Тема 5. Страхування від нещасних випадків

Постійною складовою суспільного розвитку були і зали­шаються численні нещасні випадки, що загрожують існу­ванню людини й суспільству загалом. Класифікують нещасні випадки так: нещасні випадки на виробництві та нещасні випадки невиробничого характеру. Нещасний випадок на виробництві (англ. accident in production) - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи се­редовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Нещасний випадок визнається пов'язаним з роботою працівника у таких випадках:

- при виконанні трудових обов'язків, у тому числі під час відряджень, при перебуванні на робочому місці, на території підприємства або на іншому робочому місці протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;

- під час проїзду на роботу та з роботи на транспорті підприємства (на власному транспорті, який викори­стовується в інтересах підприємства);

- під час аварій, пожеж тощо та їх ліквідації на вироб­ничих об'єктах.

Нещасні випадки на виробництві можуть виникати з різ-нихпричин, тому вітчизняне законодавство передбачає: загальне положення про розслідування та облік нещасних випадків, спеціальні розслідування нещасних випадків, ос ливості розслідування та облік професійних захворював отруєнь, аварій.

Нещасні випадки невиробничого характеру не пов'язані з виконанням трудових обов'язків, це травми, в тому числі внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою отруєння, самогубства, опіку, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, які призвели до ушкодження здоров'я потерпілого. Нещасними випадками невиробничого характеру є такі, що сталися під час: прямування на роботу чи з роботи пішки, у громадському, власному чи іншому транспортному засобі, що не належить організації і не використовується в інтересах цієї організації; переміщення повітряним, залізничним, автомобільним транспортом, метрополітеном та іншими видами транспорту; участі в громадських акціях, спортивних змаганнях тощо; використання газу в побуті; вчинення протиправних дій проти особи, її майна; користування або контакту зі зброєю та вибуховими

матеріалами; виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки; стихійного лиха тощо.

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку невиробничого характеру встановлює і засвідчує лікарняний заклад. Активний розвиток міжнародних страхових послуг громадянам у разі нещасних випадків розпочався в другій половині XIX ст. і пов'язаний з появою залізничного шляху, передусім в Англії. Першою компанією страхування від нещасних випадків була англійська Railway Passengers Company, що утворилася в 1849 р. Завдяки прийнятому у 1880 р. англійському акту про цивільну відповідальність підприємців це страхування почало розвиватися швидкими темпами: з 1881 р. до 1897 р. виникло близько 100 товариств зі страхування від нещасних випадків, а великі страхові компанії створили спеціальні відділення з цього виду страхування. В Україні інтенсивний розвиток цього виду страхування припав на кінець 80-х — початок 90-х років XIX ст. На початку 90-х років ХІХ ст. в Одесі поширилося страхування робітників їх роботодавцями на випадок смерті, інвалідності, тимчасової втрати працездатності у місцевих страхових компаніях. На сучасному етапі страхова наука зараховує страхування від нещасних випадків до ризикових видів особистого страхування. На відміну від страхових накопичувальних послуг, у страхуванні від нещасних випадків повернення сплачених внесків після закінчення строку дії договору не передбачається. Проаналізуємо види даних міжнародних страхових послуг та особливості їх здійснення [81].

Проведені дослідження свідчать, що система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодавча, норма­тивна, методична, організаційна та економічна база. Страхування від нещасних випадків - це ризикове страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише при настанні стра­хового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплати страхової суми або повернення сплачених внесків після закінчення терміну дії договору страхування не передбачається.

Страхування від нещасного випадку є основою багатьох видів особистого страхування. До ризиків нещасний випадок включається з наступних причин: загальної затребуваності; дешевизни; входження складовою частиною в багато інших схем страхування життя і здоров'я; обов'язковості для деяких категорій громадян. Страховою подією є нещасний випадок, який з метою страхування зви­чайно трактується в такий спосіб: нещасний випадок - це ви­падкова короткочасна подія, яка спричинює інвалідність, травму або смерть. Таке трактування нещасного випадку є більш прийнятним, ніж простий перелік страхових подій, що добре ілюструє наве­дений нижче приклад [46].

Здійснюється страхування від нещасних випадків у наступних видах:

• індивідуальному - у даному разі сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;

• колективного - сплата страхових платежів здійснюється за ра­хунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом відносинах.

Удосконалення індивідуального та колективного страхування - це насамперед розширення обсягів страхової відповідальності, конти­нгенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та техніки виплат.

Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон чітко визначив не лише поняття добровільного й обов'язкового страхування а й види обов'язкового особистого страхування. Страхування від нещасних ви­падків може мати обов'язкову або добровільну форму.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядок проведення страху­вання визначаються правилами, які встановлюються страховиком са­мостійно, але з урахуванням вимог чинного законодавства [69]. Загальні умо­ви і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування. Страхові компанії, які отримали ліцензію на здійснення добровільного страхування у разі нещасних випадків при укладенні договорів, ураховують такі чинники [3]: - професію та умови роботи застрахованої особи. Різні професії по-різному небезпечні щодо ймовірності настання нещасних випадків. У правилах страхування від нещасних випадків досить часто страхові компанії виділяють такі групи ризику професій - перша група (осо­би, які не залучені до промислового виробництва), друга група (зайняті у процесі виробництва, - машинобудівельна, деревообробна, легка промисловості), третя група (працівники металургійної, нафтової та газової промисловості), четверта група - працівники галузей з підвищеним ступенем небезпеки (пожежники, працівники хімічного виробництва тощо);

- вік та стан здоров'я: як правило, вік застрахованої особи на день укладання договору страхування не повинеy бути меншим 16 років, а на день закінчення не повинен перевищувати 60 років (у деяких компаніях 65 років). Якщо фізична особа вже була застрахована раніше, то договір страхування може бути укладено й у старшому віці (у більшості випадків 70—75 років);

- час і місце дії договору страхування, географічну територію дії договору страхування (кожен регіон має свої особливості, які враховуються страховими компаніями при наданні такої послуги), кількість одночасно застрахованих при колективному страхуванні.