3. Страхування від нещасних випадків

Постійною складовою суспільного розвитку були і залишаються численні нещасні випадки, які можна класифікувать так: нещасні випадки на виробництві та нещасні випадки невиробничого характеру.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися під час виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Нещасні випадки невиробничого характеру не пов’язані з виконанням трудових обов’язків, це травми, в тому числі внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіку, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, які призвели до ушкодження здоров’я потерпілого. Факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку невиробничого харатеру встановлює і засвідчує лікарняний заклад.

Страхування у разі нещасних випадків є ризиковим видом особистого страхування.

Страхування від нещасних випадків є як обов’язкове, так і добровільне.

Страхування від нещасних випадків поділяється:

• колективне страхування;

• індивідуальне страхування.

Колективне страхування здійснюється за рахунок коштів підприємств.

Індивідуальне страхування за рахунок коштів застрахованої особи.

Об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані із життям, здоров’ям і працездатністю застрахованої особи. Страхувальниками є фізичні й юридичні особи.

Законодавство визначає обов’язкові види особистого страхування від нещасних випадків. Обов’язкове страхування від нещасних випадків визначено законом про страхування:

• страхування від нещасних випадків на транспорті;

• страхування спортсменів вищих категорій;

• страхування працівників медичних закладів на випадок захворювання СНІДом при виконанні службових обов’язків;

• страхування пожежників;

• страхування життя та здоров’я спеціалістів ветеринарної служби тощо.

До особливої категорії обов’язкового страхування відносять обов’язкове страхування від нещасних випадків на транспорті. Його дія регулюється Постановою КМУ «Про затвердження Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14 серпня 1996 р. № 959.

Згідно з цим документом обов’язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають:

1) пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

2) працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.

Обов’язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів:

• морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

• внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ;

• автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.

Застрахованими вважаються:

– пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки;

– водії тільки на час обслуговування поїздки.

Плата за страхування здійснюється в момент придбання проїзного квитка.

Плата за водіїв здійснюється за рахунок коштів підприємств.

Страхування для страхувальників починає діяти з моменту оголошення посадки і закінчується після прибуття до місця призначення.

Для водіїв страхування розповсюджується тільки на час поїздки.

Розмір страхової суми за обов’язковим страхуванням на транспорті встановлюється на рівні 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Повна страхова сума сплачується в разі смерті застрахованої особи, вразі першої групи інвалідності – 90%, 2-ї – 75%, 3-ї – 50%.

У разі тимчасової непрацездатності сплачується 0,02 від страхової суми за кожен день перебування застрахованої особи на лікарняному, але не більше 50 % страхової суми.

Для отримання страхового відшкодування застрахована особа, або вигодонабувачі повинні подати заяву страховикові про настання страхового випадку та проїзний квиток, та довідку медичного закладу про стан здоров’я.

При добровільному страхуванні, в більшій частині, страхувальник є фізичною особою, але договори страхування можуть бути укладені із страхувальником – юридичною особою.

Страховими випадками за договором добровільного страхування у разі нещасних випадків є:

• смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку;

• тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності внаслідок нещасного випадку;

• постійна втрата загальної працездатності (встановлення групи інвалідності) внаслідок нещасного випадку.

Якщо укладається договір колективного страхування до нього надається списочний склад працівників.

Договір страхування укладається у двох екземплярах, один надається страховикові.

При настанні страхового випадку, застрахована особа надає письмову заяву в установленій формі, страховий поліс та довідки з медичного закладу.

Страховий випадок повинен бути підтверджений страховим актом.

При смерті застрахованої особи, страхова сума сплачується в повному обсязі.

При набутті інвалідності страхова сума сплачується в залежності від ступеня втрати здоров’я.