3. Пільги по податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до статті 169 Податкового кодексу України платник податку має право зменшення суми на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку.

Залежно від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати.

Висновок по третьому питанню:

Отже, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.[5]

4. Єдиний податок, платники, об’єкт та ставки.

Єдиний податок застосовується для суб’єктів малого підприємництва, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, використання якої закріплено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998р №727/98.

Згідно зі ст. 1 цього Указу спрощена система запроваджена для таких суб’єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи,

- і юридичних осіб будь - якої організаційно-правової форми і форми власності.

Однак згідно з п. 7 Указу не можуть бути платниками єдиного податку:

- суб’єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» необхідне придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові організації;

- суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам і засновникам даних суб’єктів, що не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25%;

- суб’єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мастильними матеріалами.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

-  плати за користування надрами;

- збору за спеціальне використання води;

- збору за спеціальне використання лісових ресурсів;

- збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Спрощена система оподаткування для юридичних і фізичних осіб має істотну різницю, тому їх необхідно розглянути окремо.[2]

Для переходу на спрощену систему оподаткування юридичні особи повинні відповідати таким критеріям:

а) за рік середньооблікова чисельність працюючих у такого суб’єкта не повинна перевищувати 50 чоловік;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 1 млн гривень.

Під виручкою від реалізації продукції розуміють суму, фактично отриману суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи у касу за здійснення операцій з продажу продукції.

Для юридичних осіб, що перебувають на спрощеній системі, встановленні конкретні ставки єдиного податку:

- 6% від суми виручки — у разі сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»;

- 10% від суми виручки — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи -підпиємці, що відповідають таким вимогам:

а) у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родини, протягом року перебуває не більше десяти чоловік;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Ставки єдиного податку для приватного підприємця встановлюють місцеві ради залежно від виду діяльності, вони становлять від двадцяти до двохсот гривень на місяць. Якщо підприємець використовує працю найманих робітників, то ставка податку збільшується на 50% за кожного працівника.

Якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності єдиний податок установлюється за більшою ставкою.

Нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 ( 727/98 ) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 ( 727/98 ) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;

Зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

Повернення сум єдиного податку та фіксованого податку, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, а також зарахування сум погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у встановленому Кодексом порядку.

Документальним підтвердженням перебування на спрщеній системі оподаткування є Посвідчення

Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності має як переваги, так і певні недоліки.

Недоліками можна вважати:

- обмеження за обсягом діяльності – це розмір виручки до 500 тис.грн.;

- при використанні праці найманих робітників обов’язок сплачувати за кожного з них по 50% суми єдиного податку;

Переваги:

- надається право платнику самостійно, на свій розсуд обрати спосіб оподаткування (загальний чи спрощений);

- зменшується кількість податків і зборів, що сплачуються;

- значно полегшується облік (документальний) господарської діяльності платників податків;

- не потрібно додаткових знань у галузі оподаткування і немає потреби відстежувати всі зміни у законодавстві про податки і збори, що вносяться досить часто;

- полегшується здійснення податкової звітності;

- надається право фізичним особам не застосовувати при розрахунках зі споживачами РРО;

- надається право вибору реєстрації як платника ПДВ.[5]

Висновок по четвертому питанню:

Отже, єдиний податок застосовується для суб’єктів малого підприємництва, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, використання якої закріплено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998р №727/98.