1. Підготовка наради:

• виявлення проблемної ситуації;

• прийняття рішення про проведення наради;

• визначення мети наради, її учасників, часу і місця її проведення;

• підготовка інформації(доповіді) для учасників наради;

• інформування учасників наради про цілі, час і місце її проведення;

• підготовка приміщення для проведення наради.

2. Проведення наради:

• Розміщення учасників наради;

• Ознайомлення учасників із проблемною ситуацією і доповіддю керівника;

• Альтернативні пропозиції щодо вирішення проблеми;

• Обговорення і попередній вибір прийнятих варіантів рішення (основного та запасних);

• Прийняття остаточного рішення, визначення термінів, виконавців і необхідного забезпечення для його виконання.

Тема 9. Керівництво та лідерство.

1. Робота керівника з управління організацією. Авторитет керівника та методи його підвищення.

2. Влада і вплив, їх форми та характеристика.

3. Стилі керівництва.

1

Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет керівника.

Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, давати їм завдання, вимагати виконання їх, контролювати і стимулювати їхню працю. Він створюється компетентністю, умінням організувати і довести справу до кінця, умінням чітко і логічно висловлювати свої думки, дисциплінованістю, вимогливістю, об’єктивним ставленням до працівників, справедливістю тощо.

Особистий авторитет керівника визначається комплексом його особистих якостей як людини, таких як людяність, толерантність,

етичність, тактовність та ін.

Повний авторитет або авторитет лідера виявляється при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду.

Високих особистих та загальних результатів організації здатний досягти лише той керівник, менеджер, який є лідером серед підлеглих.

Щоб зберегти і зміцнити свій авторитет керівник повинен:

• постійно працювати над підвищенням свого професійного і ділового рівня;

• налаштувати колектив на постійне прагнення до нового;

• усі обіцянки, дані колективу або окремим працівникам, повинен

виконувати;

• бути зразком у моральному відношенні;

• свої стосунки з колективом налаштовувати так, щоб його не боялись, а

поважали і повністю довіряли йому;

• у відносинах керівника і підлеглих не повинно бути панібратства і високо

мірності;

• у будь-яких ситуаціях залишатися стриманим, тактовним, володіти своїми

почуттями та емоціями.

2

Керівництво – окремий випадок управління, що являє собою особистий, персональний вплив одного працівника на трудову поведінку інших. Стосунки керівництва ґрунтуються на владі керівника і на його впливі на підлеглих.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших. На додаток до формальних повноважень керівнику треба мати владу, тому що він залежить від людей, як у межах своєї команди, так і поза нею. Без допомоги цих людей керівник не може ефективно здійснювати свої функції. Якщо керівник не володіє достатньою владою, щоб впливати на підлеглих, він не зможе отримати ресурси, потрібні для досягнення цілей через інших людей.

Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка може змінювати поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда. Засоби впливу можуть бути різноманітними – прохання, вказівки, погрози, ідеї.

Влада ґрунтується на зверненні до активних потреб виконавця.

Влада може набувати різноманітні форми:

• влада, що ґрунтується на примусі. Суть цієї влади полягає в тому, що

виконавець знає, що керівник може покарати так, що задоволення будь-якої потреби стане неможливим;

• влада, заснована на винагороді - виконавець вірить, що керівник може

задовольнити будь-які його потреби;

• експертна влада – виконавець впевнений, що керівник має спеціальні

знання, які дадуть змогу задовольняти суттєві потреби підлеглих;

• еталонна влада (влада прикладу), суть її в тому, що особисті якості

керівника настільки привабливі для підлеглого, що він хоче їх набути, виконуючи доручення і вказівки керівника;

• законна влада. Виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази,

а підлеглий має виконувати їх. Цю владу ще називають традиційною;

• харизма – це влада побудована не на логіці чи силі традицій, а на особистих

якостях (здібностях) лідера.

Якості харизматичної особистості:

1. обмін енергією (заряджають оточуючих);

2. статечна зовнішність (гарна постава, вміння триматися);

3. незалежність характеру;

4. гарні риторичні здібності;

5. прийняття захопленості своєю особистістю (згодні з цим);

6. належна і впевнена манера поводитися.

У відносинах між керівником і підлеглими треба враховувати “баланс влади”. Підлеглі також володіють певною владою і можуть впливати на керівника.

Як правило, керівник має владу над підлеглими тому, що вони залежать від керівника у таких питаннях, як підвищення заробітної плати, просування по службі, розширення повноважень, забезпечення соціальних потреб і т.і.

Однак, у деяких ситуаціях, підлеглі мають владу над керівником, оскільки він залежить від підлеглих у таких питаннях, як необхідна інформація для прийняття рішень, неформальні контакти з людьми у інших підрозділах, чиє сприяння необхідне для керівника.(завмаг залежить від роботи продавців). Крім підлеглих над керівником можуть мати владу і колеги, тобто керівники інших підрозділів.

Тому, розсудливий керівник намагається підтримувати розумний баланс влади.