Тарантул

Життєвий цикл: живе у степах і лісостепах, завдовжки 4 см. Селиться в норах. Ловильної сітки не будує, підстерігає здобич із засідки.

Патогенна дія: ужалення болюче. Але смертельної небезпеки для людини не має. Отрута зумовлює підвищення судинної проникності і порушення кальцієвого балансу, що призводить до крововиливів, некрозу в місці укусу.

Клініка ураження: Сильний біль, згодом почервоніння шкіри і набряк. Біль зберігається впродовж доби.

Профілактика: вибір для привалу і нічлігу в польових умовах рівник майданчиків без каменів, тріщин грунту, пучків сухої трави; щільне закривання входу в намет; огляд перед використанням одягу, взуття, постелі; встановлення сіток на вікнах приміщень; знищення павукоподібних за допомогою інсектицидів; особиста обережність у місцях їх перебування.

Каракурт

Життєвий цикл: Самки будують гнізда у вигляді безладних грудок павутини, рідше використовують нори гризунів. Після запліднення самець гине, самка відкладає у гніздо 5-12 коконів, що містять кілька сотень яєць. Молодь, що вийшла із яєць, зимує усередині кокона, а навесні мігрує, в цей час і відбувається збільшення кількості укусів.

Патогенна дія: отрута має нейротоксичну дію. Дія отрути призводить до збудливого, а згодом гальмівного і паралізуючого впливу на нервову систему. Уражаються переважно центри спинного мозку.

Клініка ураження: незначна, швидко зникаюча припухлість червонуватого кольору, зниження шкірної чутливості. Укус часто не відчувається потерпілим. Загальні прояви розвиваються швидко. Характерний пекучий біль через 5-30 хв. Після укусу, що з місця укусу поширюється по всьому тілу, досягає максимуму через 1-2 год. З’являється напруження м’язів кінцівок, живота, судоми, порушення ритму дихання, підвищується АТ. Спочатку хворі збуджені, а згодом почуття страху змінюється апатією. У тяжких випадках – запаморочення свідомості, психоз. Отруєння перебігає тяжко і часто закінчується смертю.

Перша допомога: Не пізніше, ніж за 2-3 хв. Після укусу припекти укушене місце сірником (глибина укусу близько 0,5 мм). Іммобілізація ураженої частини тіла, холод на місце укусу. Застосовують специфічну антикаракуртову антитоксичну сироватку.

Профілактика: вибір для привалу і нічлігу в польових умовах рівник майданчиків без каменів, тріщин грунту, пучків сухої трави; щільне закривання входу в намет; огляд перед використанням одягу, взуття, постелі; встановлення сіток на вікнах приміщень; знищення павукоподібних за допомогою інсектицидів; особиста обережність у місцях їх перебування.

Кліщі

І ксодові кліщі

Тайговий кліщ Собачий кліщ Пасовищні кліщі

Поширений переважно Часто трапляється в Поширені на

в зоні хвойних і змішаних змішаних, листяних луках і

лісів Сибиру, Далекого лісах і чагарникових пасовищах, у

Сходу й у Північній заростях. Цикл лісостеповій,

Центральній Європі. розвитку – до 7 років. степовій і гірських

Цикл розвитку- зонах.

2-3 роки. Має білий

емалевий малюнок,

вкорочений

ротовий апарат,

який незначно

виступає вперед.

Відомо до 10 000 видів кліщів. Ротовий апарат залежить від характеру їжі і способу живлення: колючо-сисний, гризучо-сисний, ріжучий. Мають чотири пари ходільних ніг.

Життєвий цикл: Довжина тіла голодних кліщів сягає 6-8 мм, сита самка може мати 2-3 см у довжину. Після кровососання самки відкладають яйця і гинуть. З яєць вилуплюються дрібні личинки (мають три пари ходильних ніг), які живляться кров’ю на ящірках, дрібних гризунах і птахах, переходять в наступну стадію цикла – німфу (більшого розміру, чотири пари ходильних кінцівок). Дорослі форми живляться на великих ссавцях, часто нападають на людину. Увесь період розвитку – від півроку до кількох років. Кліщі активні впродовж теплої пори року. Ужалення кліщів безболісні. Тому що їх слина містить знеболювальні речовини, а також речовини, що перешкоджають зсіданню крові.

Для кліщів характерна трансоваріальна передача збудника, тобто серез статеву систему та яйця наступним поколінням. Під час кровососання іксодові кліщі можуть заразитися збудниками небезпечних для тварин і людини вірусних хвороб: кліщового весняно-літнього енцефаліту, геморагічних гарячок та бактеріальної інфекції (туляремія, рикетсіози).

Вірус кліщового енцефаліту уражає ЦНС. Це проявляється в порушенні рухових функцій, виникненні паралічів, появі психічних розладів. Смертність сягає 30%.

Засоби боротьби з інсодовими кліщами:

- носіння спец. Комбінезонів, просочених хімічними препаратами, що відлякують клещів;

- у разі потреби – оброблення місцевості отрутохімікатами чи випалювання навесні торішньої рослинності;

- методи біологічної боротьби – використання тварин які паразитують на яйцях, личинках кліщів або на дорослих кліщах, зумовлюючі їх загибель або знижуючи життєздатність.