ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра паразитології та ветсанекспертизи

Курсова робота з паразитології та інвазійних хвороб

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ

Виконав студент:

Перевірив:

Дніпро 2016

ВСТУП

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні - це і важлива державно-економічна проблема, й соціально-політичне завдання, розв’язання якого дасть змогу задовольнити потреби населення у продуктах харчування.

Свинарство - традиційна для українців галузь, одна з найпопулярніших у сучасних фермерських господарствах. Ефективність цієї галузі формує ряд факторів, серед яких найважливішими є рівень племінної справи, якість кормів, кваліфікація спеціалістів, обслуговуючого персоналу, система забезпечення благополуччя щодо інфекційних й особливо інвазійних хвороб.

У сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких тва­рин ре­єст­ру­єть­ся ве­ли­ка кі­ль­кість па­ра­зи­та­р­них хво­роб. При на­яв­но­с­ті ве­ли­ко­го чи­с­ла хво­рих тва­рин го­с­по­дар­с­т­во не­до­от­ри­мує мо­ло­ко, м'я­со, во­в­ну, яй­ця, а че­рез за­ги­бель мо­ло­д­ня­ка зни­жу­єть­ся від­тво­рен­ня по­го­лі­в'я. Ве­ли­кі втра­ти у тва­рин­ни­ц­т­ві від па­ра­зи­та­р­них хво­роб зу­мо­в­лю­ють­ся їх ма­со­вим по­ши­рен­ням і при­хо­ва­ним про­ті­кан­ням. Осо­б­ли­ва ува­га при­ді­ля­єть­ся ге­ль­мі­н­то­з­ним ін­ва­зі­ям оскі­ль­ки при них зна­ч­но зни­жу­єть­ся про­ду­к­ти­в­ність тва­рин, на­пру­жен­ня іму­ні­те­ту про­ти ін­фе­к­цій­них хво­роб та на­яв­ність та­ко­го фа­к­ту, що ба­га­то ге­ль­мі­н­то­зів є зоо­ан­т­ро­по­з­ни­ми за­хво­рю­ван­ня­ми (у тва­рин па­ра­зи­тує 67 ви­дів ге­ль­мі­н­тів, що пе­ре­да­ють­ся лю­ди­ні).

Але по­ряд із ге­ль­мі­н­то­з­ни­ми за­хво­рю­ван­ня­ми па­ра­зи­то­ло­гія ви­вчає ще ве­ли­кий роз­діл хво­роб, що ви­кли­ка­ють­ся па­ра­зи­ти­ч­ни­ми клі­ща­ми. До цих хво­роб від­но­сить­ся і сар­ко­птоз сви­ней.

У результаті перехворювання цим захворюванням молодняк свиней виснажується, що в подальшому призводить до зниження продуктивності, зниження несприятливості до інфекційних хвороб, або й до загибелі. Що може призвести до значних збитків для господарства, які виражаються в недоотриманні продукції, збитках від загибелі, витратах на проведення заходів по ліквідації захворювання, збитках унаслідок карантинно-обмежувальних заходів.

Саркоптоз свиней має широке розповсюдження на території всіх країн світу і наносить значні збитки тваринництву, за даними А.И. Фаррахова, 2015 (Р.Т.Сафіуллін, 2004; А.А. Листишенко, 2000; А.Н. Давлетшин, 2005; Kessler E., Matthes H. F., Schien E. & Wendt M. 2003). На зараженість свиней ектопаразитами впливають багато факторів, в тому числі пори року, прийнята технологія виробництва, а також санітарний стан господарств (Р.Т. Сафіуллін, 1991; А.Н. Давлетшин, 2000, И.А. Метелиця, 2010). Разом з тим, залишаються недостатньо вивченими питання епізоотології саркоптоза, вплив умов утримання тварин на перебіг інвазії.

Саркоптоз спричинює не тільки економічні збитки, але і являється небезпечним зооантропонозом, спричинюючи псевдокоросту у людей. В кожному неблагополучному господарстві є потенціальна можливість оздоровлення поголів’я свиней від саркоптозу при використанні сучасних технологій вирощування тварин, ефективних схем лікування, профілактики, дезакаризації. Ринок ветеринарних препаратів володіє широким спектром інсектоакарицидів і патогенетичних засобів лікування. (М.Д. Новак, С.В. Енгашев, Є.Х. Даугалиева, 2015 (Е.Л. Вітебський, 1998; H. Bosche, 1978)).

ПЛАН ЛІКУВАННЯ ТВАРИНИ

1. По-перше, хвору тварину необхідно ізолювати від здорових тварин.

2. Лікування слід почати з підготовчої процедури шляхом розм’якшення і видалення кірочок теплою мильною водою з додаванням креоліну. Температура емульсії повинна бути в межах 20-25 ⁰С. Експозиція – 2 хвилини. Перед обробкою тварині надають відпочинок, годівлю припиняють за 4-5 годин, поїння – за 1-2 години до обробки. Через день тварин знову миють і видаляють кірочки.

3. Для обприскування тварини застосовують слідуючі акарициди: розчини фосфорорганічних сполук (неоцидом, себацил методом поливання по 4 мл/кг ваги, 0,25%_ий ціодрин); перетроїдів ( 0,005%-ий байтикол, 0,005% водну емульсію батоксу, дельтокс, ектосан, неостомазан, 0,05%-ий ектомін двократно з інтервалом 10-14 діб) та препаратів на основі амітраз (біпін, кеназ, 0,1%-ий тактик (амітраз)),. Готують акарицидні розчини та емульсії з розрахунку 0,5-2 л на тварину залежно від маси тіла. Температура приготовленої рідини повинна становити 20-250С. Об­ро­б­ку про­ве­с­ти шля­хом роз­пи­лен­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну на ура­же­ні мі­с­ця за до­по­мо­гою ра­н­це­во­го об­п­ри­с­ку­ва­ча ОП – 10. Повторно тварин обробляють через 7-10 діб, чітко дотримуючись настанови з використання препарату.

4. Внутрішньом’язово чи підшкірно вводити 1%-ві розчини препаратів із макроциклічних лактонів (1%-ий новомек, дектомакс, івомек) у дозі 1 мл на 33 кг маси тіла двічі з інтервалом 7-9 діб. Досить ефективними є їхні порошкоподібні форми на основі івермектину (бровермектин-гранулят, івомек-премікс). Визначену дозу за настановами змішати із концентрованими кормами і згодовувати згідно з раціоном.

5. Про­ве­с­ти ві­та­мі­ні­за­цію мо­ло­д­ня­ка сви­ней ком­пле­к­с­ни­ми пре­па­ра­та­ми ві­та­мі­нів (Сальвавіт 1%-и,Суїферовіт в дозі 10-20 мл двократно з проміжком 7-10 діб). Збалансувати раціон по поживних речовинах

6. По закінченні обробки свиней переганяють у чисті приміщення, а їхні станки очищають і піддають акаризації одним із наявних акарицидних препаратів. Для дез­ін­ва­зії ви­ко­ри­с­товують 3% роз­чин NaOH при те­м­пе­ра­ту­рі 800⁰ С. Ма­ло­цін­ні зне­особ­ле­ні пред­ме­ти до­гля­ду – спа­ли­ти. . Для дезакаризації свинарників, загонів, загорож, інвентаря и обладнання використовують акарициди в тій же концентрації, що і для обприскування свиней.

EPICRISIS

Власник тварини звернувся за ветеринарною допомогою 8 жовтня 2016 року. Вид тварини - свиня, стать хрячок, віком 4 місяці. Із анамнезу відомо, що було виявлено загальний незадовільний сан тварини, млявість, знижений апетит, прояви агресії. Порося розчісує уражені ділянки об стіни і предмети догляду, сильно непокоїться. Об’єктивно також встановлено, що шкіра в ділянці рила, нижньої стінки живота, вух, промежини ніг та навколо очей гіперемійована, ущільнена, усіяна вузликами, що покриті кірочками. Виявлені тріщини, складки шкіри, алопеції. В місцях розчісування – садна, шкіра вкрита струпами коричневого кольору. При пальпації уражених ділянок відчувається рельєфність і кіркоподібні нашарування. З ме­тою по­ста­но­в­ки ді­а­г­но­зу та йо­го ди­фе­ре­н­ці­ю­ван­ня про­во­дився від­бір проб на до­слі­джен­ня в ла­бо­ра­то­рію. Про­би від­би­ралися шля­хом гли­бо­кої ска­ри­фі­ка­ції шкі­ри­(­до кро­ві)на ура­же­них ді­ля­н­ках. Саркоптоз свиней диференціюють від вошивості, стригучого лишаю, демодекозу, екземи, дерматитів.

При лабораторному дослідженні крові виявлено гіпопластичну анемію, тромбоцитопенію,

На основі даних анамнезу, загальними та об’єктивними даними дослідження тварини, лабораторного підтвердження був поставлений діагноз Саркоптоз свиней (Sarcoptosis Suum). Протікає захворювання в гострій формі.

Прогноз хвороби за умови своєчасного лікування сприятливий.

З метою ліквідації хвороби було назначено наступне лікування:

Для початку хвору тварину ізолюють від здорових. Для розм’якшення кірочок використовують купання тварини в мильній ванні з креоліном, при використанні 0, 005% водної емульсії ектоміну для купання брудну воду зливають і купають свиней повторно. Через день тварин знову миють і видаляють кірочки. Обприскування тварини проводиться препаратами фосфорорганічних сполук, піретроїдів, та препаратів на основі амітраз. Температура приготовленої до обприскування води повинна бути 20-25⁰С. Для розпилення використовується ранцевий обприскувач ОП-10. Між обприскуваннями даними препаратами витримується інтервал в 7-10 діб. Внутрішньом’язово чи підшкірно вводять розчини препаратів із макроциклічних лактонів, їх представники – новомек, івомек, дектомакс. Із кормом можна задавати бровермектин-гранулят, івомек-премікс. Обов’язково проводять вітамінізацію комплексними препаратами, збалансовують раціон за поживними речовинами. Невід’ємним ланцюгом по боротьбі з даною інвазією являються дезакаризаційні, дезінсекційні, дератизаційні заходи. Акарицидні розчини для цього використовують з тими ж концентраціями, що і для обприскування.

В пла­ні лікування бу­ло вра­хо­ва­на біо­ло­гію роз­ви­т­ку па­ра­зи­та, то­му об­ро­б­ку тва­рин здій­с­ню­ва­ли дві­чі з ін­тер­ва­лом 10 днів, що за­без­пе­чи­ло на­дій­не зни­щен­ня па­ра­зи­та на ті­лі тва­рин.

Тва­ри­ни зна­хо­дять­ся в сви­на­р­ни­ках з по­ру­ше­ним мі­к­ро­клі­ма­том, в при­мі­щен­нях по­ру­ше­на ве­н­ти­ля­ція, то­му про­хо­дить ско­пи­чен­ня шкі­д­ли­вих га­зів, що в свою чер­гу не­га­ти­в­но впли­ва­ють на ор­га­нізм тва­ри­ни. Дже­ре­ла­ми ін­ва­зії мо­ж­на на­зва­ти до­ро­с­ле сви­но­по­го­лі­в'я, яке пе­ре­хво­рі­ває ла­те­н­т­но. В по­ши­рен­ні збу­д­ни­ка пе­в­ну роль ві­ді­гра­ють пред­ме­ти до­гля­ду та об­слу­го­ву­ю­чий пе­р­со­нал, який пе­ре­но­сить йо­го на одя­зі та ін­ших пред­ме­тах, а також через щурів і мишей, на яких можливе тимчасове паразитування кліщів. Ді­а­г­ноз бу­ло по­ста­в­ле­но і під­тве­р­дже­но вча­с­но, що да­ло змо­гу ви­яви­ти і лі­к­ві­ду­ва­ти ви­па­док за­хво­рю­ван­ня мо­ло­д­ня­ка сви­ней на сар­ко­птоз. В ре­зуль­та­ті пра­ви­ль­ної по­ста­но­в­ки ді­а­г­но­зу ста­ло мо­ж­ли­вим своє­ча­с­но роз­ро­би­ти і ви­ко­на­ти план за­хо­дів по лі­к­ві­да­ції хво­ро­би, що в свою чер­гу зме­н­ши­ло еко­но­мі­ч­ні зби­т­ки го­с­по­дар­с­т­ва від цьо­го за­хво­рю­ван­ня. За термін лікування стан тварини покращився, інвазію можна вважати ліквідованою.

Пропозиції господарству:

1. По­кра­щи­ти умо­ви утри­ман­ня тва­рин, зме­н­ши­ти ску­че­ність, но­р­ма­лі­зу­ва­ти умо­ви мі­к­ро­клі­ма­ту, по­кра­щи­ти стан з при­би­ран­ням гно­ю.

2. В лі­т­ній пе­рі­од ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ви­па­сан­ня тва­рин на під­го­то­в­ле­них ді­ля­н­ках па­со­вищ. В зи­мо­вий пе­рі­од при від­су­т­но­с­ті си­ль­них мо­ро­зів ви­пу­с­ка­ти тва­рин на ви­гу­ль­ні май­да­н­чи­ки.

3. По­кра­щи­ти за­без­пе­че­ність об­слу­го­ву­ю­чо­го пе­р­со­на­лу спец. одя­гом, за­со­ба­ми осо­би­с­тої гі­гі­є­ни і ко­н­т­ро­лю­ва­ти стан ви­ко­ри­с­тан­ня цьо­го одя­гу.

4. До­три­му­ва­тись пла­ну про­фі­ла­к­ти­ч­них до­слі­джень і об­ро­бок тва­рин.

5. Про­во­ди­ти пе­рі­оди­ч­ну де­зи­фе­к­цію та де­за­ка­ри­за­цію при­мі­щень, де утри­му­ють­ся тва­ри­ни.

6. Не до­пу­с­ка­ти за­во­зу в го­с­по­дар­с­т­во сви­ней з го­с­по­дарств не­бла­го­по­лу­ч­них по сар­ко­пто­зу.

7. Ре­гу­ля­р­но про­во­ди­ти огляд по­го­лі­в'я і по не­об­хід­но­с­ті про­во­ди­ти мі­к­ро­ско­пію зі­ско­бів.

8. Дві­чі на рік (ве­с­ною і во­се­ни) про­во­ди­ти про­фі­ла­к­ти­ч­ні об­ро­б­ки ву­ш­ні ра­ко­ви­ни у кну­рів та сви­но­ма­ток роз­чи­на­ми чи ае­ро­зо­ля­ми ака­ри­ци­дів.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

ВИЗНАЧЕННЯ ХВОРОБИ

Саркоптоз (Sarcoptosis, акароз, свербіжна короста) — це спорадичне, частіше ензоотичне захворювання свиней, особливо молодняка, викликане кліщем Sarcoptes suis та S. Parvula родини Sarcoptidae, надродини Sarcoptoidea, підряду Sarcoptiformes, ряду Acariformes, класу Arachnidea, типу Arthropoda, що проявляється зудом, прогресивним виснаження, хронічним вогнищевим і дифузним запаленням шкіри з утворенням складчастості і щільних кірок. Хворіють також дикі кабани.

ЕТІОЛОГІЯ

Збудник S. Suis – дрібний непомітний неозброєним оком кліщ, овальної форми, приплюснутий в дорсо-вентральному напрямі, довжиною 0,25-0,50 мм. На спинній поверхні є лусочки і схилені назад щетинки. Ноги короткі, товсті. Самці менші за самок. У самок на першій і другій, а у самців і на четвертій парі ніжок є воронкоподібні присоски. Кінцівки, які не мають присосок, закінчуються довгою ворсинкою. Спереду тіла кліща розташований короткий хоботок. Ротові органи гризучого типу. Трахеї, кровоносна системи відсутні. (Ю.Ю. Довгій, 2010).

Sarcoptes suis u S. parvula — кліщі мікроскопічної величини. Тіло черепаховидної форми, вкрите м'яким поперечно-посмугованим хітоном з численними, симетрично розташованими шипиками і щетинками. Гнатосома складається з двох хеліцер гризучого типу, розташованих дорсолатерально, пластинчастого гіпостома і двох пальп. Самці дрібніші за самок, 0,26-0,4 мм завдовжки і 0,17-0,24 мм шириною. На 1,2, 4-й парах ніг у самців є тюльпаноподібні присоски - амбулакри. Статевий отвір і зовнішній копулятивный орган на вентральній поверхні ідіосоми, між 3-ю і 4-ю парами ніг. Самки 0,4-0,5 мм завдовжки і 0,23-0,36 мм шириною. 1-я і 2-я пари ніг забезпечені тюльпаноподібними присосками на нечленистих ніжках. Статевий отвір розташовується на вентральній поверхні ідіосоми між 3-й і 4-й парами ніг. Яйця овальної форми, вкриті досить тонкої двошарової оболонкою. Розмір яєць 0,15-0,2×0,09-0,13 мм. Личинки 0,1-0,15 мм завдовжки і 0,12-0,16 мм шириною, мають три пари ніг: дві пари проподосомі і одна пара в метаподосомі. У німфи I (протонімфи) чотири пари ніг, відрізняється від дорослого кліща відсутністю статевого отвору. У німфи II (телеонімфи) статевий отвір є.(М.Ш. Акбаєв, 2002; М.С. Жаков, 1998; К.І. Абуладзе, 1990; Ятусевич, 2003).

Кліщі відносяться до внутрішньо шкірних паразитів. У поверхневих шарах епідермісу вони утворюють ходи, живлячись клітинами епідермісу і тканинним соком. Тут дорослі самки відкладають від 2 до 8 яєць, із них через 3-5 діб вилуплюються шестиногі личинки, які двічі линяють з інтервалом в 3-5 діб, перетворюючись послідовно на восьминогих протонімфу і телеонімфу. Телеонімфи залишають материнські ходи і з’являються на поверхні шкіри, де самці після заключної линьки роблять нові великі ходи, із яких виповзають на поверхню для копуляції. Самки спарюються на стадії телеонімфи, після чого переміщуються на іншу ділянку шкіри, утворюючи нові ходи, линяють перетворюються на дорослу самку, яка протягом життя відкладає 40-60 яєць (20-60 яєць за даними Ю.О. Приходька, С.І. Пономаря, 2011). Повний цикл розвитку кліща протікає за 10-20 діб. Тривалість життя самок 6-8 тижнів. В зовнішньому середовищі кліщі зберігають життєздатність не більше 15 діб. (Ю.Ю. Довгій ,2010).

Самки живуть до 50 діб, самці ще менше: вони гинуть після копуляції з телеонімфами, що відбувається на поверхні тіла живителя. Здорових тварин інвазують лише телеонімфи та самки. Підраховано, що за сприятливих умов за 3 міс. потомство лише однієї самки може досягати 45 млн. особин. Саркоптеси живляться як клітинами епідермісу, так і лімфою. (Ю.О. Приходько, С.І. Пономар, 2011).

Локалізуються збудники зазвичай в шкірі області голови, спини, боків, медіальної поверхні задніх кінцівок, а у кнурів також у шкірі мошонки і живота; S. parvula вражає шкіру вушних раковин. У поросят і підсвинків паразитує S. suis, який уражує всю шкіру, у свиноматок і кнурів - S. parvula, локалізується на внутрішній поверхні вух, стегнах, нижній стінці живота.

Запліднені в стадії телеонімфи самки, руйнуючи хеліцерами епідерміс, проробляють у верхніх шарах шкіри тварини спіралевидної форми ходи (ширина 0,5-1 мм, довжина 3-16 мм) і відкладають у них від 2-8 яєць на добу. Після відкладання яєць самки прогризають на поверхні шкіри, утворюючи таким чином отвори для доступу повітря. Всього самка відкладає 40-50 яєць. Через 2-3 добу з яєць вилуплюються личинки, потім протонімфи, телеонімфи і, нарешті, самці і самки кліщів. Цикл розвитку триває в середньому 15 діб (8-22 дня), Самці запліднюють самок телеонімф, проробляють ходи в шкірі, як і самки, але короткі. З ходів самці періодично виповзають на поверхню шкіри, запліднюють телеонімф і знову проникають в товщу епідермісу. Імаго живуть в шкірі 6-8 тижнів.

Поза організму тварин кліщі гинуть при мінусовій температурі (-5 -20°С) і відносній вологості 89-95% через 1-5 діб, а при температурі 1-10°С і при вологості 80-90% живуть 11 діб. При температурі 50°С кліщі гинуть через 30-40 хв., а в гарячій воді (80°С) - негайно після занурення. Личинки поза організму тварини нестійкі, але телеонімфи здатні досить довго зберігати життєздатність в складках шкіри тварин.(Ю.Ю. Довгій, 2010).

ЕПІЗООТОЛОГІЯ.

Свербуни паразитують на домашніх і диких свинях. Основним джерелом інвазії є свиноматки, за спалаху хвороби – хворі тварини. Свиноматок можуть інвазувати кнури-плідники, поросят – свиноматки. Збудник передається як за прямого, так і посереднього контактів. Саркоптеси життєздатні у приміщенні до 20 діб, але гинуть уже через кілька діб за мінусових температур. Збудник корости передається через предмети догляду, інвентар, підстилку, комахами, гризунами, через взуття та одяг обслуговуючого персоналу. Паразитують вони на свинях в різні пори року, але найбільшою інвазованість буває в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди. Аналізуючи дані, отримані внаслідок вивчення сезонної та вікової динаміки саркоптозу в господарствах лісостепової зони України, можемо зробити висновок: захворювання має чітку сезонну динаміку з піком інвазії в березні, липні та жовтні-листопаді.

Молодняк хворіє частіше й тяжче. Поширенню інвазії сприяють неповноцінна годівля, утримання тварин за значного скупчення у темних, брудних і вологих приміщеннях. У літній період хворобу реєструють рідко. Інсоляція, сухість повітря зумовлюють загибель значної частини кліщів, але самовилікування не настає. Свербуни інколи адаптуються на тілі неспецифічних живителів, можуть спричинювати захворювання, але потомства не дають. Інколи хворіють люди, які обслуговують тварин.(Ю.О. Приходько, С.І. Пономар, 2011; А.І. Ятусевич, 2015; В.Ф. Галат, 2003).

Аналізуючи дані, отримані внаслідок вивчення сезонної та вікової динаміки саркоптозу в господарствах лісостепової зони України, можемо зробити висновок: захворювання має чітку сезонну динаміку з піком інвазії в березні, липні та жовтні-листопаді.(В.О. Євстаф’єва, 2003).

Сезонна динаміка інвазованності свиней кліщами саркоптес коливалася в залежності від інтенсивності опоросів і умов погоди. В господарстві турові опороси припадають на літній і зимовий періоди, тому спалахи саркоптозної інвазії серед поросят відзначалися в осінній і весняний періоди відповідно.

У поросят і підсвинків паразитують S. Suis, що уражує всю шкіру; у свиноматок і хряків - S. Parvula, локалізується на внутрішній поверхні вух, стегнах, ніжній стінці живота. (А.І. Ятусевич, 2015; В.Ф. Галат, 2003).

Механічними переносниками кліщів можуть бути щурі та миші, що проживають в свинарниках в великих кількостях. Особливо небезпечними у відношенні джерела інвазії являються свиноматки і кнури, у яких захворювання протікає зазвичай без виражених клінічних ознак. Найбільш сприятливі до захворювання молоді тварини – до 1 року, але основна маса захворівши – у віці 2-5 місяців; хворіють поросята і в підсисному віці – 1-1,5 місяці. (М.Ш. Акбаєв, 1998).

Пе­в­ну роль мо­же ві­ді­гра­ва­ти і са­мо­стій­не пе­ре­су­ван­ня клі­щів, які в те­п­ло­му при­мі­щен­ні мо­жуть ру­ха­тись зі шви­д­кі­с­тю 1 мм за се­ку­н­ду. Осо­б­ли­ве зна­чен­ня ма­ють но­сії, чи пе­ре­хво­рі­лі тва­ри­ни на шкі­рі яких мо­жуть зна­хо­ди­ти­ся клі­щі. Пе­ре­нос клі­щів де­ко­ли мо­жуть спри­чи­ню­ва­ти дрі­б­ні тва­ри­ни, му­хи­(­Хольц, 1955). Спри­я­ю­чі фа­к­то­ри - до­в­гий во­ло­ся­ний по­крив, не­до­ста­т­ній до­гляд за шкі­рою, хо­ло­д­на та си­ра по­ра ро­ку, не­до­ста­т­ня го­ді­в­ля.

Поза тіла свині-носія коростяний кліщ живе близько 10 днів, тому він потребує постійного носії. Чим тепліше і сухіше навколишнє середовище, тим менше шансів у яєць кліща на виживання. В жаркому кліматі, коли температура перевищує часом і 30 С, термін життя кліща не більше 96 годин. Улюблене місце локалізації коростяного паразита — вуха, а точніше вушні хрящі всередині, слуховий канал, спина, шия, лопатки. Будь-який негативний фактор, як, наприклад, переїзд, убогий раціон, холод і вогкість, а також авітаміноз посилюють кліщову хвороба.

Найбільш сприятливі свині, що утримуються в приміщенні. Свербуни паразитують на домашніх та диких свинях. Поза тілом хазяїна кліщі проживають до трьох тижнів, а при температурі – 5-9 ^оС – п’ять діб.

ПАТОГЕНЕЗ

Клі­щі Sarcoptes за­ли­ша­ють­ся і при­крі­п­лю­ють­ся на мі­с­ці по­па­дан­ня і зві­д­ки по­тім і по­ши­рю­ють­ся на ін­ші ді­ля­н­ки, при­чо­му за­плі­д­не­ні са­м­ки че­рез ко­рот­кий час по­чи­на­ють про­ро­б­ля­ти хо­ди в шкі­рі, в той час ко­ли ре­ш­та клі­щі­в­(про­хо­дять рі­з­ні ста­дії роз­ви­т­ку) ру­ха­ють­ся на шкі­рі і при цьо­му мо­жуть до­ла­ти до­во­лі ве­ли­кі від­ста­ні. Клі­щі Sarcoptes жи­в­лять­ся мо­ло­ди­ми клі­ти­на­ми епі­де­р­мі­су, лі­м­фою та тка­нин­ною рі­ди­но­ю.

Прогризаючи епідерміс, харчуючись епітеліальними клітинами і лімфою і утворюючи ходи в шкірі, саркоптеси травмують шкіру, подразнюють її нервові закінчення механічно, а також продуктами своєї життєдіяльності. Роз­ви­ток змін на шкі­рі при ура­жен­ні Sarcoptes по­чи­на­єть­ся з утво­рен­ня ма­ле­нь­ко­го ву­з­ли­ка на мі­с­ці ушко­дже­но­го епі­де­р­мі­су вна­слі­док се­ро­з­но-­клі­тин­ної ін­фі­ль­т­ра­ці­ї. На шкірі з'являються пустули, везикули, виникає сильний свербіж. Одночасно порушуються нормальні функції сосочкового шару дерми, її численних залоз, судин і нервових сплетінь. У шкірі розвивається осередкове запалення, що супроводжується сильною хворобливістю. Запальний ексудат, підсихаючи, перетворюється в коркові нашарування. Сосочковий шар інфільтрується фібробластами і епітеліоїдними клітинами, волосся на уражених місцях випадають. Тка­нин­на рі­ди­на, що про­со­чи­ла­ся на по­ве­р­х­ню шкі­ри, ра­зом з злу­ще­ни­ми лу­со­ч­ка­ми утво­рює скле­ю­ю­чу кі­р­ку. В ре­зуль­та­ті хі­мі­ч­но­го по­дра­з­нен­ня ви­ни­кає па­ра­ке­ра­ти­ч­не зро­го­він­ня.

Виділяються кліщами екскрети, продукти їх життєдіяльності, а також запалення потрапляють в кров'яне русло і викликають загальну інтоксикацію організму. Про­ду­к­ти жит­тє­ді­я­ль­но­с­ті се­н­си­бі­лі­зу­ють шкі­ру. За­па­ль­на ін­фі­ль­т­ра­ція і по­ру­шен­ня тро­фі­ки во­ло­ся­ної ци­бу­ли­ни при­зво­дить до ви­па­дін­ня во­лос­ся, а над­мі­р­не зро­го­він­ня, утво­рен­ня кі­рок та ску­п­чен­ня ін­фі­ль­т­ра­ту ви­кли­кає по­то­в­щен­ня шкі­ри з утво­рен­ням на ній скла­док.

У тварин порушуються процеси живлення і обміну речовин, розвивається еозинофілія, зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну. Постійний свербіж позбавляє тварин спокою, у зв'язку з чим виснаження прогресує. Уражені ділянки шкіри інфікуються гноєрідною мікрофлорою, що ускладнює процес інтоксикації і призводить до загибелі молодих тварин.

Хво­ро­бо­т­во­р­ний вплив ко­ро­с­тя­них клі­щів зу­мо­в­лю­єть­ся в пе­р­шу чер­гу вве­ден­ням рі­з­ко по­дра­з­ню­ю­чої ре­чо­ви­ни­(­мо­ж­ли­во сли­ни) між над­гри­зе­ні тка­нин­ні еле­ме­н­ти вер­х­ньо­го ша­ру шкі­ри; ме­ха­ні­ч­но­го по­дра­з­нен­ня вна­слі­док розгризання та бу­рін­ня епі­де­р­мі­су; тра­в­ма­ти­ч­но­го впли­ву вна­слі­док те­р­тя, роз­чу­ху­ван­ню та по­дря­пи­нам при роз­чу­ху­ван­ню тва­ри­ною ура­же­них місць. (А.В. А­л­фи­мо­ва, 1956;В.Ф. Га­лат, В.О. Єв­с­та­ф'є­ва, 2000).

За А.І. Ятусевичем та В.Ф. Галатом (2015) – свербуни прогризають багаточисленні горизонтальні і вертикальні ходи в шкірі тварини, руйнують капіляри та нервові закінчення, що сприяє порушенню основних функцій шкіри і створює умови для проникнення патогенної мікрофлори.

Саркоптеси проникають в товщу епідермісу за допомогою добре розвиненого хоботка і роблять в ньому ходи. Уколи наносяться кліщами в місцях виходу волосся, де епідерміс більш тонкий. При травмуванні процесу в запальний процес залучаються сосочковий і більш глибокі шари шкіри.

(М.Ш. Акбаєв, 1998).

Ускладнює ситуацію також інтенсивний свербіж, внаслідок якого травмується шкіра, порушується її дихання. Виникає запалення, щетина випадає, шкіра становиться набряклою, ущільненою, втрачає еластичність, збирається в складки, лопається. Продукти розпаду клітин і метаболізму кліщів проникають в кров із ділянок ураженої шкіри, викликаючи інтоксикацію, яка приводить до порушення функцій серцево-судинної і нервової систем. Затяжний перебіг хвороби, недостатня і неповноцінна годівля сприяють зниженню резистентності організму, постійний свербіж виснажує, а інтоксикація приводить до загибелі тварини.(А.І Ятусевич, В.Ф. Галат, 2015; В.Ф. Галат, 2003).

Запальні явища в шкірі спочатку виражаються вузликовими потовщеннями, викликаному набуханням зернистих і шиповидних клітин, набряком субепідермального шару, дегенеративними змінами епідермальних клітин і волосяних фолікулів. Нарешті вузликові висипи перетворюються в пухирці (везикули) та гнійники. При розчісуванні вони скриваються, їх вміст виливається і, підсихаючи, перетворюється в кірочки. Руйнуються волосяні фолікули, випадає волосся. Наростає шар зруйнованих епітеліальних клітин, він просочується запальним ексудатом, утворюючі кірочку. Шкіра втрачає еластичність, стає грубою, складчастою, в занедбаних випадках лопається з появою кровоточивих тріщин. При тотальному ураженні шкірного покриву тварини гинуть від інтоксикації і прогресуючого виснаження. (М.Ш. Акбаєв, 1998).

При тяжкому перебігу захворювання розвивається дифузна клітинна інфільтрація всіх шарів шкіри, відбувається руйнування волосяних фолікулів, потових та сальних залоз. Уражена шкіра потовщується, втрачає щетину, становиться складчастою. Інтенсивне ураження вушних раковин супроводжується ураженням хрящів і відпаданням частини чи всієї ураженої раковини. При великому обсязі ураження шкіри порушується шкірне дихання і збільшується киснева недостатність, знижується резистентність організму до інших захворювань В занедбаних випадках настають необоротні органічні і функціональні зміни та загибель тварини.

Продукти розпаду клітин, проникання гноєрідних мікроорганізмів, лізис загиблих кліщів – все разом обумовлює інтоксикацію організму і тим самим виникають порушення центральної нервової системи, серцево-судинної та інших систем організму. В залежності від стану захисних механізмів саркоптозний процес протікає гостро чи хронічно.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ

Перші симптоми хвороби, (свербіж) зазвичай відзначають через 1-2 тижні після зараження (частіше у сисунів і підсвинків). Надалі хвороба протікає гостро або хронічно латентно (безсимптомний).

З явними ознаками хворіють тіль­ки мо­ло­ді тва­ри­ни та по­ро­ся­та-­си­су­ни, які за­хво­рюва­ють уже в ві­ці де­кі­ль­кох днів чи ти­ж­нів. Пе­р­ші сим­п­то­ми, що су­про­во­джу­ють­ся си­ль­ним све­р­бе­жем ча­с­то з'яв­ля­ють­ся на го­ло­ві­(­ву­ха, об­ласть очей), на спи­ні, бо­ках, вну­т­рі­шній по­ве­р­х­ні сте­гон. За­хво­рю­ван­ня ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся по­явою на шкі­рі ву­з­ли­ків, пу­хи­р­ців, які ло­па­ють­ся і утво­рю­ють кі­ро­ч­ки. Спо­сте­рі­га­єть­ся ви­па­дін­ня во­лос­ся. У за­не­дба­них ви­па­д­ках – об­ли­сін­ня, сто­в­щен­ня і скла­д­ча­тість шкі­ри, осо­б­ли­во в ді­ля­н­ці шиї, а та­кож сху­д­нен­ня, зни­жен­ня про­ду­к­ти­в­но­с­ті та за­ги­бель.

Гострий саркоптоз частіше спостерігають у молодняка. Первинні ураження виникають на голові, на медіальній частині стегон і на животі. Пізніше процес стає генералізованим, захоплюючим майже всю поверхню тіла. Провідний симптом — інтенсивний свербіж. Тварини тривало і з силою сверблять про різні предмети у верстаті і загороді. Первинні везикули і пустули при цьому руйнуються. На шкірі з'являються сіро-білі плями, лусочки і скоринки, особливо біля основи вух, на внутрішній поверхні задніх кінцівок, на животі, боках і на спині. На периферії цих плям шкіра гіперемійована, а в центрі темно-бурого кольору. При злитті плям шкіра зморщується, покривається темно-бурими кірками.

Хронічний перебіг спостерігають у дорослих свиней. Свербіж при цьому малохарактерний. Запальний процес відзначають на шкірі біля вух і вушних раковин, рідше на спині і кінцівках. У кнурів шкіра запалюється в області мошонки і живота. Хронічна хвороба поступово переходить у латентну. Такі свині особливо небезпечні як розповсюджувачі хвороби.

За А.І. Ятусевичем, В.Ф. Галатом – хвороба має гострий та хронічний перебіг. Інкубаційний період займає 10-15 діб і більше. Перші ознаки зараження з’являються на шкірі голови, потім на шиї, грудині, спині, животі. У поросят спостерігається сильний зуд. З часом з’являються вузлики і пустули, вона запалюється, ущільнюється, тріскається, становиться складчастою, щетина випадає. Тварини втрачають вгодованість, виснажуються. Через 4-6 тижнів у молодняка може бути уражена вся шкіра. У випадку ускладнення патологічного процесу з’являються ознаки інтоксикації і деякі тварини гинуть. У поросят в 4-місячному віці, а іноді і в 5-6 місяців реєструють генералізовану форму саркоптоза. Вона може закінчуватися летально чи набути хронічного характеру, який спостерігається і у племінних свиней, і у тварин на відгодівлі.

У дорослих тварин хвороба характеризується генералізованим чи локальним ураженням шкіри голови, вух, шиї, нижньої стінки живота, статевих органів у хряків і деяких інших частин тіла. Шкіра покривається тріщинами, грубішає, спостерігається поступове погіршення загального стану. Тварини худнуть. При незначному ураженні шкіри дорослі свині не проявляють ознак хвороби і довгий час залишаються паразитоносіями. В літній період хвороба набуває субклінічного характеру.

Отже, саркоптоз у свиней протікає в двох формах: вушній – ураження вушних раковин і тотальній – ураження всього тіла, в тому числі і вушних раковин. (М.Ш. Акбаєв, 1998). Вушний саркоптоз клінічно проявляється тільки у дорослих тварин у віці від 2 років. Внутрішня поверхня вушних раковин вкривається сіруватими кірочками, досить міцно прикріпленими до шкіри. У тварин, як правило, не відмічають неспокою та виснаження. Тотальний саркоптоз при підгострому перебігові клінічно проявляється у свиней будь-якого віку, але частіше у молодняка від 3 до 6 місяців. Процес починається на голові, навколо очей і вух, потім переходить на спину, бокові частини тулуба, внутрішню поверхню стегон, нижню стінку живота. Спочатку утворюються невеликі сверблячими вогнищами, вкриті сірувато-білими кірочками. По мірі розвитку інвазії і внаслідок забруднення вони набувають бурувато-чорного кольору. Кірки стають масивними, шкіра – потовщеною і складчастою. Між складками утворюються виразки і абсцеси. Якщо тваринам не надати своєчасну допомогу, інвазія розповсюдиться по всьому тілу. Через 4-6 тижнів у молодняка може бути уражена вся шкіра.(Ю.Ю. Довгій, 2010). Поросята відстають в розвитку, стають малокровними (заморишами), сильно виснажуються і часто гинуть. У дорослих свиней, але з ослабленою резистентністю хвороба протікає малопомітно – у вигляді почервоніння і лущення шкіри, переважно на нижній частині живота. Прии хронічному перебігу тотального саркоптозу з’являються локальні вогнища ураження на різних частинах тіла, але частіше у вушних раковинах, навколо очей і в області препуція у хряків. У поросят віком 2,5-3 місяці захворювання іноді супроводжується некротичним ураженням вушних раковин. Спочатку на внутрішній поверхні вуха, а потім розповсюджуючись на його нижній край, з’являються невеликі темні плями у вигляді щільних кірочок, по зовнішному вигляду нагадуючі стригучий лишай. Одночасно утворюються множинні брудно-коричневого кольору, смердючого запаху нашарування.

Під ними видно гній і некроз тканини. Зазвичай хвороба триває 2-3 місяці і закінчується одужанням. Некротизовані тканини відпадають, утворюється рубець. В окремих поросят-заморишей некроз розповсюджується на голову і грудину. Причина такого атипового перебігу хвороби точно не визначена.( М.Ш. Акбаєв, 1998).

У хряків нерідко уражується шкіра мошонки. У вогнищах ураження шкіри утворюються вузлики, вкриті лусочками. При подальшому розвитку процесу шкіра становиться щільною, потовщується, з’являються складки, тріщини, випадає щетина. Внаслідок відділення келикої кількості ороговілого епітелію, випоту лмфи і потрапляння бруду на уражених місцях утворюються щільні кірки. У свиней старше 6 місяців саркоптоз протікає з мало вираженими симптомами. У старих свиней ознаки корости виявляють при ретельному огляді. (К.І. Абуладзе, 1975).

За характером виявлених первинних уражень і слідуючих за цим вторинних змін в шкірі хворих на саркоптоз свиней можна віднести до гіпорегенеративного дерматиту, ускладненого паракератозом. (А.І. Фаррахов, 2015).

ДІГНОСТИКА

Діагноз на саркоптоз встановлюють, базуючись на клініко-епізоотоло-

гічних даних, викладених вище, і підтверджують результатами акарологічного дослідження зскрібків. одержаних зі шкіри підозрілих у захворюванні тварин. Зскрібки беруть череватим скальпелем зі свіжоуражених ділянок або на межі ураженої і здорової шкіри. Зскрібки роблять глибокі, до сукровиці, й транспортують у щільнозакритій пробірці чи флаконі і у лабораторних умовах досліджують на наявність мертвих кліщів чи їх фрагментів з використанням мортальних методів, або на знаходження живих кліщів, для чого рекомендовані вітальні методи акарологічного дослідження. Лабораторні дослідження грунтуються на виявленні в зскрібках зі шкіри хворих тварин збудників хвороби - клішів або їх яєць. Зскрібки відбирають скальпелем або ложкою Фолькмана по краях ураженої шкіри до появи слідів крові. Одержаний матеріал досліджують відразу або відправляють у лабораторію ветеринарної медицини. Поміщають його у пробірку чи флакон з-під пеніциліну і міцно закривають. Оформляють супровідний документ. Матеріал зскрібків досліджують на виявлення мертвих кліщів та їх яєць (мортальні методи) або живих (вітальні методи). Для встановлення первинного діагнозу застосовують мортальні методи. З них найбільш поширений - метод компресорного дослідження: зіскрібок шкіри кладуть на предметне скло, додають кілька крапель 5-10 % розчину лугу (КОН. NaOH). накривають іншим предметним склом і розглядають за малого збільшенням мікроскопа. Метод Добичина: у пробірку з 1 мл 10 % розчину лугу поміщають зскрібок шкіри і підігрівають 1-2 хв. Через 3-5 хв у пробірку доливають 55 % розчин цукру або 60 % розчин гіпосульфіту (3-5 мл) і залишають відстоюватись протягом 5 хв. Потім з поверхні розчину дротяною петлею збирають краплі і поміщають їх на предметне скло й розглядають під мікроскопом. Вітальні методи мають значення не лише для встановлення діагнозу, а й для оцінки ефективності проведеного лікування. З них найбільш поширений - метод Присєлкової: зскрібок поміщають в лабораторну чашку або на предметне скло, додають до нього подвійну за об'ємом кількість гасу, ретельно розмішують і готують роздавлені краплі, які розглядають під мікроскопом (кліщі у гасі не гинуть протягом 4-х годин).

Саркоптоз у свиней диференціюють від демодекозу, гематопінозу. стригучого лишаю, екзем та дерматитів незаразного походження. Так, за демодекозу у свиней свербіж відсутній. У глибоких зскрібках з місць ураження знаходять дрібних, червоподібних демодексів. За гематопінозу також спостерігають виражений свербіж та ознаки дерматиту. Діагноз встановлюють у разі знаходження на шкірі вошей. Стригуючий лишай порівняно рідко реєструють у свиней. При ньому свербіж відсутній, уражується, головним чином, шкіра тулуба. Під час мікроскопії зскрібків і щетини виявляють спори чи міцелії гриба-паразита. Незаразного походження дерматити відрізняють акарологічним дослідженням зскрібків шкіри від підозрілих тварин. (Ю.О. Приходько, С.І. Пономарь, 2011; В.Ф. Галат, 2004). Також порібно враховувати, що на шкірі свиней можуть перебувати випадково потрапили рослиноїдні, ґрунтові та інші кліщі. Але відсутність у них хетоидного озброєння на спинний поверхні, властивого для збудників саркоптоз свиней, дозволяє диференціювати ці види кліщів.

Для встановлення залежності кліщової інвазії свиней від сезону проводять лабораторні дослідження зскрібків шкіри тварин: весною, влітку, восени та взимку. При цьому розраховують екстенсивність та інтенсивність інвазії. Вплив вікової динаміки при саркоптозі вивчають на свинях різновікових груп: 0-2 місяці, 2-4 місяці, 4-6 місяців, 6-9 місяців, свині старше двох років – кнури та свиноматки. Для проведення паразитологічних досліджень при тотальному саркоптозі (поросята віком 2-4 місяці) відбирають глибокі зскрібки скальпелем до появи сукровиці на межі між ураженою та зовнішньо здоровою шкірою не менш ніж з 2-3 місць, а при вушному саркоптозі (свиноматки) для дослідження беруться кірочки з шкіри внутрішньої поверхні вушних раковин. Матеріал досліджують вітальними методами: 1. Просвітлення зскрібків гасом (Д.О.Приселкова, 1949) – матеріал поміщають в лабораторну чашку і додають подвійну за об’ємом кількість гасу. Кірки ретельно розмішують ребром скальпеля. З одержаного матеріалу готують розчавлені краплі, які переглядають під малим збільшенням мікроскопу (об’єктив - х15, окуляр - х8). 2. Просвітлення зскрібків рослинною олією (соняшниковою) (В.О.Євстаф’єва, В.Ф.Галат, 2001) – матеріал поміщають в лабораторну чашку і додають рівну за об’ємом кількість рослинної олії. Кірки ретельно подрібнюють препарувальною голкою. Через 10-15 хвилин матеріал переглядають під мікроскопом при малому збільшенні (15х8). 3. Метод з додаванням води (А.В.Алфімова, 1951) – зскрібок кладуть в лабораторну чашку і додають 5-8 кратну за об’ємом кількість води. Матеріал ретельно перемішують і поміщають в термостат при температурі 45°С на 15 хвилин, після чого його переглядають під мікроскопом (15х8). Підраховують кількість живих кліщів в усьому матеріалі (2х3 см). Вивчення лікувальної ефективності протипаразитарних засобів проводять на 95 поросятах, хворих тотальним саркоптозом та 65 свиноматках – хворих вушним. З акарицидів використовують парентеральні препарати - дектомакс, бровермектин, баймек і контактні – бутокс-50, неостомазан, аміцид. Застосовують їх тваринам згідно з Настановою. Визначення терапевтичної ефективності акарицидів проводять шляхом підрахунку кількості живих кліщів в зскрібках шкіри (Д.О.Приселкова, 1949, 1951), які відбирають в хворих свиней до лікування та на 7, 14, 21 та 30 добу після першої обробки, і подальшого розрахунку екстенсефективності (ЕЕ) та інтенсефективності (ІЕ). Кров у тварин відбирають зранку до лікування та на 3, 15 та 21 добу після першої лікувальної обробки. У поросят кров відбирали з хвостової вени, а у свиноматок – з вушної за допомогою голки і шприца. В крові тварин визначають такі показники: кількість еритроцитів і лейкоцитів – у камері Горяєва (1954); гемоглобін – гемиглобін-ціанідним методом із застосуванням ацетонціангидрину; швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) – за методом Панченкова (1959); лейкограму – шляхом підрахунку і диференціації 100 лейкоцитів в мазках крові, зафарбованих за методом Романовського (1955). Кількість загального білку визначають рефрактометром; білкові фракції – експрес-методом в модифікації Олла і Маккорда (1955), заснованого на властивості фосфатних розчинів осаджувати білки. Активність ацетилхолінестерази [КФ 3.1.1.8] визначають колориметричним методом; аспартат- [КФ 2.6.1.1] та аланінамінотрансферази [КФ 2.6.1.2] (АСТ і АЛТ) – з використанням біотесту з динітрофенілгідразином; тимолову пробу – за допомогою діагностичного набору “Агат” з трис-малеатним буфером, що базується на осадженні сироватних бета- і альфа-глобулінів та ліпопротеїнів тимолом в трис-малеіновому буфері при рН 7,55; білірубін – за допомогою набору реактивів для визначення концентрації білірубіну в сироватці крові за методом Ієндрашкіна (1955) із застосуванням діазофенілсульфонової кислоти та кофеїнового реактиву. Розрахунки проводять за калібровочним графіком, знаходять вміст загального та прямого білірубіну. Для визначення непрямого білірубіну віднімають від показника загального показник прямого білірубіну.

З метою удосконалення діагностики саркоптозу був розроблений лабораторний метод із застосуванням рослинної олії (соняшникової), який включає: відбір матеріалу (зскрібку шкіри) від тварин, додавання рівної за об’ємом кількості рослинної олії, ретельне подрібнення препарувальною голкою або скальпелем, витримування матеріалу 10-15 хвилин, дослідження під мікроскопом при малому збільшенні (окуляр х 15, об’єктив х 8). Розробка отримала назву: “Спосіб діагностики саркоптозу (корости) свиней”. (В.О. Євстаф’єва, 2003).

Из компрессорных методов лабораторной диагностики саркоптоза наиболее эффективным является модифицированный нами вариант, где для мацерации корок и чешуек используется 40% раствор молочной кислоты. Максимальной диагностической эффективностью обладает флотационный метод с использованием 40% раствор молочной кислоты и насыщенного 50% раствора хлорида цинка в нашей модификации. (А.І. Фаррахов, 2015).

ЛІКУВАННЯ

В боротьбі із коростою застосовують копмлекс заходів, що включають лікувальні і профілактичні обробки тварин, дезакаризацію приміщень предметів догляду, вигульних місць, дотримання гігієнічних умов утримання і годування і догляду за ними. Результативність протикоростяних заходів залежить насамперед від правильного вибору акарицидного засобу і строків повсотрних обробок, заснованих на знанні біології коростяних кліщів, а акож від створення опимального міроклімату приміщення.

При встановленні саркоптозу ферму оголошують неблагополучною. При цьому забороняється ввіз-вивіз тварин. Усе неблагополучне поголів’я обробляють одним з акарицидів двічі, з 7-10-добовим інтервалом. При обробці свиней обприскуванням готують акарицидну рідину з розрахунком 0,5-2 л на тварину залежно від її маси. Температура рідини повинна бути в межах 20-25^оС.

Свиням внутрішньом’язово або підшкірно вводять 1 % розчини макролідних препаратів у дозі 1 см³ на 33 кг маси тіла. Непоганий терапевтичний ефект ветеринарні спеціалісти отримують від внутріньом’зового застосування івермеку . Хворим свиням при лікуванні застосовують новомек !% підшкірно в дозі 300 мкг/кг маси тіла (1,5 л на 50 кг ваги) двічі з інтервалом 8-10 діб. Для обприскування готують акарицидні розчини та емульсії з розрахунку 0,5-2 л на тварину залежно від її маси. Температура приготовленої рідини має становити 20-25 ^оС. Застосовують розчини піретроїдів (байтикол, батокс, ектомін, дисектин, дипероцид, неостомазан, протеїд, сумінак) та препаратів на основі амітраз (біпін, кеназ, тактик). При ураженні вух свиням розпилюють акарицидні препарати в аерозольній упаковці.Повторно тварин обробляють через 7-9 діб чітко дотримуючись настанови з використання препарату.(Ю.Ю. Довгій, 2010).

Також, хворих і підозрюваних в зараженні тварин обприскуюь або купають в в 2%-му розчині хлорофосу, 1,5%-й емульсії. При обробці тварин необхідно ретельно зрошувати внутрішню поверхню вушних раковин. При наявності у заражених свиней гіперкератозів уражені ділянки місцево попередньо оброблюють 3%-м лініментом хлорофосу чи 2%-м лініментом триихлорметафоса-3 на риб’ячому жирі, рослинній олії чи конціонній солярній олії. Повторно хворих оброблюють через 7-10 діб. Перед початком лікування хворих на саркоптоз свиней попередньо готують до лікування шляхом розм’якшення і видалення кірочок теплою мильною водою з додаванням креоліну. Для лікування саркоптозу застосовують неостомазан, батокс, 0,5%-й розчин емульсії ці одрину, дикрезила, 0, 045%-у мінерально-масляну емульсію ГХЦГ, 4-5%-у водну суспензію колоїдної сірки. Обробляють також свиней себациом методом поливання по 4 мл/кг ваги, дерматозолем шляхом нанесення на шкіру по 60-80 г на тварину.

За власними дослідженнями і розробкою інтегрованого захисту сивней від саркоптозу І.А Метелиці (2010) реєструвано дві форми саркоптозу у свиней: вушну і тотальну. З метою аналізу цих форм проведено спеціальні дослідження в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди 2006-2010 рр. З урахуванням віку тварин. Встановлено, что вуша форма саркоптозу спостерігається як у дорослого поголів’я, від 6-тимісячного віку і старше, так і у молодняка – у віці 2-4 місяців. Тотальна форма інвазії реєструється переважно у поросят 2-4 місяців, але відмічається і у тварин старшого віку.

Був проведений аналіз ураженості різних статевовікових груп саркоптозом. В результаті встановлено, що у віковому аспекті найбільш часто саркоптоз тварин зустрічається серед кнурів. Екстенсивність інвазії для даної статевовікової групи становила 45,4%. Найменшою мірою вражені молодняк (32,4%), разові матки (36,1%) та матки ремонтного стада (29,3%). Найнижча екстенсивність інвазії спостерігалася серед маток основного стада (19%).

Серед різних груп молодняку була встановлена явна тенденція зростання захворюваності з віком. Так, встановлено, що ураженість поросят-сисунів (30-45 днів) склала 7,7%, відлучених поросят (2-4 місяці) – 10,9%, а підсвинків (5-6 місяців) – 13,8%.

В результаті вивчення гостроти акарицидної активності розроблених пестицидних препаратів встановили, що найбільш ефективним виявився фенмет, як для коростяних, так і для зудневих кліщів.

Розроблений і запропонований репарат фенмет для лікування саркоптозу свиней рекомендується застосовувати шляхом тотального обприскування 0,01%-ною водною емульсією з розрахунку до 1л на свиноматку, до 1,5 л на кнура і до 0,1 л емульсії на поросят дворазово з інтервалом 7 днів.

Інтегрована система, заснована на поєднанні масової тотальної обробки свиней, дезакаризації об'єктів свиноферми та дезінсекції свинарських приміщень 0,01%-им розчином фенмета від мух, забезпечує тривале (термін спостереження 6 міс.) оздоровлення даних тварин від саркоптоз.

За даними статті М.Д. Новака, С.В. Єнгашева, Е.Х. Даугалієвої «Комплексне лікування саркоптозу свиней із застосуванням антибактеріального гелю» при лікуванні хворої тварини Антибактеріальним гелем 5% та повторною обробкою препаратом «Дельцид 4%» через 12 діб після первинної срок клінічного одужання поросят піддослідної групи складає 7 діб, а тривалість реабілітаційного періоду 14-18 днів. Таким чином, гель на основі антибітиків із группи фторхінолонів, що володіють регенеративними властивостями за рахунок лікарських речовин рослинного походження, характеризується вираженою антибактеріальною і репаративною дією, ефективний при дерматиті свиней саркоптозної етіології.

В широкому виробничому досліді випробуваний із позитивними результатами і економічно обґрунтований – новий препарат широкого спектру дії - бровермектин. Результати проведених досліджень покладено в основу розроблених нами “Рекомендацій по боротьбі та профілактиці саркоптозу свиней”, які були схвалені Вченою Радою ПДАА (протокол №5 від 6 березня 2002 року) та Державним управлінням ветеринарної медицини Полтавської області (від 5 березня 2002 року).

Порівняльна лікувальна ефективність акарицидних лікарських засобів:

- при тотальному саркоптозі. Акарицидну ефективність при тотальному саркоптозі в поросят (вік 2-4 місяці) дектомаксу, бровермектину, баймеку вивчали при їх підшкірному або внутрішньом'язевому введенні індивідуально, а бутоксу-50, неостомазану та аміциду – зовнішній обробці (обприскування) груповим методом. Дектомакс випробували у дозі 1 см3 на 33 кг маси тіла одноразово, бровермектин і баймек – дворазово, бутокс-50 (розведення 1:1000), неостомазан (1:400) і аміцид (1:20) – дворазово, витрачаючи на одну тварину 0,5-1,0 дм3 розчину. Інтервал між обробками 10 днів. Зскрібки шкіри досліджували до лікування та на 7, 14, 21 та 30 добу після першої обробки. Після обробки неостомазаном, бутоксом-50 та аміцидом у тварин зразу ж (10-15 хвилин) після обробки відмічали почервоніння шкіри, непокоєння, свербіж. Через 12 годин ці ознаки поступово зникали. У групах свиней, яких лікували дектомаксом, бровермектином та баймеком ускладнень не було. Найбільш ефективними препаратами при тотальному саркоптозі виявилися дектомакс і бровермектин (ЕЕ і ІЕ=100%). Інші препарати показали меншу акарицидну активність: баймек – ЕЕ=70,0% і ІЕ=84,4%, бутокс-50 – 60,0 і 79,5%, неостомазан – 66,7 і 80,4%, аміцид – 53,3 і 61,6%. З метою визначення середньодобових приростів поросят були проведені контрольні зважування (до та після лікування). Найбільші прирости відмічено у групах де застосовували дектомакс та бровермектин, відповідно, що майже в 2 рази більше, ніж у хворих нелікованих тварин.

- При вушному саркоптозі. Терапевтичну ефективність дектомаксу, бровермектину, баймеку, бутоксу-50, неостомазану і аміциду при вушному саркоптозі в свиней у виробничому досліді перевірено на 65 спонтанно інвазованих поросних свиноматках. Після обробки неостомазаном, бутоксом-50 та аміцидом у тварин зразу ж (5-15 хвилин) відмічали почервоніння шкіри, сильний свербіж. Через 10 годин ці ознаки поступово зникали. У групах свиней, яким вводили дектомакс, бровермектин та баймек ускладнень не було. Після лікування дектомаксом та бровермектином встановлено, що їх екстенс- та інтенсефективність становила 100,0%. Менш ефективним виявилися баймек, бутокс-50, неостомазан та аміцид. ЕЕ та ІЕ цих препаратів досягала, відповідно, 60,0 і 84,6%; 40,0 і 65,0%; 60,0 і 71,3% та 30,0 і 52,6%. Таким чином, одержані результати лабораторних дослідів та виробничих випробувань свідчать про високу терапевтичну ефективність бровермектину і дектомаксу при лікуванні саркоптозу свиней різних вікових груп.

Заходи по боротьбі з саркоптозом повинні проводитися комплексно: поряд з терапією акарицидами необхідно проводити дезінвазію приміщень і навколишньої території, а також дезакаризацію свинарників, залишаючи їх пустими строком на 1 місяць. (В.А. Євстаф’єва, 2003).

Для практичного застосування надійним являється спосіб оздорочих заходів, що включають попередню дезакаризацію, дератизацію і дезінсекцію відгодівельних приміщень у поєднанні з проти паразитарною обробкою «Івермеком», і двоетапною тотальною обробкою поросят препаратом «Біорекс-ГХ» через 1 і 60 діб після перевод в відгодівельне приміщення.

Препарат «Івермек» являється не тільки ефективним проти саркоптозних кліщів, але й також надійно знищує в організмі і кишечник нематод. Тому застосування «Івермеку» чи інших препаратів з групи макроциклічних лактонів більш доцільно поросятам1,5-2-місячного віку, коли в них тільки починають проявлятися перші ознаки клінічного саркоптозу, а кишечні нематоди знаходяться в організмі ще в преімагінальній стадії. (А.І. Фаррахов, 2014).

Ефективність лікувальнопрофілактичних заходів в більшій мірі залежить від якості і методів застосування лікарських засобів. На сучасному етапі розвитку науки розробляються інтегровані методи захисту тварин від паразитарних захворювань. Тому вишукування і впровадження в практику найбільш ефективних препаратів і раціональних способів профілактики коростяних хвороб залишається актуальною проблемою. На підставі експериментальних досліджень у виробничих умовах була розроблено ефективну схему комплексного захисту свиней від саркоптоз В якості засобів боротьби з комахами та кліщами увагу дослідників привертають синтетичні піретроїди на основі дельтаметрина і циперметрина. Акарицидну активність синтетичних піретроїдів в десятки і навіть в сотні разів перевершує активність

Фосфор органічних сполук. Крім того, вони дуже швидко розкладаються в організмі не накопичується в органах і тканинах, і не утворюють токсичних продуктів розпаду. Тому синтетичні піретроїди є найменш небезпечними для здоров'я тварин, обслуговуючого персоналу та навколишнього середовища (Ст. А. Сидоркін, 2001; Р. Т. Сафіуллін, 2003, 2004, 2006, 2013; Е. Н. Тишенкова, 2005; В. О. Бондаренко, 2005; А. Н. Давлетшин, 2005; Merck Veterinary Manual 2014). Разом з тим, незважаючи на очевидне їх перевага, все ще залишається не розробленою ефективна схема застосування піретроїдів при саркоптоз свиней і повної ліквідації хвороби.

Вітчизняний інсектоакарицидний препарат «Биорекс-ГХ» в рекомендованих інструкцією дозах добре переноситься свинями різного віку і є економічно доцільним у застосуванні і більш ефективним засобом при саркоптозі свиней при дотриманні схеми лікування. Найбільш ефективною схемою застосування препарату Біорекс-ГХ для лікування і профілактики саркоптозу поросят є триетапна тотальна обробка на 1, 60 та 120 добу після відлучення. (А.І. Фаррахов, 2015).

Для боротьби з поширеними паразитарними хворобами свиней використовують як вітчизняні, так і зарубіжні препарати, що володіють високим терапевтичним ефектом - албендазол, фенбендазол, івомек, аверсект, абиктин (авертин) та інші (Р. М. Лазарєв, 1994; Р. Т. Сафіуллін, В. О. Буров, 1999; Е. В. Абрамов, 2000; О. Л. Куликова, 2001; С. А. Семко, Р. Т. Сафіуллін, 2001; Р. Т. Сафіуллін, 2003; Р. Т. Сафіуллін, К. А. Хромов, 2003). На жаль, від частого застосування одних і тих же лікувальних засобів у паразитів розвивається до них резистентність і, як наслідок, знижується терапевтичний ефект препарату, тому через певні проміжки часу треба міняти препарати і необхідно вести пошук нових лікувальних засобів.

ПРОФІЛАКТИКА

Профілактика захворювання свиней саркоптозом будується на суворому виконанні загальних ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних вимог, систематичному клінічному огляді всього поголів'я, недопущення контакту хворих саркоптозом свиней зі здоровими. Всіх свиней, що надійшли в господарство, протягом 30 днів карантинують і з профілактичною метою обробляють акарицидами. У цей період регулярно оглядають тварин і досліджують під мікроскопом зіскрібки з їх шкіри. Проводять профілактичну дезакаризацию приміщень, обладнання та інших об'єктів. Двічі на рік (навесні і восени) профілактично обробляють вушні раковини у кнурів і свиноматок акарицидами.

При виявленні перших випадків саркоптозу обробляють двократно з інтервалом 7-10 днів всіх тварин, що контактували між собою,розчинами або емульсіями акарицидів. Приміщення, вигули і предмети догляду дезакаризують тими ж препаратами. Вивезення свинопоголів'я з оздоровленого від саркоптозу господарства для комплектування інших господарств дозволяється через 3 місяці після одужання останнього хворого тваринного, а також отримання негативних результатів при дослідженні у ветеринарній лабораторії зіскрібків, взятих від цих свиней.

Забій свиней дозволяється через 20 днів після обробки неоцидолом і через 10 днів після обробки дикрезилом. При використанні колоїдної сірки обмежень забою тварин немає.

У разі вимушеного забою тварин раніше зазначеного строку питання про використання м'яса вирішується після його дослідження на вміст залишків акарицидів у ветеринарній лабораторії.

Вивезення свинопоголів'я з оздоровленого від саркоптоз господарства для комплектування інших господарств дозволяється через 3 міс після одужання останнього хворого тваринного, а також отримання негативних результатів при дослідженні зіскрібків, взятих від цих свиней.

Контроль цього захворювання проводиться шляхом обробок свиноматок, основного резервуара саркоптозу, перед тим як їх переводять в приміщення для опоросу. Ця процедура має більший сенс, ніж лікування підрісших поросят. Дослідження показали, що економічна вигода такої схеми очевидна на стадії відкорму тварин, коли потомство від пролікованих свиноматок краще росте і набирає вагу, ніж потомство від свиноматок, лікування яких не проводилось. Хряків також слід оброблювати з 6-тимісячним інтервалом. (Г.М. Уркхарт, Дж.Ермур, Дж. Дункан, А.М. Данн, Ф.В. Дженнінгс, 2000).

Для профілактики та боротьби з членистоногими паразитами використовується велика кількість різноманітних лікарських засобів різних за цільовим призначенням, способом проникнення, механізмом дії та лікарською формою. Проте більшість з них разом із високою акарицидною активністю є дуже токсичними для тварин, і навпаки, малотоксичні препарати є слабкими акарицидами (Плотинський І., 1998, 1999).

Для профілактики розвитку саркоптозу поросят найбільш оптимальною температурою повітря приміщення є 14-18°С, при відносній вологості повітря в ньому – 65-75%. (А. І. Фаррахов, 2015).

У неблагополучних за саркоптозом господарствах тварин розподіляють на 3 групи: хворі, підозрілі на захворювання, здорові. Кожну з груп тварин утримують ізольовано і закріплюють за нею обслуговуючий персонал. Хворих і підозрілих по захворюванню тварин лікують. Одночасно проводять поточну дезакаризацію приміщень, упряжі, предметів догляду та спецодягу персоналу. Підозрілих на захворювання і здорових тварин щодня оглядають з метою виявлення хворих на саркоптоз В іншому керуються діючими інструкціями МСХ СРСР. Через 20 діб після лікування всіх хворих саркоптозом і проведення комплексу протисаркоптозних заходів господарство вважається благополучним. (К.І. Абуладзе, 1975).

Вивезення свинопоголів'я з оздоровленого від саркоптоз господарства для комплектування інших господарств дозволяється через 3 міс після одужання останнього хворого тваринного, а також отримання негативних результатів при дослідженні зіскрібків, взятих від цих свиней. (Н.В. Глазунов, 2006).

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Комплексное лечение саркоптоза свиней с использованием антибактеріального геля