- •Тема № 1. Сутність страхування. Правове забезпечення страхування в Україні
- •1. Виникнення та розвиток страхування
- •2. Поняття, функції та принципи страхування
- •3. Форми та види страхування
- •Тема № 2. Учасники відносин у сфері страхування
- •1. Правовий статус основних учасників правовідносин у сфері страхування
- •2. Особи, що надають послуги у сфері страхування
- •3. Об’єднання страховиків та їх функції
- •4. Правове становище товариства взаємного страхування
- •Тема № 3. Державне регулювання страхової діяльності
- •1. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні
- •2. Ліцензування страхової діяльності в Україні
- •Тема № 4. Договори страхування
- •1. Поняття і зміст договору страхування
- •2. Процедура укладання договору страхування
- •3. Права та обов’язки сторін за договором страхування
- •4. Порядок припинення дії договору страхування
- •Тема № 5. Правове регулювання особистого страхування
- •1. Сутність та види особистого страхування
- •2. Страхування життя
- •3. Страхування від нещасних випадків
- •4. Медичне страхування
- •Система особистого страхування
- •Тема № 6. Правове регулювання майнового страхування
- •1. Загальна характеристика майнового страхування
- •2. Страхування майна юридичних осіб
- •3. Страхування транспортних засобів і вантажів
- •4. Страхування майна громадян
- •Методи страхування майна
- •Повне страхування
- •Часткове страхування
- •Тема № 7. Правове регулювання страхування відповідальності
- •1. Сутність та особливості страхування відповідальності
- •2. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- •3. Страхування відповідальності перевізників
- •4. Страхування відповідальності суб’єкта підприємницької діяльності перед третіми особами за заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції
- •5. Екологічне страхування
- •Потерпілий
- •Страховик
- •Страхувальник
- •Тема № 8. Правове регулювання перестрахування і співстрахування
- •1. Виникнення, зміст та функції перестрахування
- •2. Договори перестрахування
- •3. Співстрахування
- •Тестові завдання
- •33. Хто може припинити дію договору страхування:
- •34. Діяльність страхових брокерів може бути визначена:
- •57. Страхування відповідальності передбачає:
- •Питання для підсумкового контролю
- •Список рекомендованої літератури
- •Страховий словник
- •Шелухін Микола Леонідович страхове право
- •87500, М. Маріуполь, пр. Будівельників 129 в
2. Особи, що надають послуги у сфері страхування
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» страхові компанії мають право здійснювати страхову діяльність як безпосередньо, так і через страхових посередників – страхових агентів і страхових брокерів.
Традиційно посередники на страховому ринку поділяються на три групи.
1. Прямі посередники — страхові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
2. Непрямі посередники – ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр), та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер).
Андеррайтер — діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхового права. Визначається андеррайтер і як особа, відповідальна за укладення страхувальних (перестрахувальних) угод і формування портфеля страхових зобов´язань згідно з нормами страхового права та економічною доцільністю. Призначення перестрахування полягає в тому, щоб убезпечити андеррайтера від раніше взятих ризиків.
Сюрвеєр – експерт, інспектор чи агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на оцінку, застрахованого майна (суден, вантажів тощо) і робить висновок щодо його стану, ступеня пошкодження, розміру завданих збитків унаслідок настання страхового випадку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.
Аварійний комісар – особа, яка з’ясовує та встановлює причини настання страхового випадку, визначає характер та розмір збитків. На підставі проведеного дослідження аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат – це документ, в якому зазначають обставини і причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди. У ньому зазначають достовірні дані, які підтверджують об´єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди.
Аджастер – діє від імені страховика при вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальників.
Диспашер – спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.
3. Нестрахові посередники виконують роботу інших напрямів, надають консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги. Водночас видається правильним визнати дійсними посередниками на страховому ринку лише прямих посередників (страхового (перестрахового) брокера, страхового агента), оскільки саме ця група суб´єктів господарювання здійснює посередницьку діяльність як основний (а для страхового брокера – виключний) вид господарської діяльності, в той час як непрямих та нестрахових посередників можна віднести до когорти посередників на страховому ринку лише зі значним ступенем умовності, оскільки їхня основна господарська діяльність не є безпосереднім страховим посередництвом та не перебуває у прямому зв´язку зі страховим посередництвом.
Посередники на страховому ринку України існують з моменту його виникнення наприкінці 80-х років. Вони були представлені тільки страховими агентами. Професійні страхові посередники почали з´являтись на страховому ринку в середині 90-х років в особі страхових брокерів. У вересні 1997 р. дев´ять професійних страхових посередників заснували Асоціацію професійних страхових посередників України (АПСПУ). Таким чином, в Україні інститут страхового посередництва є новим та недостатньо розвиненим.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» страхові компанії мають право здійснювати страхову діяльність як безпосередньо, так і через страхових посередників – страхових агентів, страхових та перестрахових брокерів. З огляду на зміст зазначеної норми, у теорії та практиці ведення страхового бізнесу розрізняють три основних види страхових посередників:
1) страхові брокери;
2) перестрахові брокери;
3) страхові агенти.
ЦК України, ГК України, Закон України «Про страхування» та Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523, закріпили основні положення страхової посередницької діяльності та види посередницьких послуг. Перевірка діяльності страховиків та страхових посередників з метою здійснення державного нагляду за діяльністю страховиків та інших професійних учасників страхового ринку (страхових посередників) щодо дотримання вимог законодавства України про страхування здійснюється відповідно до Типової програми перевірок страховиків та страхових посередників, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 21 серпня 2003 р.
Страхові брокери здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Брокерська угода за своїм змістом є договором комісії.
Зважаючи на те, що страховий брокер виконує досить широке коло функцій на страховому ринку, законодавець висуває досить жорсткі вимоги до осіб, які мають намір здійснювати брокерську діяльність у сфері страхування.
Страховий брокер не може провадити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку. Страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35 відсотків загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року. З метою забезпечення ліквідності операцій страхового брокера - юридичної особи розмір отримуваних ним страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного фонду страхового брокера. Страховий брокер має право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договору страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів. В іншому разі страховий брокер не має право отримувати страхові платежі і їх перерахування (внесення) має здійснюватися безпосередньо страховику.
Розмір платежів, отримуваних страховим брокером-фізичною особою протягом кожного кварталу, не повинен перевищувати 625 мінімальних заробітних плат.
Посередниками у здійснення страхової діяльності виступають також страхові агенти. Вони є представниками страхової компанії і діють в її інтересах на підставі агентської угоди, яка за своєю цивільно-правовою природою є договором доручення.
Страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов’язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу.
Страховий агент зобов’язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів. У разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов’язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці.
