Питання для самоперевірки:

1. Які недокументарні форми платежів у міжнародних розрахунках ви знаєте?

2. Чим відрізняється платіж на відкритий рахунок від авансового платежу?

3. Що таке банківський переказ?

4. Як використовуються векселі та чеки в міжнародних розрахунках?

5. Які ви знаєте види векселів?

6. Що таке дорожній чек і в яких випадках він використовується?

7. Який механізм використання єврочеків?

8. Охарактеризуйте механізм розрахунків із використанням векселів.

9. Використання пластикових карток у розрахунках.

10. Які є види пластикових карток?

Тести для самоконтролю:

1. Врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов'язань за зовнішньоторговельним контрактом – це…

а) форми розрахунків;

б) види розрахунків;

в) міжнародні відносини;

г) немає правильної відповіді

2. Грошова сума або майнова цінність, яка передається покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов’язань за контрактом – це…

а) аваль;

б) аванс;

в) авізо;

г) немає правильної відповіді

3. Платіжне доручення (наказ) виплатити зазначену у чеку суму власнику, підпис якого є на дорожньому чеку у момент його продажу – це…

а) дорожній чек;

б) іменний чек;

в) чек на пред’явника;

г) розрахунковий чек

4. За характером надання послуг виділяють такі види кредитних карток:

а) цільові;

б) гарантійні;

в) універсальні;

г) всі відповіді вірні

5. Розрахунок за відкритим рахунком:

а) припускає представлення експортером імпортеру товаророзпо-рядчих документів, минаючи банк, і зарахування належної суми платежу на відкритий рахунок у терміни, установлені за згодою сторін;

б) здійснюють погано знаючі один одного контрагенти або при постачаннях масових товарів збутовим посередникам;

в) передбачає, що покупець не оплачує суму, обговорену в контракті, через певний час після постачання.

г) немає правильної відповіді

Рекомендована література: [2- 4, 6, 7, 9, 11, 12, 27]

Тема 5. Документарні форми розрахунків Методичні вказівки

У міжнародній практиці до документарних форм розрахунків належать документарний акредитив та інкасо.

Документарний акредитив – це угода, згідно з якою банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.

Інкасо – це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів суму коштів, який йому належать, від платника (імпортера) за відвантажені йому товари чи надані послуги і зараховує їх на рахунок клієнта-експортера у своєму банку.

Метою занять за цією темою є ознайомлення з документарними формами розрахунків; опанування специфічних особливостей проведення операцій документарного акредитива та документарного інкасо; отримання практичних навичок вибору тієї чи іншої форми розрахунків; ознайомлення з уніфікованими правилами для акредитива та інкасо.

Документарний акредитив – це угода, в силу якої банк зобов’язується на прохання клієнту здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.

Специфічність акредитивної форми розрахунків обумовлена цілою низкою умов та вимог, які повинні бути виконані торговими партнерами, а також банками. Комерційні банки з простого переказника грошових коштів, якими вони є при використанні відкритого рахунку та авансових платежів, перетворюються у зацікавлених учасників розрахункової операції поряд з зовнішньоторговельними контрагентами.

Процес узгодження умов надання акредитиву і термінів його виконання має три певні фази. На першій фазі розглядається пропозиція щодо умов поставки товару. Експортер надає потенційному покупцю свою пропозицію і в ході переговорів з покупцем обговорює умови акредитиву.

Друга фаза пов’язана з підписанням умов поставки товару і його оплати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписав договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своєму банку доручення на відкриття акредитиву.

Третя фаза є заключною – товар поставляється і виконуються умови акредитиву. Експортер відвантажує замовлений товар і надає банку документи на оплату.

Після заключення контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера. Отримавши таке повідомлення, покупець подає своєму банку доручення (заяву) на відкриття акредитиву. В цій заяві банку доручається відкрити товарний акредитив на умовах, які перелічені в ньому і відповідають укладеному контракту.

Відкритий банком акредитив направляється експортеру, який вказаний в ньому. Як правило, акредитив направляється через авізуючий банк, що знаходиться в країні експортера.

Отриманий від емітента акредитив може бути авізований банком без зобов’язань з його боку. У цьому випадку авізуючий банк тільки перевіряє наявність документів за зовнішніми ознаками. Він не бере на себе ніяких зобов’язань щодо гарантії платежу експортеру.

Якщо банк-емітент звертається до авізуючого банка дати підтвердження відкритому акредитиву, тобто додати власну гарантію платежу, то такий банк вже виступає в ролі банку, що підтверджує цей акредитив, і тоді відкритий акредитив має гарантії двох банків, один з яких знаходиться в країні експортера, а другий – в країні покупця.

Далі відкритий акредитив підлягає передачі його бенефіціару. Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на предмет відповідності умовам контракту. У випадку невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовне прийняття акредитиву і вимагати у покупця внесеня необхідних змін в його умови. Якщо бенефіціар згоден з умовами відкритого на його користь акредитиву, він у встановлені терміни відвантажує товар і, отримавши транспортні документи від перевізника, надає їх разом з іншими документами в свій банк. Банк експортера перевіряє всі документи на предмет їх відповідності умовам акредитиву і надсилає їх банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації. У супроводжувальному листі обов’язково вказується, яким чином повинна бути зарахована виручка.

Отримавши документи, банк-емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера, дебетуючи рахунок імпортера. Банк експортера зараховує виручку бенефіціару. Імпортер же, одержавши від банка-емітента документи, одержує за ними у власність товари від перевізника.

В практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні форми акредитивів:

• відзивні;

• безвідзивні;

• непідтверджені та підтверджені;

• непокриті та покриті.

Ключові слова і терміни: документарний акредитив; відзивний та безвідзивний акредитив; підтверджений та непідтверджений акредитив; покритий і непокритий акредитив; уніфіковані правила для акредитиву інкасо; чисте та документарне інкасо; уніфіковані правила для інкасо.