Тема № 4. Договори страхування

1. Поняття і зміст договору страхування

2. Процедура укладання договору страхування

3. Права та обов’язки сторін за договором страхування

4. Порядок припинення дії договору страхування

1. Поняття і зміст договору страхування

Договір страхуваня є правовим документом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові. Поняття договору страхування міститься у ст. 16 Закону України «Про страхування» і тлумачиться як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Тотожне визначення договору страхування дає і ст. 979 ЦК України та ст. 354 ГК України.

Такий договір виконує дві основні функції. По-перше, це – юридичний факт, з яким норми права пов’язують виникнення (а також зміни і припинення) зобов’язань. Кожне зобов’язання відбиває певні правовідносини. Це означає, що договір як угода сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов’язання і правові відносини.

По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв’язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв’язок його учасників.

Договори страхування укладають відповідно до правил страхування.

Зміст договору як юридичного факту визначається сукупністю його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, оскільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов’язків, можливість належного виконання зобов’язань.

Як передбачено цивільним законодавством, договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма її істотними умовами.

Істотними є умови про предмет договору, умови, які законодавством визнані суттєвими або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

До істотних умов договору страхування, крім предмета страхування і розміру страхового внеску (премії), належить умова, що стосується страхового випадку. Події, визначені як страхові випадки, що тягнуть за собою виплату страхових сум, мають бути чітко зафіксовані в договорі й погоджені сторонами.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування повинен містити:

назву документа;

назву та адресу страховика;

прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

прізвище, ім’я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;

зазначення предмета договору страхування;

розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;

розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

перелік страхових випадків;

розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

строк дії договору;

порядок зміни і припинення дії договору;

умови здійснення страхової виплати;

причини відмови у страховій виплаті;

права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін;

підписи сторін.

Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями умови (правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників. Цими умовами і правилами часто визначається весь комплекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Угода сторін зводиться, по суті, до прийняття умов договору або до відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані:

з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.

Юридична наука виділяє такі характерні риси договору страхування:

договір страхування є оплатним договором;

договір є двостороннім;

договір страхування належить до ризикових договорів (є алеаторним договором);

є строковим договором;

договір страхування належить до договорів про надання послуг.

Щодо питання, є договір страхування реальним чи консенсуальним, думки науковців різняться. В. Луць зазначає, що, за загальним правилом, договір страхування є реальним, бо до внесення першого страхового платежу він не набирає чинності, якщо іншого не передбачено умовами страхування⁴. На думку Н. Саніахметової, догоір страхування є консенсуальним⁵.

Вирішальним чинником для визначення реальності чи консенсуальності договору страхування є не набрання ним чинності з моменту внесення першого страхового внеску, а саме момент укладення договору страхування.