4. Страхування майна громадян

Страхування майна фізичних осіб – це підгалузь майнового страхування, яка історично виникла першою.

Правила страхування майна громадян можуть бути різноманітними у різних страховиків, але характерними для них є такі умови:

• договори страхування майна громадян мають короткостроковий характер;

• сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій та безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кінці дії основного договору;

• для певних категорій страхувальників страховиками можуть надаватися пільги.

Крім того, організаційна робота страховика, пов’язана з укладанням та обслуговуванням договорів страхування майна громадян, відповідає умовам, які застосовуються щодо інших видів ризикового страхування.

Страхування майна фізичних осіб тепер проводиться, зазвичай, у добровільній формі. Основними видами страхування майна громадян є: страхування будівель, страхування домашнього майна, страхування засобів наземного транспорту, страхування тварин громадян, страхування ремонту квартир, страхування майна на садибі, страхування майна громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, комплексне страхування майна, страхування мисливської зброї, страхування мисливських собак та ін.

Страхувальниками можуть бути громадяни України, які проживають на території України – власники майна, а також ті, які тимчасово користуються або розпоряджаються майном на законних підставах. Страхуванню підлягає як рухоме, так і нерухоме майно.

У більшості випадків не приймається на страхування таке майно: документи, грошові знаки, цінні папери, дорогоцінні метали; рукописи, бухгалтерські та ділові книги; технічні носії інформації; майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику; будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха.

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника-громадянина, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Майно громадян може страхуватися:

1) за загальним договором страхування (крім виробів з дорогоцінних металів, антикваріату);

2) за окремими предметами домашнього майна чи за окремими групами предметів (меблі, побутова техніка тощо).

Для укладання договору страхування визначається страхова сума, що встановлюється за згодою сторін і не перевищує дійсної вартості майна, яка встановлюється на підставі документів, що підтверджують вартість майна, експертної оцінки чи заявленої страхувальником вартості майна, з урахуванням цін і тарифів, що існують на момент укладання договору страхування. Якщо розмір страхової суми є невеликим, то страхова компанія може застрахувати майно без огляду й оцінки. Страхова сума може встановлюватися за кожним окремим об’єктом або сукупністю об’єктів, зазначених у договорі страхування.

Документами, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, є:

• заява, що складається страхувальником;

• перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна;

• документи, видані відповідними органами, що підтверджують настання страхового випадку;

Збитки визначаються:

при загибелі (знищенні) майна – у розмірі дійсної вартості майна на дату укладання договору страхування з урахуванням зносу за час дії договору, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання;

при ушкодженні майна – у розмірі витрат на його відновлення;

при викраденні майна – у розмірі дійсної вартості майна на момент укладення договору страхування з урахуванням зносу.

Майно вважається знищеним, якщо воно стало непридатним для використання за початковим призначенням, а ушкодженим – якщо якість предмета погіршилась, але можливе його відновлення за допомогою ремонту та подальша експлуатація.

Розмір збитків визначається страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення експертизи і складання кошторису збитків. Кожна зі сторін має право на проведення незалежної експертизи. Така експертиза проводиться за рахунок сторони, яка її вимагає.

Якщо страхувальник (або вигодонабувач) одержали компенсацію збитку від третіх осіб, страховик виплачує лише різницю між сумою, що підлягає виплаті за умовами страхування, і сумою, отриманою від третіх осіб. Страхувальник зобов’язаний негайно повідомити страховика про одержання компенсації від винної особи.

Якщо на момент виплати страхового відшкодування страхувальник має заборгованість зі сплати страхової премії, то із суми страхового відшкодування страховик вираховує несплачену частину страхового платежу.

Після виплати страхового відшкодування, відповідальність страховика зменшується на суму виплаченого страхового відшкодування. Наступні виплати страхового відшкодування проводяться з урахуванням зменшення відповідальності страховика. Якщо страхове відшкодування виплачене у розмірі повної страхової суми, то дія договору страхування припиняється з дня складання страхового акта.