Мережеві технології

Модем. Призначення. Основні характеристики. Типи модемів

Модем (Modem — скорочення від «модулятор-демодулятор») — пристрій зв'язку для перетворення сигналу за допомогою процесів модуляції (зміна параметрів електромагнітного коливання за законом інформаційного повідомлення) та протилежному йому демодуляції, що дозволяє комп'ютеру передавати дані по телефонній лінії; він є пристроєм узгодження у телекомунікаційних системах, системах автоматичного керування тощо.

Модем – це прилад для перетворення цифрової інформації в аналогову і навпаки. Модем об'єднує в собі два пристрої: модулятор, тобто перетворювач цифрової інформації в аналогову форму, і демодулятор — зворотний перетворювач. Модеми мають ще й інші функції. Основні з них – це корекція помилок та стиснення даних. Ці функції збільшують швидкість та чистоту передачі інформації.

Модеми  розрізняються за багатьма характеристиками:  зовнішнім виглядом, розміщенням модема по відношенню до комп’ютера,  підтримкою протоколів передач даних, протоколам корекціі  помилок,  можливостям голосової, факсимільної  передачі  даних.

Історія виникнення модемів[ред. • ред. Код]

Компанія At&t Dataphone Modems в Сполучених Штатах була частиною SAGE (ППО-системи) в 50-х роках. Вона сполучала термінали на різних повітряних базах, радарах і контрольних центрах з командними центрами SAGE, розкиданими по США і Канаді.

SAGE використовувала виділені лінії зв'язку, але пристрої на кожному з кінців цих ліній були такими ж за принципом як сучасні модеми.

Першим модемом для персональних комп'ютерів став пристрій компанії Hayes Microcomputer Products, яка в 1979 році випустила Micromodem II для персонального комп'ютера Apple II. Модем коштував 380 дол. і працював із швидкістю 110/300 б/сек. У 1981 році фірма Hayes випустила модем Smartmodem 300 б/сек, система команд якого стала стандартом де-факто.

Головні характеристики модему - швидкість передачі даних, чутливість до перешкод на лінії і якість з’єднання. По видах модеми діляться на аналогових і цифрових, внутрішніх і зовнішніх, програмних і апаратних.

Аналогові (Dial-up або діалогові) модеми - прийнятний вибір для тих, хто рідко користується Інтернетом. Діалоговий модем підходить до будь-якого типу комп’ютера і операційної системи. Мінус - цей вид модему не забезпечує високої швидкості передачі даних. Для виходу в Інтернет потрібна телефонна карта оплати. З’єднання здійснюється тільки при вільній телефонній лінії.

Цифрові модеми  забезпечують підключення до Інтернету за технологією DSL. З’єднання при цьому відрізняється високою швидкістю і якістю. Найпопулярніший з даного виду модемів - ADSL.

Вибір ADS -модема залежить від способу підключення до комп’ютера. Виділяються два типи ADSL-модемів: USB і Ethernet. Для USB-модема зовнішнє джерело живлення не потрібне. Цей вид модему недорого стоїть, але вимагає сумісності з операційною системою і установки драйверів.

Ethernet-модем (LAN ADSL) сумісний зі всіма ОС і підтримує доступ в Інтернет з декількох комп’ютерів. Можливість розподіленого трафіку здійснюється за допомогою роутера - спеціального мережевого пристрою.

Швидкість передачі даних залежить від типу підтримуваного протоколу. Найпопулярніші види протоколів - V 34+, V 90 і V 92. Вони забезпечують високу швидкість обміну даними і мінімальне число перебоїв в з’єднанні. Також на якість і швидкість з’єднання може впливати лінія.

Внутрішні і зовнішні види модемів практично однакові за набором функцій. Внутрішній модем можна вбудувати в материнську плату комп’ютера. Для нього не потрібні додаткові дроти і електророзетка.

Зовнішній модем оснащений світловими індикаторами передачі даних, і з’єднується з комп’ютером за допомогою COM або USB кабелю. Цей вид модему має окремий корпус і окремий блок живлення. Також зовнішній модем менш чутливий до якості лінії, що дає йому перевагу перед внутрішнім.

Програмні модеми відносяться до ранніх розробок. В основному вони сумісні з ОС Windows, і вимогливі до якості роботи комп’ютера. Програмний модем дешевше апаратного, але велика частина навантаження доводиться на комп’ютер.

Апаратні модеми підходять до будь-якого типу операційної системи. Вони можуть підтримувати додаткові функції: обробку сигналу, дозвон, автовідповідач, визначника номера, прийом-передачу даних. Такі види модемів називаються голосовими або факс-модемами.