних діаметрів і рентгеноскопією.

Перебіг. Функціональні стенози стравоходу після усунення причини зникають, компресійні та обтураційні – поступово прогресують і перебіг їх тривалий.

Діагноз. Визначають хворобу на підставі анамнезу, клінічних ознак, зондування і рентгеноскопії. Стеноз слід відрізняти від спазмів, розширення і запалення стравоходу.

Прогноз функціонального стенозу – від обережного до сприятливого. Прогресуючі компресійні та обтураційні стенози внаслідок розвитку стійкої непрохідності, гіпертрофії м’язів, можливого розширення, запалення і розриву стравоходу частіше закінчуються виснаженням і загибеллю або вимушеним забоєм тварини. Прогноз – від обережного до несприятливого.

Лікування. Функціональні звуження стравоходу усувають шляхом введення коням і великій рогатій худобі внутрішньовенно 10 %-них розчинів хлоралгідрату в дозі 100 – 150 мл або магнію сульфату – 100 – 120 мл, підшкірно атропіну сульфату (0,02 – 0,05 г), платифіліну бітартрату (0,015 – 0,04 г), теплого укутування, діатермії ділянки верхньошийних симпатичних вузлів, стравоходу. При стриктурах стравоходу у цінних тварин іноді надійні результати одержують при бужуванні за допомогою зондів з поступовим збільшенням їх діаметра. Життя цінних тварин при прогресуючих стенозах стравоходу можна підтримати згодовуванням рідких і м’яких кормів. Малоцінних тварин при наявності у них обтураційного чи компресійного стенозу стравоходу відправляють на вимушений забій.

Профілактика має бути спрямована на дотримання умов годівлі, утримання та експлуатації тварин.