Тема 6. Морське страхування

В умовах глобалізації світової економіки все більше зростає значення міжнародних зв'язків, у зв’язку з чим зростає також і обсяг перевезень вантажів та пасажирів морським транспортом.

Серед видів морського страхування найдавнішим є страхування морських суден (каско). Каско – борт транспортного засобу (річко­вого, морського, повітряного судна чи автомобіля). Страхування каско передбачає відшкодування збитку тільки від пошкодження чи конструктивної загибелі транспортного засобу. Виключається відповідальність страховика за збиток у зв'язку зі смертю пасажирів і завданням шкоди їх здоров'ю, загибеллю чи пошкодженням вантажів або майна, що перевозиться. На страхування приймається корпус судна з машинами, устаткуванням, такелажем, фрахтом, витратами на спорядження судна та іншими витратами, пов'язаними з його експлуатацією. Фрахт – плата за перевезення судном вантажу і пасажирів. Згідно з договором страхування відшкодовуються збитки, які трапилися внаслідок випадковостей і небезпек плавання, а також з інших причин раптового і непередбачуваного характеру. Страхувальник зобов'язаний документально довести факт настання події, передбаченої страховим полісом і надати всі претензійні документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення суми страхового відшкодування та реалізації права суброгації. Повна виплата в розмірі страхової суми за договором відбувається у таких випадках: у разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна або пропажі судна безвісті.

Крім того, у страховому полісі (коносаментах і чартерах) може міститися умова (так зване девіаційне застереження), яка передбачає можливість девіації судна без відповідальності відносно вантажовласника за збитки, які можуть бути зв'язані з девіацією. Девіація – відхилення судна від прямого шляху слідування з подальшим наміром повернутися на попередній курс. Законодавством різних країн, а також стандартними умовами чартеру передбачені такі стандартні умови девіації: рятування людей, суден і вантажів, уникнення небезпеки, що загрожує судну, отримання медичної і хірургічної допомоги членами екіпажу чи іншими особами, що перебувають на судні. Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страхування, здійснює сюрвейєр – експерт, агент страховика. На підставі висновку сюрвейєра страховик приймає рішення про укладання договору страхування.

У зв’язку з ускладненням умов сучасних морських перевезень, пов’язаних з розширенням географії торговельних рейсів, насиченістю шляхів суднами, оснащеністю портів складними і дорогими допоміжними спорудами, а також різноманітністю і значною кількістю перевезених вантажів, постійно зростають розміри матеріальної відповідальності судновласників за можливе заподіяння фізичного або морального збитку третім особам. Зрозуміло, що відповідно до основних принципів страхування відповідальності може розглядатися тільки збиток, заподіяний помилково або випадково.

При настанні страхового випадку судновласник повинен повідомити клуб або його агента про подію і надати аварійні сертифікати, акти експертизи, розрахунки, виправдальні та інші документи, що стосуються збитку. На обов'язку судновласника залишається вжиття всіх заходів запобігання або зменшення збитку і можливих витрат.

Як бачимо, страхування відповідальності судновласників у розвинутих країнах світу проводиться на засадах взаємного страхування.