11. Фактор ризику:

- рішення, що приймається в умовах визначеності, коли керівник володіє повною інформацією і точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору (відсоток на депозит, собівартість продукції тощо);

- рішення, що приймаються в умовах ризику, коли керівник володіє неповною інформацією чи такою, що часто змінюється, і поряд з ризиком понести втрати (витрати) існує імовірність отримати доходи;

- рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів, оскільки необхідні чинники нові і складні і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію.

Вимоги до управлінських рішень.

Щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог:

• обґрунтованість передбачає відповідність рішень об’єктивним конкретним умовам, поставленим цілям і можливостям досягнення їх. Підвищенню обґрунтованості рішень сприяє використання повної і достовірної інформації та найбільш ефективних методів управління;

• законність – це відповідність рішень вимогам законодавчих актів, відомчим нормативним документам;

• повноважність (правомірність)- це відповідність функціональним обов’язкам особи або повноваженням органу, що його приймає. Керівники і органи управління не повинні приймати рішення, які виходять за межі їх повноважень;

• оптимальність – із декількох запропонованих варіантів повинен вибиратись найкращий;

• економічність – витрати, пов’язані з реалізацією рішень, повинні бути покриті доходами, одержаними в результаті виконання прийнятих рішень;

• своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматись у момент виникнення проблем, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів. Запізніле рішення, як і передчасне, знижує ефективність управління;

• комплексність – передбачає урахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей діяльності підприємства (стосується усіх елементів системи);

• гнучкість – будь-яке всебічно обґрунтоване рішення з управління цією системою (особливо розраховане на відносно довгостроковий період) може потребувати корективів, а інколи і прийняття нового рішення;

• повнота оформлення – рішення слід формулювати чітко, лаконічно; слід вказувати строки виконання, склад виконавців, способи і засоби виконання і обов’язково конкретні завдання.

• цілеспрямованість – зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинне мати мету, чітко пов’язану із стратегічними планами розвитку об’єкту управління;

• логічна послідовність – передбачає несуперечливість прийнятого рішення тим, що були прийняті раніше.

-2-

Використання моделей дає змогу приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядають як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.

Модель - це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкта, який досліджується. Вона є спрощеним зображенням конкретної життєвої (управлінської) ситуації. Іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо.

Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:

1. Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Ця теорія найперше розроблялась військовиками.

2. Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування)

3. Моделювання управління запасами. Визначає час розміщення замовлень, їхню кількість, обсяг готової продукції на складі.

4. Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.

5. Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.

6. Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємництво стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний доход зрівнюється з підсумковими витратами.

7. Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дає змогу з кількох варіантів вибрати найбільш оптимальний. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подаються у формі таблиці.

8. Дерево рішень. Являє собою схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, імовірності отримання їхнього позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

9. Прогнозування, тобто моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Оскільки воно відіграє суттєву роль у менеджменті, то його розглянемо окремо.

Прогнозування - це спосіб, при якому використовують нагромаджений у минулому досвід та побічні припущення з метою визначення майбутнього на сучасному етапі. Найчастіше застосовують такі прогнози:

• економічні;

• соціальні;

• розвитку конкуренції;

• розвитку науково-технічного прогресу;

• розвитку технології;

• розвитку суспільства;

• розвитку сільського господарства тощо.

3

Типовий технологічний процес прийняття рішень має бути складено так, щоб його можна було використовувати для прийняття рішень як інтуїтивно, так і з застосуванням математичних методів. Процес розробки і прийняття управлінського рішення має таку послідовність:

1. Визначення мети рішення. Процес підготовки рішення може розпочатися лише тоді, коли виникає проблемна ситуація. Вона може виникнути і в результаті втручання вищого органу управління. Необхідність прийняття рішення частіше виникає в зв’язку з ситуацією, що склалася в колективі підприємства.

Складність визначення цілей пояснюється тим, що часто за винятком досить простих завдань, не вдається обмежитися однією метою. У багатьох випадках їх буває кілька. Іноді вони можуть бути і суперечливими. Коли цілей кілька, слід вибрати найбільш важливу, виробити щодо неї найбільш оптимальне рішення.

2. Інформаційний цикл. Щоб рішення було обґрунтованим, слід зібрати і

опрацювати різноманітну інформацію.

Інформаційний цикл полягає у вивченні досягнень науки, передового досвіду, внутрішньої інформації та даних про ресурси для рішень та реалізації їх. Слід вивчати поради провідних спеціалістів з цього питання. Доцільно вислухати прибічників і противників мети, яку поставлено перед колективом підприємства. Обсяг інформації залежить від складності ситуації, а також від кваліфікації та досвіду особи, яка приймає рішення. Рішення може бути прийняте лише за умови, що воно ґрунтується на законодавчих актах, директивах вищих органів і не суперечить їм.