Висновки
На підставі розглянутого теоретичного матеріалу з питання визначення категорій концепту та концептосфери було встановлено наступне.
На сьогоднішній день поняття концепт є одним з найбільш дискусійних. У науковому світі постає питання про його зміст, структуру, область визначення та сферу застосування у різноманітних наукових дисциплінах, адже дане поняття – є міждисциплінарною дефініцією.
Термін «концепт» не є новим, перша згадка про нього з’явилася ще в Середньовіччі у працях П’єра Абеляра, Іоанна Солберійського, Гілберта Порретанського, Фоми Аквінського, які наділяли концепт своїм, специфічним розумінням. В подібному значенні концепт продовжив своє існування в англійському, французькому, італійському та німецькому мовленнєвому ареалі, у працях таких відомих авторів епохи Відродження та Нового часу, як Дж. Боккаччо, Р. Декарт, Т. Гоббс, І. Кант, Г. Спенсер та ін.
Сучасне осмислення терміну «концепт» вперше з’являється у 1928 році, завдяки праці російського дослідника С. А. Аскольдова, котрий вважав, що концепт – це розумове утворення, котре замінює в процесі мислення невизначену кількість предметів одного і того ж самого.
Але лише у 80-х роках XX ст. концепт набуває значення терміну, та отримує широке розповсюдження у гуманітарних науках, таких як лінгвістика, літературознавство, психологія, філософія та культурологія, виникає самостійна наукова дисципліна – концептологія.
Дослідники дуже часто звертаються до проблемних та дискусійних питань, які пов’язані з поняттям концепту, але масштабних робіт відносно мало. Серед авторів, які займалися долідженням поняття «концепт» слід зазначити одну з центральних праць у дослідженні концептології «Когнітивна лінгвістика» З. Д. Попової та І. А. Стерніна, де детально описуються конкретні методи досліджень. Також неабиякий внесок у вивченні концепту належить С. О. Аскольдову, Д. С. Лихачову, Ю. С. Степанову, В. А. Масловій, Є. С. Кубряковій та іншим.
Що стосується літературознавства, то існує думка, згідно з якою літературознавчі, або художні концепти відносять до лінгвістичних, не виокремлюючи їх в окрему категорію. Але загальні трактовки і підходи до вивчення даного поняття не завжди доречні у відношенні до художнього концепту, адже він має особливий статус, у зв’язку зі своєю індивідуально-авторською насиченістю та варіативністю. Уперше концепт, як важливий компонент структури мови митця був представлений у працях С. А. Аскольдова, який, розділив концепти на два типи: пізнавальний (у області науки) та художній (який відноситься до мистецтва).
Художній концепт відрізняється від пізнавального тим, що він є ментальним утворенням, яке так само пройшло семіозис і усвідомлюється як інваріантне значення асоціативно-семантичного поля, але присутнє в індивідуальній свідомості творця тексту, також художній концепт розглядається, як одиниця індивідуальної свідомості авторської концептосфери, вербалізованої в єдиному тексті творчості письменника. Тобто, концепти, які існують у просторі культури , відображаються за допомогою уяви автора у конкретному творі.
Сьогодні концепт у літературознавстві – це не тільки індивідуально-авторське психічне утворення, концепт є елементом національної художньої традиції, національної художньої картини світу. Даний термін існує у просторі між художнім текстом та свідомістю носіїв культури, які сприймають текст.
Художні концепти – є базовими одиницями концептуальної картини світу письменника, і тому відрізняються від мовленнєвих чи культурних концептів декількома параметрами: по змісту та способу експлуатації, об’єму та історичній мінливості.
Отже, після розгляду значення концепту можна зробити висновки, що сьогодні немає чіткого та сталого визначення концепту, це пояснюється багатогранністю та неоднозначністю рамок у котрі входить термін, що з однією сторони ускладнює процес аналізу, а з іншої навпаки, стимулює вчених до нових виявів функцій концепту. Полеміка терміну розгортається навколо розділення загальних та художніх концептів, але необхідно пам’ятати, що саме література має багату історію, яка дозволяє за допомогою концептів поглибитися, і в раціоналізм літератури класицизму, і в концепцію чуттєвої людини романтизму, і звісно в нові літературні теорії сучасності. Більш того, художні концепти допомагають проаналізувати, художній світ твору та національний світ, як одне ціле, адже концепт як частина культурної спадщини характеризує національну картину світу того народу, до котрого належить письменник.
У романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» національний світ, який є частиною художнього світу представлений сукупністю концептів. Одним із базових концептів у романі є концепт історичного часу та простору, саме завдяки йому у творі відтворюється конкретна епоха – п’ятнадцяте століття, і конкретне місце дії – Париж.
Концептосфера часу складається із таких концептів, як концепт «релігія», за допомогою якого було зображено «ананке» догматів, які впливають не тільки на персонажів, але й на усе середньовічне суспільство, саме церква керувала настроєм народу, його законами та звичаями. Субконцепт «особистість», надає можливість виділити концепт часу завдяки присутності у романі історичних персоналій – знакової фігури переходу від середньовіччя до Відродження Людовіка XI та його підданих серед яких, Гійом Рім, Жак Коппеноль, Олів’є ле Ден, Тристан-Самітник та інші. Концепт «правосуддя», також, є складовою часиною концептосфери часу роману, адже на прикладі засудження Квазімодо та Есмеральди, автор описує несправедливість та антигуманність, яка царювала навколо середньовічного права та судової системи. Примітним є концепт «свято», який слугує для того щоб зобразити середньовічний натовп в атмосфері веселощів та безтурботності. Не менш вагомим є концепт «архітектура», архітектурні пам’ятки є найбільш видимими та доступним для змалювання епохи Середньовіччя, тому не дивно, що головним героєм роману стає шедевр готичного стилю «Собор Паризької Богоматері».
Концепт простору відтворено за допомогою двох світів: реального та уявного. Реальна географія лежить за межами роману, але її можна змоделювати за допомогою посольства з приводу заручин Маргарити Австрійської та дофіна Карла, яке відноситься до 1482 року, та надає чітке розуміння про стан тогочасної географії Франції та її відношення з герцогством Бургундським. Інший простір – уявний також є надзвичайно важливим, оскільки конституює культурний прошарок не тільки французького, але й усього європейського середньовіччя, він зображений через світ середньовічного імагінарного.
У формуванні концептосфери роману одне із провідних місць належить репрезентації концепту «ономастика» . Це обумовлюється перш за все тим, що імена мають символічний характер, і саме завдяки їм читач може побачити зміст, яким письменник наділив образи своїх персонажів. У романі «Собор Паризької Богоматері» автор надає кожному персонажу ім’я, яке має певне значення, описує певну рису характеру господаря, соціальну приналежність, або рід занять, серед головних героїв особливо важливими є «стихія» імені Есмеральда, тьмяне сяйво імені Феб де Шатопер, гра слів імені Клод Фролло, походження імені Квазімомдо. Що стосується другорядних діючих осіб роману, то Віктор Гюго наділяє пасторальністю і одухотвореністю одних і відстороненою приземленістю і ницістю інших. Серед другорядних героїв цікавими є імена Флер-де-Ліс та її подруг, Паккети Шантфлері, Жоанесса Фролло та персонажів, які з’являються у романі мимохідь.
Додаток 1.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Арзаканян М.Ц., Ревякин А.В., Уваров П.Ю. История Франции. – М., «Дрофа», 2005 – 481с.
Аскольдов С.А. Концепт и слово / С.А. Аскольдов // Русская словесность: Антология / под ред. проф. В.П. Нерознака. - М.: Academia, 2002. - 346 с.
Аскольдов-Алексеев С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. В.Н. Нерознака. – М., 1997. – С. 267-279
Бабенко Л.Г., Казарин Ю.В. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика: Учебник; Практикум. – М.: Флинта: Наука, 2003. – 496 с.
Бабушкин, А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка / А.П. Бабушкин. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1996
Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. В русском переводе 4-х Духовных Академий. (Перепечатано с Синодального издания 1876 г.). М.: Издание Московской патриархии, 1992. – 1372 с.
Бойко, А.И. Репетиториум по Общей части уголовного права [Текст] / А.И. Бойко. – СПб,: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 257 с.
Большой толковый словарь русского языка / Гл. ред. С.А. Кузнецов. – СПб.: Норинт, 2002. – 1536 с.
Бородина, Гордина, Шишмарев 1955 — Бородина, М. А. Словарь старофранцузского языка / М. А. Бородина, М. В. Гордина, В. Ф. Шишмарев. — М.; Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1955. — 274 с.
Виолле-ле-Дюк, Э. Э. Энциклопедия готической архитектуры / Э.-Э. Виолле-ле-Дюк; [пер. с фр. С. Баталина]. - Москва : Эксмо : Наше слово, 2013. - 508 с
Гетманова А.Д. Логика. – М., 1995.
Горький М. Полн. собр. соч. Худож. произв. В 25 т. / М. Горький. – М. : Наука, 1968–1976. – Т. ХV. – 1973. – 640 с.
Готика: Архитектура. Скульптура. Живопись / под ред. Рольфа Томана. Кёльн: Изд-во «Кёнеманн», 2000. — 568 с.
Гумилев Л.Н. Поиски вымышленного царства. – М., «АСТ», 2002. – 457
Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры /А.Я. Гуревич. - М.: Искусство, 1981. – 359 с.;
Гюго В. Последний день приговоренного к смерти. М., "ИД Флюид", 2005
Гюго В. Собор Паризької Богоматері: Роман. – ПП «Юнісофт».: Харьків, 2011.
Гюго В. Труженики моря Роман Виктора Гюго / Пер. с фр. и переделка М.А. Коломенкиной. - [Санкт-Петербург] : Вят. т-во, 1911. - 186 с.
Даркевич В. П. Народная культура средневековья: светская праздничная жизнь в искусстве 9 -15 вв. / В.П. Даркевич. -М.: Наука, 1988.-344с.;
Дворецкая И.А., Симонова Н.В. Христианская церковь в Высокое средневековье, М. 2011, стр. 220
Делюмо Жан. Цивилизация Возрождения. – Екатеринбург, «У-Фактория», 2006
Демьянков, В. З. Понятие и концепт в художественной литературе и научном языке / В. З. Демьянков // Вопросы филологии. – 2001. – № 1. – С. 26–33.
Зинченко В. Г., Кирнозе З. И. Межкультурная коммуникация. От системного подхода к синергетической парадигме. М., 2007. С. 117
Зусман В. Концепт в системе гуманитарного знания // Вопросы литературы. – 2003. – Март-апрель. – С. 3 – 29
Кадырова, Н. С. Концептосфера романа М. А. Булгакова «Белая гвардия»: автореф. дис. канд. филол. наук. / Н. С. Кадырова. – Уфа, 2013. – 25 с.
Карасик, В. И. Антология концептов / под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина. Том 2 – Волгоград: Парадигма, 2005. – 356 с.
Колесов В.В. Философия русского слова. СПб.: ЮНА, 2002 - 448 с.
Колязин. В.Ф. От мистерии к карнавалу: Театральность немецкой религиозной и площадной сцены раннего и позднего средневековья / В.Ф.Колязин. – М.: Наука, 2002. – 208с.
Кравчєнко A.B. Концепт, концепта, концепту: модный дискурс на незаданную тему / A.B. Кравчєнко // Записки з романо-германської філології. - 2013. - Вип. 1. - С. 115-124
Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г. Лузина Л. Г. Краткий словарь когнитивных терминов. М., 1996
Кубрякова Е.С. О ментальном лексиконе: лексикон как компонент языковой способности человека // Актуальные проблемы современной лингвистики / сост. Л.Н. Чурилина. – М.: Флинта: Наука, 2006. – 416 с.
Кубрякова Е.С. Об одном фрагменте концептуального анализа слова ПАМЯТЬ // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 91.
Лё Гофф. Жак Герои и чудеса средних веков. Москва: Текст, 2012. – 220 с.
Ле Гофф. Жак. Цивилизация средневекового Запада. – Екатеринбург, «У-Фактория», 2005. – 568 с.
Ле Руа Ладюри Э. Королевская Франция (1460-1610) от Людовика XI до Генриха IV / пер. с фр. Е.Н. Корендясова и В.А. Павлова. – М., 2004.
Левитан, Л. С. Сюжет в художественной системе литературного произведения / Л. С. Левитан, Л. М. Цилевич. – Рига : Зинатне, 1990. – 512 с.
Литературная энциклопедия терминов и понятий / Концепт: Якушева Г. В. / М.,2001. – 1596 с.
Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка // Известия Российской Академии наук. Сер. лит. и яз. М., 1993. Т. 52, № 1.С. 3-9.
Лихачев, Д. С. Концептосфера русского языка // Русская словесность: от теории словесности к структуре текста: Антология / Ин-т народов России, Общество любителей российской словесности; под общ. ред. В. П. Нерознака / Д. С. Лихачев. – М.: Academia, 1997. – С. 280 – 289.
Маслова В.А. Введение в когнитивную лингвистику: Учебное пособие / В.А. Маслова. – М.: Флинта: Наука, 2004. – 296 с.
Маслова В.А. Лингвокультурология: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., стереотип.– М.: Академия, 2004. – 208 с.
Маслова В.А. Поэт и культура: концептосфера Марины Цветаевой: Учеб. пособие. – М.: Флинта: Наука, 2004. – 256 с.
Маслова, В.А. Когнитивная лингвистика: учеб. пособие / В.А. Маслова. – 2-е изд. – Минск: ТетраСистемс, 2005.
Махов А.Е. Hostisantiquus: категории и образы средневековой христианской демонологии. Опыт словаря. М.:Intrada, 2006. 416 с.
Меркулова Н.В. Эстетическая ономастика в художественном тексте и интертексте:основные функции и проблема перевода (на материале знаковых произведений французской литературы):моногр. / Н. В. Меркулова, С. В. Моташкова. – Воронеж : ВГАСУ, 2013. – 177 с.
Методологические проблемы когнитивной лингвистики. – Воронеж : ВГУ, 2001. – С. 12-16, 36-44.
Миллер Л.В. Художественный концепт как смысловая и эстетическая категория // Мир русского слова, 2000.
Мифологический словарь/под.ред.Е.М.Мелетинского. – М., «Советская энциклопедия», 1991
Моруа А. Олимпио, или Жизнь Виктора Гюго. М., 1983.
Муратова К.М. Мастера французской готики XII – XIII веков. Проблемы теории и практики художественного творчества / К.М. Муратова. – М.: Искусство, 1988. – 370 с.
Никитина С. Е. О концептуальном анализе в народной культуре // Логический анализ языка: Культурные концепты. - Вып. 4. - М., 1991. - С. 117-123.
Огнева Е. А. Когнитивное моделирование концептосферы художественного текста. 2-е изд. дополн. − М.: Эдитус, 2013. − 282 с.
Пищальникова, В. A. Проблемы идиостиля: Психолингвистический аспект / В. А. Пищальникова. – Барнаул: Изд-во Алт. гос. ун та, 1992. – 74 с.
Попова, З. Д., Стернин, И. А. Язык и национальное сознание. Изд. 3, перераб. и доп / З. Д. Попова, И. А. Стернин. – Воронеж: «Истоки», 2007. – 61 с.
Прокофьева В.Ю. Категория пространства в художественном преломлении: локусы и топосы //Вестник ОГУ. — 2004. — № 11. — С. 87—91.
Реизов Б.Г. Французский роман XIX века. – М.: Высшая школа. – 1977. - 304 с.
Рослый А.С. Данте в эстетике и поэзии акмеизма: система концептов (на материале творчества А. Ахматовой, Н. Гумилева, О. Мандельштама): Автореф. дис. канд. филол. наук. Ростов-на-Дону, 2006.
Сансон Г. Записки палача. М., 1996. Кн. 1—2. 642
Слышкин Г.Г. Дискурс и концепт (о лингвокультурном подходе к изучению дискурса) // Языковая личность: институциональный и персональный дискурс. Сб. науч. тр. / Под ред. В.И. Карасика, Г.Г. Слышкина. – Волгоград: Перемена, 2000. – С. 139
Степанов Ю.С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследования. М., 1997. С. 824
Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры: Изд. 3-е, испр. и доп. – М.: Академический Проект, 2004. – 992 с.
Стернин И.А. Типы и концепты // Концептуальное пространство языка: сб. научн. трудов, посвященных юбилею Н.Н. Болдырева / под ред. Е.С. Кубряковой. Тамбов. 2005, с. 257-282
Стернин, И.А., Розенфидьд, М.Я. Слово и образ. Монография [Текст] / И.А. Стернин, М.Я. Розенфильд. / Под. ред И.А. Стернина. – Воронеж: «Истоки», 2008. – 243 с.
Тимощенко С.А. О концептуальном анализе как методе Щеглов Г. Мифологический словарь: Издательство: Астрель: 2006. – 368 с.// http:www.rusnauka.com/3._KAND_2007/Philologia/18494.doc.htm
Тресиддер Д. Словарь символов / Джек Тресиддер. - М.: Гранд ФАИР-ПРЕСС , 1999 . - 443 с
Тынянов Ю. Архаисты и новаторы. Л., «Прибой», 1929.
Фомичева Ж. Е. О когнитивно-стилистическом подходе к анализу художественного текста // Междунар. конгресс по когнитивной лингвистике: Сб. мат-лов 26-28 сентября 2006 года. Тамбов: Изд-во ТГУ им Г. Р. Державина, 2006.
Хейзинг. Й. Осень Средневековья, серия "Памятники исторической мысли", М., "Наука", 1988. – 544 с.
Худяков, А.А. Концепт и значение [Текст] / А.А. Худяков // Языковая личность: культурные концепты. – Волгоград, 1996. С. 97 – 103.
Щеглов Г. Мифологический словарь: Издательство: Астрель: 2006. – 368 с.
Эрс Ж. Людовик XI: ремесло короля / пер. с фр. Е.В. Колодочкиной. – М., 2007.
Язык и наука конца 20 века: Сб. статей. М.: Рос. гос. гуманит. ун.-т, 1995. – 432 с.
HUGO, V. (1834) :Littérature et philosophie mêlées.Paris : Eugène Rendue
Augier, Denis M. L’Or et l’émeraude: sur la signification alchimique de Quelques Personnages de Notre-Dame de Paris // The Romantic Review. – vol. 98. – No 2. – p. 199 – 206
Besson André, Victor Hugo. Vie d’un géant, Paris 2001.
CHEVALIER, J.; GHEERBRANT, A. Dictionnaire des Symboles. Paris: Jupiter, 1982.
Commynes Philippe de. Memoires. – Paris, 1994
Guillemin Henri, Hugo, Paris 1981
Hugo V. Notre-Dame de Paris, Paris, 1831
Manuel lexique ou Dictionnaire portatif des mots françois : dont la signification n'est pas familière à tout le monde... ([Reprod.]) / [abbé Prévost] 1750 livre.
Murphy, Gregory L. The Big Book of Concepts. A Bradford Book. The MIT Press Cambridge, Massachusetts London, England 2002. – 555 p.
Paquette la Chantefleurie, Marie-Madeleine de la déréliction? Lareprésentation des "Vanités dans Notre-Dame de Paris », dans A. Montandon et M. Geoffroy (dir.), Marie-Madeleine. Figure mythique dans la littérature et les arts, Clermont-Ferrand, Presses Universitaires Blaise-Pascal, 1999, p. 241-255.