Пожежна небезпека і визначення груп горючості будівельних матеріалів

Під пожежною небезпекою речовин і матеріалів розуміють сукупність властивостей, що характеризують їхню здатність до виникнення і розповсюдження пожежі. Важливіші з цих властивостей встановлюються стандартом "ГОСТ 12.004-91*. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования". До головних пожежонебезпечних характеристик матеріалів, згідно з цим документом, можна віднести:

– горючість;

– димоутворюючу здатність;

– токсичність продуктів згоряння;

– індекс розповсюдження полум’я;

– кисневий індекс.

Горючість ДСТУ 2272:2006 (займистість) – здатність матеріалів до участі у горінні як відновника. За ГОСТ 12.1.004-91* за групами горючості матеріали поділяються на:

1) горючі - що під впливом вогню або високої температури запалюються або тліють, або обвуглюються і продовжують горіти або тліти, або обвуглюватися після усунення джерела запалювання (деревина, більшість полімерних матеріалів, руберойд);

2) важкогорючі - що під впливом вогню або високої температури запалюються або тліють, або обвуглюються і продовжують горіти або тліти, або обвуглюватися за наявності джерела запалювання, а після його усунення горіння або тління припиняється (фіброліт, асфальтові бетони та розчини і т. п.);

3) негорючі - що під впливом вогню або високої температури не запалюються, не тліють і не обвуглюються (бетон, цегла, природні кам'яні матеріали, сталь і т. д.).

Показник горючості - відношення енергії, що виділяється зразком при згорянні, до енергії, витраченої на його запалення.

Внаслідок горіння утворюються продукти згоряння. Це газоподібні, рідкі і тверді речовини, що утворюються в процесі горіння при взаємодії горючої речовини та окислювача. Звичайно, при горінні органічних речовин утворюються:

а) за достатньої кількості окислювача - продукти повного згоряння: вуглекислий газ (CO₂), вода (H₂O), азот (N₂);

б) за недостатньої кількості окислювача або низької температури - чадний газ (CO), сажа (C), оксиди азоту.

При горінні неорганічних речовин (S, P, Na, K, Ca, Al, Mg, Ti...) утворюються їхні дисперсні оксиди (P₂O₅ , Na₂O, CaO, MgO...).

Дисперсна система з продуктів згоряння у вигляді дрібних твердих часток розміром 0.01...1.0 мкм зветься димом.

Під час пожежі матеріали і конструкції, які беруть участь у цьому процесі, можуть завдати шкоди людям, які знаходяться у межах досягнення. Згідно з ГОСТ 12.1.004-91* визначаються небезпечні фактори пожежі, які впливають на людей, це:

1) відкритий вогонь та іскри;

2) підвищена температура навколишнього середовища, предметів і т.п.;

3) токсичні продукти горіння і термічного розкладу;

4) дим;

5) понижена концентрація кисню;

6) частини будівельних конструкцій, що падають, агрегатів, установок і т.п.;

7) небезпечні фактори вибуху за ГОСТ 12.1. 010-76;

8) враження електричним струмом;

9) токсичні речовини, що застосовуються для гасіння пожежі.

Слід підкреслити, що пункти 1-5 являють собою первинні фактори, тобто фактори виникнення пожежі. Пункти 6-9 - це вторинні фактори, чи проява небезпечних факторів самої пожежі.