Порушення моторики і функцій передшлунків та сичуга (синдром Гофлюнда)

Захворювання характеризується гіпо- й атонією передшлунків та сичуга, порушенням їх функцій в результаті ураження гілок n.vagus, які іннервують ці органи. Патологія була описана у 1940 році (Hoflund S.). У літературі це захворювання часто описують як “хронічне розширення рубця”, “хронічна тимпанія”, “завал передшлунків”, “парез передшлунків”, “непрохідність передшлунків”, “закупорення сичуга”.

Етіологія. Пошкодження блукаючого нерва може бути спричинене сторонніми тілами у 4 – 6 % корів, хворих на травматичний ретикуліт (Dirksen G.,1981), а також при ураженні гілок n.vagus у ділянці глотки, стравоходу, діафрагми, печінки (абсцеси, актиномікоз, туберкульоз, лейкоз), сичуга (запалення, виразки, зміщення).

Патогенез. До передшлунків і сичуга n.vagus віддає дві гілки: дорсальну, яка іннервує рубець, і вентральну, яка іннервує сітку, книжку і сичуг. Блукаючий нерв гальмує скорочення сфінктерів сітково-книжкового і пілоричного отворів. При ураженні вагуса настає стійке скорочення сфінктерів і звуження отворів (стеноз). Враховуючи ураження окремих гілок блукаючого нерва, Гофлюнд виділив чотири форми функціонального стенозу, серед яких частіше зустрічаються: а) передній функціональний стеноз між сіткою і книжкою зі збереженням моторики рубця та сітки; характеризується переповненням кормовими масами рубця та сітки внаслідок порушення їх евакуації і відсутністю хімусу в книжці й сичузі; б) постійний задній функціональний стеноз, який характеризується стенозом пілоруса, значним розширенням і переповненням вмістом книжки та сичуга. Виникає внаслідок ураження відгалужень вентральної гілки n.vagus, які іннервують пілорус.

Симптоми. При передньому функціональному стенозі у тварин порушується прохідність між сіткою і книжкою. У худоби загальний стан стає пригніченим, прийом корму знижується, жуйка рідка, коротка, худоба худне і знижує продуктивність. Температура тіла у межах фізіологічних коливань або субнормальна. У хворих розвивається брадикардія (30 – 56), однак вагусна брадикардія спостерігається на початку захворювання. Пізніше, коли розвивається інтоксикація внаслідок порушення евакуації кормових мас, частота пульсу може зростати. Кількість дихальних рухів коливається протягом хвороби, виходячи то за нижню, то за верхню межі. Об’єм черева збільшений, особливо з лівого боку. Моторика рубця або незмінена або може послаблюватися чи посилюватися. Рубець переповнений вмістом тістуватої або рідкої консистенції, оскільки в нього постійно надходить слина. При значному розширенні моторна функція рубця майже припиняється. Спостерігається хронічна тимпанія. Виділення калових мас зменшене. Кал містить неперетравлені частинки, його колір від коричнево-зеленого до чорного, консистенція – від пастоподібної до слизової. Інколи калові маси спресовані у сухі кульки або реєструється діарея. Ректальним дослідженням встановлюють збільшений і переповнений рідким вмістом дорсальний мішок рубця.

Задній функціональний стеноз (стеноз пілоруса) спостерігається рідше і може бути ускладненням переднього. У більшості тварин він перебігає гостро. Загальний стан хворих пригнічений, продуктивність різко знижується, спостерігається агалактія. Скорочення рубця нормальні або навіть посилені. Збільшення сичуга спричиняє здування правої краніо-вентральної ділянки черевної порожнини. При пальпації у місці здуття промацується твердий вміст сичуга, що є наслідком нагромадження в ньому кормових мас.

Патолого-анатомічні зміни. При розтині трупів встановлюють травматичний ретикулоперитоніт або новоутворення у ділянці передшлунків і сичуга, закупорення пілоруса каменями, безоарами чи іншими сторонніми тілами. При передньому функціональному стенозі рубець і сітка збільшені та заповнені пінявим вмістом, книжка і сичуг малих розмірів, порожні; при задньому – книжка і сичуг переповнені спресованим сухим вмістом.

Діагноз. Враховують основні симптоми хвороби, встановлюють різновидність функціонального стенозу. Для підтвердження ознак синдрому Гофлюнда хворій тварині вводять підшкірно 3 – 4 мл 1 %-ного розчину атропіну сульфату, який усуває вагусну брадикардію. Частоту серцевих скорочень підраховують перед ін’єкцією, через 5, 10 і 15 хвилин після неї. Якщо кількість серцевих поштовхів зростає за 15 хв більш ніж на 16 %, то це є ознакою пошкодження блукаючого нерва, якщо частота не збільшується, то брадикардія є іншого походження.

Із спеціальних методів діагностики застосовують ультразвукові дослідження і пробну лапаротомію, які дають змогу встановити порушення моторики, збільшення і переповнення кормовими масами сітки та рубця, зменшення і відсутність вмісту у книжці та сичузі (передній функціональний стеноз), переповнення вмістом книжки і сичуга (задній функціональний стеноз), наявність абсцесів, новоутворень чи інших патологічних процесів у ділянці сітки, книжки, сичуга, печінки.

Порушення моторики і функцій передшлунків та сичуга внаслідок ураження n.vagus слід відрізняти від хронічної тимпанії, закупорення книжки, зміщення сичуга вліво або вправо, завороту кишечнику, здуття сліпої кишки. Диференціальною ознакою тимпанії є скупчення газів, що виявляється пальпацією і перкусією; переповнення рубця характеризується щільною консистенцією його вмісту, тоді як при Гофлюнда синдромі у рубці скупчується рідкий вміст. При закупорення книжки встановлюють її болісність та відсутність шумів тертя листочків. На місці зміщення сичуга вислуховуються металеві звуки при перкусії та аускультації і звуки хлюпання при поштовховій пальпації та аускультації.

Перебіг і прогноз. При передньому функціональному стенозі прогноз сумнівний, лікування дає лише часткове відновлення функції шлунково-кишкового каналу, тому тварин направляють на вимушений забій. Постійний задній функціональний стеноз перебігає від кількох днів до тижня і закінчується смертю.

Лікування неефективне. За необхідності усувають причину ураження n.vagus (стороннє тіло, абсцес, новоутворення), виготовляють підмостки під грудні кінцівки для підняття передньої частини тулуба, ставлять фістулу на стінку рубця, дають препарати, які поліпшують перистальтику і травлення у шлунково-кишковому каналі.

Профілактують травматичний ретикуліт, патологію внутрішніх органів, при яких може виникати ураження n.vagus.