3.2. Недоліки|нестача| функціонування електронного бізнесу та електронної комерції

Недоліки|нестача| розвитку електронного бізнесу:

• Iнтернет може знищити інститут торгових|торгівельний| посередників;

• конкуренція переходить з|із| локального рівня на глобальний;

• проблеми захисту авторських прав;

• правова невизначеність.

Для Iнтернет не розроблено правову базу, яка діяла б у планетарному масштабі.

1. Зниження прихильності споживачів. Оскільки в Iнтернет відсутній персональний контакт, рівень прихильності клієнтів не є|з'являтися,являтися| стабільним.

2. Проблеми ціноутворення. В Iнтернет дуже легко порівнювати ціни, тому вони знижуватимуться, проте|однак| зросте роль додаткових послуг.

3. Питання інформаційної безпеки при роботі в Iнтернет.

4. Питання прозорості. Через засоби|кошт| ідентифікації особи користувача можна здійснювати контроль за людьми, перевіряти їх діяльність (унікальний ідентифікаційний код особи|обличчя,лице| може стати об'єктом загрози|погроза| для людини).

5. Життєздатність. Багато підприємств не мають упевненості в тому, що їх е-бізнес виявиться життєздатним.

6. Неохопленим залишається деякий сегмент населення, що не має доступу до Інтернету.

Контрольні питання

1. Назвіть|накликати| основні переваги електронного бізнесу?

2. Назвіть|накликати| основні недоліки|нестача| електронного бізнесу?

3. Назвіть|накликати| нові можливості|спроможність| електронного бізнесу?

4. Види електронного бізнесу

4.1. Електронна комерція.

4.2. Електронна банківська діяльність (Інтернет-банкинг).

4.3. Електронні брокерські послуги (Інтернет-трейдинг).

4.4. Електронні аукціони.

4.5. Електронна пошта.

4.6. Електронні бюро.

4.7. Електронні страхові послуги.

4.8. Дистанційне навчання.|вчення|

4.1. Електронна комерція

На сьогодні можна виділити наступні|слідуючий| основні форми проведення торгових|торгівельний| операцій через Інтернет [22]:

– електронна комерція;

– електронна банківська діяльність (Інтернет-банкинг);

– електронні брокерські послуги (Інтернет-трейдинг);

– електронні аукціони;

– електронна пошта;

– електронні бюро;

– електронні страхові послуги;

– дистанційне навчання|вчення|.

Приналежність компанії до певного виду е-бізнесу визначається специфікою його діяльності, а не технологією, яка при цьому використовується.

Електронна комерція (е-commerce) – вид електронної комерційної діяльності – продаж, здача в оренду, надання ліцензій, постачання товарів, послуг або інформації і тому подібне з використанням інформаційних комунікаційних технологій. Поняття „е-комерція” ширше, ніж поняття „електрона торгівля” (ЕТ), оскільки воно охоплює всі види електронної і комерційної діяльності. Іншими словами це обмін матеріальних або віртуальних товарів/послуг на гроші (електронні) між об'єктами комерційної діяльності в мережі|сіть| Iнтернет, при чому весь цикл комерційної трансакції або її частина|частка| здійснюється електронним способом.

Електронна комерція може відбуватися|походити| між суб'єктами підприємництва під час виробництва і продажу товарів (бізнес-бізнес), між суб'єктом підприємництва і споживачем, під час продажу і розповсюдження|поширення| товарів (бізнес-споживач), між двома споживачами (споживач-споживач).

4.2. Електронна банківська діяльність (Інтернет-банкинг)

Електронна банківська діяльність (Інтернет-банкинг) – це операції, які здійснюються через комп'ютерні мережі|сіть| (наприклад, в Україні, відома система „Банк-клієнт”), або з використанням спеціальних комп'ютерних мереж|сіть| або з використанням мережі|сіть| Iнтернет.

Електронний банк дозволяє клієнтам отримувати доступ до їх рахунків|лічба| і здійснювати різні фінансові трансакції. Транзакція – елементарна комерційна дія – переказ грошей, підтвердження про їх отримання|здобуття|, надання інформації про котирування певних цінних|коштовний| паперів і тому подібне. Разом з ідентифікатором і реєстраційним ім'ям з метою безпеки використовують списки номерів трансакцій, тобто|цебто| набору одноразових паролів, використовуваних тільки|лише| для однієї банківської операції.

Електронний банк надає клієнтам повне|цілковитий| самообслуговування, споживачі детально можуть проглянути стан своїх рахунків|лічба|, включаючи історію (запис всіх виплат і надходжень|вступ|), здійснювати переказ|переведення,переказ| суми, замовляти чеки, оплачувати рахунки|лічба|. Перші системи, в яких здійснено переказ грошей з|із| рахунку|лічба| на рахунок|лічба| через Інтернет, з'явилися|появилися| у 1995 році. Вже зараз можна говорити про формування у світі цього сектору ринку послуг. Близько 100 великих банків Європи надають послуги Інтернет-банкингу. У США набула поширення система Інтернет-банкингу Citibank Online, кількість користувачів якої на сьогодні понад 2 мільйони чоловік, дозволяє забезпечити проведення розрахунків і контролювати їх учасниками фінансових відносин.

Щоб стати клієнтом віртуального банку, споживач повинен підключатися до Інтернет й установити відповідне ПЗ на своєму комп’ютері. Відкривши|відчинивши| рахунок|лічба| у банку, користувач отримує можливість вести розрахунки з|із| постачальниками послуг через Інтернет, здійснювати платежі за комунальні послуги, купувати|купляти,покупати| товари у віртуальних магазинах і тому подібне. Використання системи Інтернет-банкингу надає такі переваги: суттєво економиться час, тому що не потрібно відвідувати банк; клієнт має можливість|спроможність| 24 години на добу контролювати власні рахунки|лічба| і відповідно до ситуації на фінансових ринках миттєво реагувати на ці зміни. Оскільки витрати на організацію банківського обслуговування через Інтернет достатньо|досить| малі, віртуальні банки більшості індустріально розвинених країн пропонують своїм клієнтам високі ставки по депозитах.

4.3. Електронні брокерські послуги (Інтернет-трейдинг)

На даний час|нині| електронні брокерські послуги (Інтернет-трейдинг) надто поширені. Це надання клієнтам фінансовими інститутами можливості|спроможність| ефективних операцій своїми коштами і цінними|коштовний| паперами на глобальних валютних і фондових ринках через Інтернет – цей вид послуг дає можливість|спроможність| клієнтові за допомогою інвестиційного посередника (банку або брокерської компанії) здійснювати покупку|купівля|-продаж на фінансових ринках через Інтернет і формувати власний інвестиційний портфель.

Особливого поширення набув Інтернет-трейдинг у США, що дало можливість|спроможність| спростити і прискорити виконання основних бізнес-моделей фондового ринку – відкриття|відчинення| і ведення рахунків|лічба|, прийом і виконання ордерів від інвесторів на купівлю|купівля|-продаж цінних|коштовний| паперів і виведення їх на ринок, отримання|здобуття| інформації про котирування, новини, управління портфелем цінних|коштовний| паперів і тому подібне, перегляд даних про фінансові показники.

Для брокерів Інтернет-трейдинг став новою формою ведення бізнесу, в результаті|унаслідок,внаслідок| застосування|вживання| якого були переглянуті ключові|джерельний| концепції функціонування світових фінансових ринків і відбулася реструктуризація всіх видів бізнесу, пов’язаних з|із| торгівлею цінними|коштовний| паперами, включаючи брокерсько-ділерські послуги, послуги клірингових, платіжних і депозитних систем. Операції з|із| електронними цінними|коштовний| паперами, які називаються електронними брокерськими, дозволяють отримувати|одержувати| звіти про ціни на акції в будь-якій точці світу|світ| в режимі реального часу. Користувачі можуть негайно відреагувати на зміну курсу. Кожен, у|в,біля| кого є банківський Інтернет-рахунок|лічба|, може купувати|купляти,покупати| і продавати акції. Завдяки такій системі кожен може взяти участь у торгах і заробити гроші, вигідно купити або продати цінні|коштовний| папери.

Головна перевага Інтернет-трейдингу – це можливість|спроможність| непрофесійних приватних інвесторів вкладати гроші у прибуткові активи. Електронні брокерські системи відкривають|відчиняти| доступ на фінансовий ринок середнім і дрібним|мілкий| банкам, забезпечуючи оперативний аналіз операцій на фінансових ринках, швидке оцінювання можливих прибутків і ризиків на різних сегментах ринку.