4. Поганий зворотній зв’язок.

5. Культурні відмінності між відправником і отримувачем інформації.

6. Інформаційні перевантаження виникають унаслідок неможливості ефективно реагувати на всю інформацію. Виникає потреба фільтрації менш важливої інформації.

4

Переговори – це обмін думками, що зазвичай відбувається з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях і з різною кількістю учасників. Переговори можуть мати як офіційний, так і протокольний характер.

Переговори можуть мати такі цілі:

• презентація фірми для створення її позитивного іміджу у ділових колах;

• презентація бізнес-проектів для інформування ділових партнерів, пошук зацікавлених у підтримці розроблення і реалізації проекту;

• звіт про виконану роботу;

• обговорення планів реалізації майбутніх проектів;

• презентація товарів.

Існують такі стратегії проведення переговорів:

1. Позиційний торг, сутність якого в тому, що учасники спершу займають позиції, якими потім поступаються у певній послідовності. Для вихідних позицій характерне значне завищення початкових вимог, які наполегливо відстоюють шляхом незначних поступок.

Мета позиційного торгу – реалізувати свою завищену позицію найбільш повно і за мінімальним поступком, тому переговори зорієнтовані на певну гру, маніпулювання поведінкою партнера, тиск на нього.

Є два варіанти позиційного торгу.

В основу першого покладено твердження, що виграш одного з учасників дорівнює програшу іншого, а альтернативними результати переговорів можуть бути або абсолютний виграш, або повний програш, «все або нічого».

Другий, більш цивілізований варіант позиційного торгу трапляється частіше. Конфронтація сторін виражена менше, вони мають майже однакову силу. Учасники ділових переговорів шляхом торгу виходять на певне «середнє рішення».

Позиційний торг як жорсткий метод ведення комерційних переговорів загалом малоефективний, оскільки характеризується непередбачуваними результатами: значними витратами часу, погіршенням відносин з партнерами, значною вірогідністю відмови від подальшої співпраці.

2. Стратегія принципових переговорів полягає в тому, що партнери не торгуються, а виходять із суті справи і прагнуть знайти взаємну вигоду там, де це можливо; із-за розбіжності інтересів сторони прагнуть досягти такого результату, який ґрунтується на справедливих нормах.

Головне на принципових переговорах – досягнення вирішення проблеми на партнерських взаємовідносинах рівноправних суб’єктів. Поведінка на переговорах характеризується значною мірою відкритості, немає початкового завищення вимог.

Для того, щоб переговори були більш об’єктивними, запрошуються посередники, спостерігачі, незалежні експерти.

Існують такі прийоми проведення переговорів:

• універсальні;

• на етапах обговорення і уточнення пропозицій;

• реакція на маніпуляцію.

5

Нарада – це метод управління, у процесі якого відбувається обмін інформацією та досвідом на основі колективних знань, а також виробляються й ухвалюються рішення, які доводяться до виконавців.

Види нарад:

Проблемна нарада – проводиться з метою пошуку оптимального вирішення проблеми впродовж обмеженого терміну. Схема її проведення: повідомлення або доповідь; запитання до доповідача; обмін думками; пропозиції щодо прийняття рішень.

Інструктивна нарада – проводиться для доведення до відома підлеглих наказів, розпоряджень і необхідної інформації. До учасників наради доводяться рішення, ухвалені керівництвом фірми, державними органами управління, що стосуються різних аспектів діяльності фірми, проводиться інструктаж.

Оперативна(диспетчерська) нарада – проводиться з метою отримання від підлеглих інформації про поточні справи організації. Має проводитися регулярно, у той самий день і в ту саму годину тижня; склад учасників повинен бути постійним.

Нарада без збирання учасників – передбачає вирішення проблемних питань у робочому порядку.

Проводиться нарада без збирання учасників у три етапи:

1) проблема, що потребує вирішення, формулюється керівництвом письмово. Добираються необхідні вихідні матеріали для її вирішення і складається список осіб, які можуть взяти участь у пошуку оптимального рішення;

2) зазначеним особам надсилаються бланки з письмовим формулюванням проблеми і вказівкою місцезнаходження матеріалів для її можливого вирішення. Кожен учасник повинен виробити свою точку зору і письмово викласти її на тому самому бланку;

3) керівник збирає заповнені бланки, ознайомлюється з їх змістом, спілкується з кожним учасником, уточнює пропозиції.

Етапи організації наради: