3. Фінансові санкції.

Фінансова відповідальність припускає покарання уповноваженим органом платника податків за здійснення податкового правопорушення в порядку, установленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень у бюджет. Дуже часто між фінансовою й адміністративною відповідальністю ставлять знак рівності. Однак, видимо, така позиція вимагає докладної аргументації. Представляється, що фінансова відповідальність відрізняється від адміністративної, застосовуваної за податкові правопорушення, по наступним підставах. По-перше, вони розрізняються по суб'єкту (якщо при адміністративної — це тільки фізичні особи, то при фінансової — і юридичні, і фізичні). По-друге, адміністративна відповідальність реалізується (більш точно) у грошовій формі, тоді як фінансові санкції значно ширше грошових. По-третє, фінансова відповідальність за податкові правопорушення заснована на податковому примусі, що характеризується специфічними рисами.

Відповідальність за порушення податкового законодавства реалізується шляхом:

— стягнення всієї суми прихованого чи заниженого платежу в бюджет у формі податку;

— штрафу (накладається податковим органом);

— пені, стягуваної з платника за затримку сплати податку.

При цьому важливо розмежовувати пеню і штрафи, з огляду на, що пеня розглядається як компенсація втрат державних і інших бюджетів у результаті недоодержання податкових надходжень у термін при затримці сплати податку, заснована на обов'язковому і примусовому характері податкових платежів.

Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види чи податків відповідальність платників податків. Трохи детальніше цей механізм конкретизується Декретом Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених у термін податків і неподаткових платежів» від 21 січня 1993 року. У ньому підкреслюється, що відстрочені і розстрочені суми сплачуються з нарахуванням пені в повному чи зниженому обсязі чи без нарахування пені відповідно до рішення органа, що надав відстрочку чи розстрочку платежу. На відстрочені чи розстрочені суми повинна нараховуватися пеня, якщо інше не передбачене в рішенні про відстрочку (ст. 9).

Необхідно враховувати й особливості застосування дисциплінарної відповідальності при порушенні податкового законодавства. В основі цих порушень лежить невиконання чи неналежне виконання податкових обов'язків платника, як працівника конкретного підприємства, установи, організації. Фактично мова йде про несумлінне виконання посадових обов'язків, що регулюється трудовим законодавством. Особливості ж подібної відповідальності в області податкового законодавства практично відсутні, що не дозволяє виділити дисциплінарну відповідальність як самостійний вид при порушенні податкового законодавства.

Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливого значення набуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів.

Застосування санкцій можна класифікувати по декількох підставах.

По характері впливу: 1. Безпосереднє покарання — санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів обкладання і т.д.); 2. Опосередковане покарання — санкції, що безпосередньо не заподіюють майнових утрат платнику, але його надходження, що зменшують, у чи перспективі обмежуючі його діяльність (арешт рахунка, призупинення діяльності підприємства і т.д.).

По галузевому характері (кримінальна, адміністративна, фінансова).

Відповідальність платника податків повинна, охоплювати форми майнової відповідальності. У загальному виді вона включає три основних напрямки:

— вилучення прихованого чи заниженого доходу чи податку;

— штрафу в розмірі, закріпленому в законодавстві, стягуваного за чітко визначені види порушень;

— стягнення пені при затримці сплати податку. Важливим є те, що пеня стягується незалежно від причин затримки податкового платежу і не звільняє платника від інших видів відповідальності.

Система штрафних санкцій за порушення податкового законодавства одержала визначене упорядкування в Україні з 2001 року. З прийняттям 21 грудня 2000 року Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платників податків у відповідності зі ст. 17 даного Закону, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, встановлюваних окремим законодавством. Штрафні санкції при цьому накладаються контролюючими органами і самостійно нараховуються і сплачуються платниками податків.

Платник податків, що не представляє податкову декларацію в терміни, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке непредставлення чи її затримку. Для фізичних осіб, що займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних дій відповідно до закону, за непредставлення або несвоєчасне представлення декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом заняття такої посади, штраф застосовується в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке непредставлення чи її затримку.

У випадку якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового обов'язку платника податків, платник податків сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового обов'язку за кожен повний чи неповний місяць затримки податкової декларації, але не більш 50% від суми нарахованого податкового обов'язку і не менш десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Деталізовано систему штрафів при донарахуванні суми податку податковим органом, що досягають 25% такої суми (пп. 17.1.3 Закони України від 21.12.2000 року).

Закріплено і задоволено специфічна ситуація, коли платник податків (посадова особа платника податків) засуджений за здійснення злочину по ухилянню від сплати податків чи якщо платник податків декларує переоцінені чи недооцінені об'єкти оподатковування, що приводить до заниження податкового обов'язку у великих розмірах. Такий платник податків сплачує штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менш ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Заниженням податкового обов'язку у великих розмірах вважається сума недоплати, що встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

У випадку якщо платник податків не сплачує погоджену суму податкового обов'язку протягом граничних термінів, то такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у наступних розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, що випливають за останнім днем граничного терміну сплати погодженої суми податкового обов'язку, — у розмірі 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, що випливають за останнім днем граничного терміну сплати погодженої суми податкового обов'язку, — у розмірі 20% такої суми;

при затримці більш 90 календарних днів, що випливають за останнім днем граничного терміну сплати погодженої суми податкового обов'язку — у розмірі 50% такої суми.

При відчуженні активів, що знаходяться в податковій заставі, без попередньої згоди податкового органа, якщо одержання такої згоди є обов'язковим, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі 100% суми податкового боргу, по якому виникло право податкової застави. У випадку якщо платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) чи здійснює грошові виплати без попереднього нарахування і сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування і сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) чи виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми обов'язку такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платників податків від адміністративної чи кримінальної відповідальності і конфіскації чи таких товарів (продукції) чи коштів відповідно до закону.

На платника податків не буде покладено штрафних санкцій, вказаних у Законі України від 21.12.2000 р. № 2181-3 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме:

• У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків в разі коли не була представлена податкова декларація. (п.17.1.2.),

• У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податку під час документальної перевірки. (п.17.1.3),

• У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податку під час перевірки податкової декларації, що надав платник податків. (п.17.1.4.),

• У разі коли платника податку (посадову особу платника податку) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від оподаткування або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені величини, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах (4250 грн.). (п. 17.1.6.),

У великих розмірах заниженням податкового зобов'язання розуміється сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

• У разі коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. (п. 17.1.7.)

А також адміністративної відповідальності, якщо до початку його перевірки контролюючим органом самостійно:

1. виявляє факт заниження податкового обов'язку;

2. самостійно погашає суму недоплати;

3. штраф у розмірі 10% суми такої недоплати.

Застосування вище вказаних дій не звільняє від застосування штрафних санкцій, якщо:

а) платник податків не представляє податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового обов'язку;

б) судом установлене здійснення злочину посадовими особами платника податків чи фізичною особою – платником податків по навмисному відхиленню від сплати зазначеного податкового обов'язку.