Лабораторно-діагностичне обладнання

Для проведення вимірювань вмісту шкідливих речовин у ВГ двигунів з іскровим запалюванням використовується газоаналізатор Инфракар М (рис. 1).

Газоаналізатор Инфракар М призначений для вимірювання об'ємної частки оксиду вуглецю СО, вуглеводнів C_mH_n, діоксиду вуглецю СО₂, кисню О₂ у ВГ. У газоаналізаторі є канал для вимірювання частоти обертання колінчастого вала двигуна, та здійснюється розрахунок коефіцієнта надлишку повітря λ.

Тахометр призначений для вимірювання та відображення в цифровому вигляді частоти обертання колінчастого вала 2-х, 4-х, 6 і 8 циліндрових чотиритактних двигунів внутрішнього згоряння, з безконтактною і контактною системою запалення з високовольтним розподілом.

Рисунок 1 – Вид панелі газоаналізатора Инфракар М:

насос – вмикання або вимикання насоса газоаналізатора; <0> – автоматичне налаштування нулів на всіх каналах (крім О₂); печать – друк вимірювальних величин; цил – введення в прилад числа циліндрів двигуна автомобіля; * – регулювання яркості індикаторів приладу

Для проведення вимірювань димності ВГ дизелів використовується димомір SSM 2000 (рис. 2).

Рисунок 2 – Димомір SSM 2000

Димомір складається з блока ручного управління, блока оптичного датчика з пробником димності, п'єзоелектричного датчика частоти обертання і датчика температури масла, а також з'єднувального і мережевого кабелів. Русифіковане програмне забезпечення забезпечує простоту проведення вимірювань. Вимірює коефіцієнт густини диму, оберти двигуна, температуру масла. Результати вимірювань відображаються на блоці ручного управління.

Методика виконання роботи

Послідовність проведення вимірювання для двигунів з іскровим запалюванням

Зовнішнім оглядом необхідно перевірити комплектність, задовільність стану і від­сутність нещільностей у з'єднаннях випускної системи автомобіля, системи нейтралізації відпра­цьованих газів (за наявності) та інших пристроїв, які передбачені конструкцією автомобіля і при­значені для зменшення викидів забруднювальних речовин. Випускна система не повинна мати прогарів і механічних пробоїн.

За наявності бортової системи діагностування необхідно переконатися, що діагностич­ний індикатор не сигналізує про несправну роботу двигуна і його систем.

Перед вимірюванням двигун має бути прогрітим так, щоб температура охолоджувальної рідини чи моторної оливи була в межах діапазону робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника.

Вимірювати необхідно в такій послідовності:

- встановити важіль перемикання передач (вибирач швидкості для автомобілів з автоматич­ною коробкою передач) у нейтральне положення;

- загальмувати автомобіль стоянковим гальмом;

- зупинити двигун (якщо він працював);

- підкласти під колеса автомобіля упорні колодки;

- відкрити капот моторного відсіку;

- під'єднати тахометр та пристрій для вимірювання температури моторної оливи;

- занурити пробовідбиральний зонд газоаналізатора у випускну трубу автомобіля на глиби­ну не менше ніж 300 мм від зрізу (у разі косого зрізу заміряють від короткої кромки зрізу);

- запустити двигун;

- збільшити частоту обертання вала двигуна до n_підв і витримати цей режим протягом не мен­ше ніж 30 с (у разі випробовування автомобіля з нейтралізатором необхідно витримати цей ре­жим протягом 2 – 3 хв за температури атмосферного повітря вище ніж 0 °С та протягом 3 – 5 хв за температури нижче ніж 0 °С);

- встановити мінімальну частоту обертання вала двигуна і після стабілізування показів га­зоаналізатора, але не пізніше ніж через 60 с, виміряти вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів;

- встановити підвищену частоту обертання вала двигуна n_підв і після стабілізування показів газоаналізатора, але не пізніше ніж через 60 с, виміряти вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів.

Якщо автомобіль має декілька випускних труб, то вимірювання необхідно проводити в кожній з них окремо. За результат вимірювання беруть більший із одержаних результатів вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у кожній із випускних труб.

Вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, не обладна­них нейтралізаторами, не повинен перевищувати межі, наведені у таблиці 1.

Таблиця 1 – Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, не обладнаних нейтралізаторами

Паливо, на якому працює двигун	Частота обертання	Оксид вуглецю, об'ємна частка, %	Вуглеводні, об'ємна частка, млн-1, для двигунів з числом циліндрів
			до 4 включно	більше ніж 4
Бензин	nмін nпідв	3,5* 2,0	1200 600	2500 1000
Газ природний	nмін nпідв	1,5 1,0	600 300	1800 600
Газ нафтовий зріджений	nмін nпідв	3,5 1,5	1200 600	2500 1000
* Для автомобілів, уперше зареєстрованих до 1 жовтня 1986 р, допустимий вміст оксиду вуглецю становить 4,5 %.

Вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, які обладнані нейтралізаторами, не повинен перевищувати межі, наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 – Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, обладнаних нейтралізаторами

Частота обертання	Автомобілі з окиснювальними нейтралізаторами		Автомобілі з трикомпонентними нейтралізаторами
	Оксид вуглецю, об'ємна частка, %	Вуглеводні, об'ємна частка, млн-1	Оксид вуглецю, об'ємна частка, %	Вуглеводні, об'ємна частка, млн-1
nмін nпідв	1,0 0,6	600 300	0,5 0,3	100 100

Автомобілі, які можуть працювати як на бензині, так і на газовому паливі (причому одна із систем живлення двигуна є основною, друга — резервною), перевіряють лише за роботи на основному паливі.

Послідовність проведення вимірювання димності для дизелів

Зовнішнім оглядом необхідно перевірити комплектність, задовільність стану, відсутність прогарів і механічних пробоїн випускної системи автомобіля та відсутність нещільностей у з'єднан­нях, які призводять до витоку відпрацьованих газів.

Перед вимірюванням димності двигун має бути прогрітий так, щоб температура охолоджуючої рідини чи моторної оливи була в межах діапазону робочих температур за рекомендаціями підприємства-виробника.

Контролюють температурний режим двигуна за штатними приладами автомобіля або задопомогою додаткових засобів вимірювальної техніки.

Перед вимірюванням димності необхідно:

- встановити важіль перемикання передач (вибирач швидкості для автомобілів з автоматич­ною коробкою передач) у нейтральне положення;

- загальмувати автомобіль стоянковим гальмом;

- зупинити двигун (якщо він працював);

- підкласти під колеса автомобіля упорні колодки;

- відкрити капот моторного відсіку;

- під'єднати пристрій для вимірювання температури моторної оливи;

- під'єднати пробовідбиральну магістраль димоміра до випускної системи автомобіля;

- перевірити нульове положення стрілки (цифрового чи іншого пристрою, що реєструє резуль­тати вимірювання) димоміра;

- запустити двигун;

- безпосередньо перед випробовуванням у режимі вільного прискорення дизелі з наддувом транспортних засобів категорій М₃ і N₃ та газодизелі мають працювати в режимі холостого ходу з мінімальною частотою обертання колінчастого вала не менше ніж 10 с;

- під час роботи двигуна з мінімальною частотою обертання холостого ходу швидко (швидше, ніж за одну секунду), але без ривків перемістити педаль керування паливоподачею до упору. Таке положення педалі зберігати, доки не буде досягнуто максимальної частоти обертання холостого ходу, яку обмежує регулятор. За показами димоміра визначити максимальну величину показника димності у режимі вільного прискорення за період розгону двигуна;

- педаль керування паливоподачею повернути у положення, що відповідає мінімальній ча­стоті обертання холостого ходу. Таке положення педалі зберігати не довше ніж 15 с (але не менше ніж 10 с для двигунів з наддувом транспортних засобів категорій М3, N3 та газодизелів) до стабілізування мінімальної частоти обертання холостого ходу і показів димоміра;

- цикл вільного прискорення треба повторити без перерв шість разів, для того, щоб очистити (продути) випускну систему двигуна і відразу після цього виконатине менше ніж чотири тестові цикли вільного прискорення до стабілізації виміряних значень показ­ника димності у режимі вільного прискорення;

Димність відпрацьованих газів дизелів, у режимі вільного прискорення не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 3.

Таблиця 3 – Граничне допустимі значення натурального показника поглинання у режимі вільного прискорення для дизелів

Об'єкт випробовування	Гранично допустиме значення натурального показника поглинання, Kдоп, м-1
автомобілі з дизелями: без наддуву з наддувом автомобілі з газодизелями: без наддуву з наддувом	2,5 3,0 1,7 2,0

Результатом вимірювання димності вважають середнє арифметич­не значення натурального показника поглинання в чотирьох останніх циклах вільного прискорення.

Отримані результати вимірювань занести до таблиці 4, 5.

Зробити висновок.