Причини «відлиги»:

1. Розгортання НТР вимагало змін у розвитку радянського суспільства.

2. «Змагання 2-х систем» потребувало нових темпів і прискорення економічного розвитку на базі НТ прогресу, ↑ життєвих стандартів.

3. Слід було скоротити розрив у відставанні від західних держав.

4. Слід вивести промисловість і с ∕ г з кризи.

5. Треба було змінити курс «на загострення класової боротьби і припинити репресії.

6. Частково лібералізувати громадянське і культурне життя.

7. Прагнення частини партійно-державної еліти усунути від влади зверхників сталінської епохи.

8. Боротьба за владу між прихильниками М.Хрущова і сталіністами.

Лібералізація – це скасування або послаблення державного контролю над усіма сферами життя суспільства.

Термін «десталінізація» означає відмова партійно-державного керівництва СРСР від методів, за допомогою яких функціонували органи влади з кінця 20-х рр..(країною єдиновладно керував Й.Сталін) і часткову демократизацію суспільства.

Основний зміст «відлиги» - десталінізація – система заходів по усуненню найбільш одіозних проявів сталінського режиму.

Складові десталінізації:

1. Ліквідація системи ГУЛАГу, системи масових репресій.

2. Амністія. Реабілітація незаконно засуджених.

3. Реформа силових відомств,судової системи. Впровадження в їх діяльність принципу законності.

4. Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти «українського буржуазного націоналізму».

5. Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи.

6. Розширення прав і повноважень союзних республік. ↑ українців у партійному і державному апараті.

3.

Процес реабілітації почався відразу після смерті Й.Сталіна і найбільш поширився після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.).

І етап (1953 – 1956).

Реабілітація торкалася лише незначної частини незаконно репресованих. Проголошуються масові амністії.

Амністія 1953 р. – стосувалась осіб, засуджених терміном до 5 років; за посадові, господарські та військові злочини.

Амністія 1955 р. – особи, що співробітничали з окупантами в роки війни, але не чинили злочинів. Проголошувались амністії для воїнів УПА, які складуть зброю, і тих, хто утримувався в таборах. До 1957 р. звільнено › 65534 бійці ОУН – УПА.

Але амністія не передбачала реабілітацію. Звільнені політичні в’язні продовжували носити клеймо «ворогу народу».

Протягом 1954 – 1956 р. реабілітовано лише 8 тис. осіб.

ІІ етап (1954 – 1955)

Ліквідація репресивної системи.

Восени 1953 р. ліквідовано військові трибунали МВС і особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання і ув’язнення.

У 1954 р. сформовано Комітет державної безпеки (КДБ) СРСР і УРСР.

У 1954 р. – створено комісію Президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Й.Сталіна.

У 1955 р. – запроваджено прокурорський нагляд.

На поч. 1956 р скасовується постанова ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. про порядок ведення справ «щодо підготовки і здійснення терористичних актів» та постанови від 1 грудня 1934 р. та 14 вересня 1937 р. про зміни в карально-процесуальному кодексі, за якими не дозволялись касаційні скарги в справах про шкідництво, терор і диверсії.

Розпочато роботу зі створення нового кримінального, кримінально-процесуального кодексів, воєнного статуту.

Ліквідовано систему ГУЛАГу, у якому на 1954 р. утримувалось 949 тис. в’язнів.